4.5. Глобальні війни. Типізація і сучасний інструментарій.

Глобальна війна в концепції Джорджа Модельскі є продуктом періодичних структурних криз глобальної політ системи. Тривалий період деконцентрації контролю веде до браку лідерства і до сильного загострення суперництва між державами. Результатом є послідовність взаємозв’язаних воєн, що тривають упродовж життя покоління, і до яких поступово долучаються всі глобальні держави. Поле битви розширюється, захоплюючи кілька континентів і набуває важливого океанічного виміру. Результатом кожної глобальної війни є поява нової структури лідерства, заснованої на новій концентрації здатностей до глоб. впливу з метою управління глоб. політ. системою. Більшість вчених відносять до глобальних: Французькі революційні і Наполеонівські війни (1792-1815), Першу св війну (1914-1918), Другу св війну (1939-1945).

Сучасні глобальні війни пов’язані з величезними людськими і матер втратами, з небувалими перш руйнуваннями і лихами. Напр., втрати у війнах європ країн (убиті і померлі від ран і хвороб) склали: у XVII столітті — 3,3 млн чол., в XVIII столітті — 5,4, в XIX і на початку XX століття (до ПСВ) — 5,7, у ПСВ — понад 9, у ДСВ — понад 50 млн.

Війни «нових поколінь» мають системний харак тер, передбачаючи задіяння різних засобів і полів бою + очевидною їхня ек-глобалізаційна спрямованість – тому їх характеризують як геоекономічні.

У числі перших «війн нового покоління» - «інформаційні», що мають «пропагандистську», «психологічну» складові. Їх суть – у формуванні і закріпленні масових уявлень (часто є далеких від реальності), що є необхідними для «суб’єкта воєнних дій». Головним же їх «театром» стає сукупний інформацпростір, в якому перебуває їх об’єкт, що включає і насел. власної країни.

Якщо інформаційні війни чинять на економіку хоч і значний, проте, як правило, непрямий вплив, війни «комунікаційно-хакер ські» часто спрямовуються безпосередньо на життєві центри локальних і глобальних систем і підсистем економіки. Від подібного роду агресивних диверсій періодично потерпають глобальні корпоративні інформаційні системи, глобальні системи електрон ної торгівлі, спеціалізовані електронні системи забезпечення роботи провідних військових і розвідувальних установ, а також промислові об’єкти особливої небезпеки.

Серед найбільш дієвих інструментів «війн нових поколінь» є:

а) геоекономічний бумеранг — стратегічна гра на різниці і рівні розвитку національних інфраструктур і одержання на цій основі ефекту від вживлення ультрасучасних товарів (виробів, об’єктів) і технологій до безпосередньої інфраструктури, що автоматично призводить до відсічі товарів, які закуповуються;

б) технологічне виснажування — культ новацій, технологічних революцій, у результаті здійснення яких «зрізаються» життєспроможні виробничі структури на користь новітніх. Серед методик «фінансових війн» найчастіше виділяють різ номанітні спроби дестабілізації національних валютних систем, «авізові» агресії, фінансові атаки на регіональні економічні блоки (кризи 1997—1999, 2000—2001 рр.)