Облік витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)
Для накопичення інформації про витрати, що входять до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) Планом рахунків передбачено застосування рахунків:
23 “Виробництво”, який призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг);
91 “Загальновиробничі витрати”, який призначено для обліку виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування.
Рахунок 23 “Виробництво” ведеться в розрізі видів виробництв, статей витрат і видів або груп продукції, що виробляється, або в розрізі підрозділів підприємства та центрів витрат і відповідальності.
За дебетом рахунку 23 “Виробництво” відображаються:
прямі матеріальні витрати:
Дебет 23 “Виробництво”
Кредит 20 “Виробничі запаси”
Кредит 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”
прямі витрати на оплату праці:
Дебет 23 “Виробництво”
Кредит 66 “Розрахунки з оплати праці”
інші прямі витрати:
Дебет 23 “Виробництво”
Кредит 65 “Розрахунки за страхуванням”
Кредит 13 “Знос необоротних активів”
Кредит 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
списані за відповідним розподілом загальновиробничі витрати:
Дебет 23 “Виробництво”
Кредит 91 “Загальновиробничі витрати”
розподілені на основне виробництво витрати допоміжних виробництв:
Дебет 23 “Виробництво”
Кредит 23 “Виробництво”, аналітичний рахунок “Допоміжне виробництво”
втрати від браку продукції (робіт, послуг):
Дебет 23 “Виробництво”
Кредит 24 “Брак у виробництві”.
Облік загальновиробничих витрат
Рахунок 91 “Загальновиробничі витрати” ведеться за місцями виникнення, центрами і видами витрат.
За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.
Постійні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.
Змінні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.
Згідно з п. 16 П(С)БО 16 “Витрати” підприємства самостійно визначають перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат.
Розподіл постійних та змінних загальновиробничих витрат на продукцію, роботи, послуги, що виробляються підприємством, здійснюється по-різному:
- змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду;
- постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу за нормальної потужності.
Нормальна потужність-це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва).
Приклади баз розподілу:
- години праці;
- заробітна плата;
- обсяг діяльності;
- прямі витрати;
- інше.
Підприємствам слід обирати ту базу розподілу, яка найбільш точно відображає зв’язок між загальновиробничими витратами та обсягом готової продукції. На початку звітного року підприємством має бути визначена облікова політика щодо визначення виробничої собівартості продукції, робіт, послуг, в якій має бути зазначений обраний підприємством підхід щодо розподілу загальновиробничих витрат.
Застосування бази розподілу при нормальній потужності означає, що постійні загальновиробничі витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції в повному обсязі тільки у випадку, коли фактичний обсяг виробництва дорівнює або перевищує нормальну потужність.
Якщо фактичний обсяг виробництва нижчий від очікуваного середнього рівня, то до складу виробничої собівартості продукції включається лише частина постійних загальновиробничих витрат. Решта витрат, які називаються нерозподіленими, визнаються витратами звітного періоду, в якому вони виникли, і включаються до собівартості реалізованої продукції.
Підхід до розподілу загальновиробничих витрат наведено на рисунку 12.2
Віднесення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат на собівартість реалізації звітного періоду є економічно обґрунтованим, оскільки достовірно відображає показники діяльності підприємства за цей період. Виробнича собівартість продукції не повинна підлягати різким коливанням і, у відповідності з принципом обачності витрати не занижуються,а відображаються в тому звітному періоді, коли вони були понесені. Значна сума нерозподілених загальновиробничих витрат може бути результатом:
– невірної оцінки показників нормального рівня виробництва;
– низького рівня виробництва, що є результатом певних обставин, які потребують аналізу з метою прийняття відповідних управлінських рішень.