2. Кедр атласький — Cédrus atlántica.

Дерево до 40 м заввишки з широкопірамідальною рідкою кроною, утвореною гілками, які відходять від стовбура під гострим кутом. Хвоя до 2,5 см завдовжки, сріблясто-сіра, голубува­то-зелена, інколи зелена. Шишки яйцеподібно-циліндричні, 5 —7 см завдовжки і до 4 см в діаметрі, блискучі, світло-ко­ричневі.

Природно росте в горах Алжиру і Марокко. Культивується в Криму та на Кавказі. Росте на ґрунтах із середнім типом зволоження, однак надмірного зволоження не витримує, на вапнякових грунтах потерпає від засухи, витримує коротко­термінове пониження температури до мінус 20 °С, відносно посухостійкий. Стійкий проти забруднення димом і газами.

Декоративні форми: за будовою крони — колоноподібна, пірамідальна, припіднята пірамідальна, повисла голуба, за забарвленням хвої — срібляста, голуба, золотиста.

Рекомендується для створення групових, поодиноких, алей­них посадок та створення масивів у лісопарках Іа, Ув районів.

3. Сосна звичайна — Ріnus sylvestris L. Дерево до 40 м заввишки і 70 —90 см у діаметрі зі струнким стовбуром, вкри­тим грубою, темною, з тріщинами корою знизу і гладенькою золотисто-жовтою — у верхній частині. Крона у молодих де­рев конічна, у старих — широка, округла або у вигляді парасольки. Хвоя зібрана в пучки по 2 шт., сіро-зелена, сиза або темно-зелеиа, скручена, завдовжки до 7 см, по краях за­зубрена, живе 2 — 3 роки. Шишки поодинокі або зібрані по 2 — 3 шт., яйцеподібно-конусоподібпі, видовжені або коротко загострені, до 7 см завдовжки і 2 — 3,5 см у діаметрі, до­зрівають на другий рік (мал. 25).

Природно поширена майже по всій Європі до 70° північної ши­роти та в Азії. На півдні України поширена у вигляді окремих острів­ців. У молодому віці росте швид­ко. До родючості грунтів не ви­баглива. Може рости на сухих, вап­някових і заболочених грунтах, морозо-, посухо- і вітростійка. Міські умови витримує незадовіль­но, оскільки чутлива до забруднен­ня повітря димом і газами, погано переносить ущільнення грунту. Доживає до 300 — 400 років.

Декоративні форми: за похо­дженням та умовами зростання — лапландська, ризька, сибірська, Мал. 25. Сосна звичайна крейдяна, колундинська, шотланд­ська; за будовою крони — колоноподібна, компактна, пірамі­дальна, повисла, покручена, куляста; за ростом — конусопо­дібна карликова (женевська), малоросла, карликова, низька, зонтична; за забарвленням хвої — золотиста, срібляста, сніжна, пістрява.

Рекомендується для створення великих парків і лісопарків, поодиноких і групових посадок у Іа, Ів, II, III, IV, V районах.

Сосна кримська — Ріnus раllаsіапа D. Don. Дерево заввишки до 30 м із пірамідальною у молодих і розлогою або зонтикоподібною кроною у старих рослин. Гілки товсті, спрямовані в боки. Кора стовбура темно-бура внизу з глибо­кими тріщинами, у верхній частині червонувато-жовта. Хвоя зібрана в пучки по 2 — 3 шт., завдовжки до 15 (18) см, темно-зелена, густо вкриває пагони, жорстка, гострокінцева. Шишки поодинокі або зібрані по 2 —4 шт. на коротких черешках, до 10 см завдовжки і до 5 см у діаметрі, світ/о-жовті, досить декоративні.

Природно поширена в горах Криму до висоти 1000 м над рівнем моря та в північній частині Чорноморського узбереж­жя Кавказу. Краще росте на важких глибоких вапнякових суглинках з достатнім зволоженням, може рости на бідних і сухих грунтах, поселяється на пісках і кам'янистих схилах. Світлолюбна, вітро-, димо-, посухо- та відносно зимостійка. Міські умови витримує краще, ніж сосна звичайна.

Декоративні форми: за будовою крони — аутська — зі струнким стовбуром і швидким ростом та нікігська — із низь­ким сучкуватим стовбуром і зонтикоподібною кроною.

Рекомендується для створення поодиноких, групових по­садок та масивів у Іа, Ів, На, Ша, ІПб, ІУа, V районах.

Сосна Банкса — Ріnus Banksiana 10 —15 (25) м заввишки та до 1,5 м в діаметрі, часто з кривим червоно-бурим стовбуром. Крона компактна, рідка, у молодих дерев овальна, у старих — широка, розлога, річний приріст становить кілька міжвузлів. Хвоя світло-зелена, зібрана в пучки по 2 шт., скручена, завдовжки до 4 см. Шишки сірі,видовжено-конічні, рогоподібно зігнуті, біля основи косі, З —5 см завдовжки та 2 — 3 см в діаметрі, дозрівають на другий рік, тримаються на дереві 10—15 років.

Природно поширена в Північній Америці, часто трапляється у культурі в Україні. Росте швидко, морозостійка, витримує бідні, добре дреновані і кам'янисті грунти, а також сухий клімат, засолення та перезволоження ґрунту, шкідниками не ушкоджу­ється. Доживає до 150 років.

Декоративні форми: за забарвленням хвої — золотисто-пістрява (Анна), в якої жовто-біла хвоя перемішується із зе­леною.

Рекомендується для створення груп і масивів у лісопарках І, II, III районів.

Сосна жовта – Рinus ponderosa Dougl. Сімейство соснові. У природніх умовах зростає в західніх районах Північної Америки.

Дерево до 50 м заввишки, з вузькоконічною, ажурні, світлої крон, пізніше шірокопірамідальною, сформованої міцними, порівняно нечисельними, розпростертими, часто дугоподібно вигнутими гілками. Стовбур вкритий товстою корою червоно-бурого або Майже чорного кольори, Що досягає в старих дерев 10 см Товщина и відділяється великими пластинами. Хвоя темно-зелена, загострена, густа, Дуже довга, до 30 см, зібрана по 3 в пучку, рідше по 2-5. Подовжено-ціліндрові шишки (20 х 10 см) найчастіше зібрані по-3, Що надає деревах особлива декоративність.

У молодому віці зростанні повільно, пізніше ріст прискорюється. Вимоглива до грунту, але віддає переваги глибокі и достатності зволожені суглинки, не винос. перезволоження і заболоченості. Досить зимостійка, витримує зниження температури до -30 ° С, Щодо газо-і димостійкості. Завдяки декоративній кроні чудово виглядає в одиночних посадках і невеликих групах у парках і лісопарках західних і південно-західніх районів Россії. Добре поєднується з барбарисом Тунберга. У культурі з 1827 року.

Декоративні форми: Арізонська (f. arizonica) - з Чорней, глибокоборозенчастою корою, сизуватими молодими пагонами і довгою хвоєю по 3-5 в пучку; Нахил (f. deflexa) - з темно-коричневою або чорною корою, сизуватими молодими пагонами, хвоєю до 10 см, по 3 в пучку й маленькими шишками, до 7 см; крупнохвойная (f. macrophylla) - хвоя до 40 см завдовжки, по 3-5 в пучку, шишки до 12 см з ГОСТР вироста на лусці; Майра (f. Mayriana ) - з довгою хвоєю, до 37 см, косими шишками; плакуча (f. pendula) - з Довгого хвоєю и сильно звисаючими гілками крони.

Сосна сибірська (Pinus sibirica)кедр сибірський, кедрова сосна; родина Соснових (Pinaceae)

Сосна сибірська, або кедр сибірський, — дерево заввишки 40 м, діаметр стовбура досягає 1,5-2 м. Крона молодих дерев гостропірамідальна, а у дорослих — розлога, нерідко з багатьма верхівками. Верхні гілки крони спрямовані догори. Кора молодих дерев і гілок — попелясто-срібляста, з віком набуває сіро-коричневого забарвлення і стає тріщинуватою. Хвоя (листки) довша, ніж у звичайної сосни, до 5-12 см, м'яка, на поперечному перерізі тригранна. На відміну від сосни звичайної, хвоїнки розташовані по 5 у пучку. Зміна хвої відбувається через 3-7 років. Чоловічі пилякові колоски — «квітки» розташовані зазвичай у середній частині крони, а жіночі шишечки — на верхівкових пагонах, по 2-3. Росте кедр повільно, плодоношення у густих деревостоях настає лише у 40-45 років, а в розріджених — з 13-15 років. Плодоносить лише верхня частина крони. Зрілі шишки овальнояйцеподібної форми, завдовжки 6-13 см, завширшки 5-8 см, світло-бурі, інколи з червонуватим відтінком, із щільно притиснутими лусочками і потовщеними щитками, що прикривають коричневе насіння (горіхи). Усього в шишці міститься від 80 до 140 насінин завдовжки до 14 і завширшки до 10 мм. Горіхи дозрівають лише на другий рік після «цвітіння», у серпні. У вересні шишки опадають. У врожайні роки велике дерево дає до 1500 шишок. Насіння сосни сибірської поширюють кедрівки, бурундуки, соболі та білки.

Кедр сибірський введений в культуру; зазвичай висаджують саджанці, інколи — сіянці. Дерево погано переносить забруднення довкілля. Деревина його цінна, легка, рожевувато-жовта, стійка до гниття, ароматна, з гарною текстурою.

В їжу вживають насіння (горіхи), що містять в очищеному ядрі жирну летку олію (до 72%), білки (до 20%), крохмаль (12%), клітковину, вітаміни В і D, мікро- та макроелементи. Горіхова макуха придатна для виготовлення халви, тортів і тістечок. Зі свіжих розтертих ядер горіхів, збитих з водою за допомогою міксера, готують смачне і поживне кедрове молоко, а при малій кількості води — кедрові вершки. Ці страви здавна відомі народам Сибіру. За калорійністю кедрові вершки перевищують м'ясо та яйця.

Хвоя містить до 350 мг% вітаміну С і каротин (провітамін А). У хвої і кедрових бруньках є також ефірні олії, мікро- та макроелементи. Найпростіший спосіб отримання вітамінного настою — залити хвойні лапки кедра окропом і настоювати протягом 2-3 год. Інший спосіб зберігає більшу кількість вітамінів. Нарізану хвою заливають у співвідношенні 1:1 трохи підкисленою водою (для цього використовують лимонну кислоту). Настій витримують у холодному місці 2-3 доби, після чого він готовий до вживання. Населення Сибіру використовує настої кедрової хвої як протицинготний засіб.

У кедрових лісах зазвичай багато ягід — чорниці, брусниці, буяхів; живуть численні хутрові тварини: соболь, білка та інші. Тому збереження цієї цінної деревної породи — надзвичайно важлива справа.