1.2 Структура фінансового ринку України

На фінансовому ринку України постійно відбуваються процеси акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів серед галузей економіки. Передача фінансових ресурсів від одних суб'єктів ринку до інших відбувається через різні фінансові інструменти, які для інвесторів є фінансовими активами, а для тих, хто потребує інвестицій і виступає емітентом фінансових активів, є зобов'язаннями.

Структура фінансового ринку залежить від таких ознак: строку обігу фінансових ресурсів; інституційного складу; характеру руху фінансових ресурсів. За першою ознакою структура фінансового ринку наведена на рис. 1.1, де фінансовий ринок поділяється на два основних сектори: ринок грошей і ринок капіталів. На ринку грошей обертаються короткострокові фінансові ресурси (терміном до 1 року); на ринку капіталів – середньо та довгострокові фінансові ресурси (терміном понад 1 рік).

Фінансовий ринок

Ринок капіталів

Ринок грошей

Валютний ринок

Ринок середньо- та довгострокових позик

Ринок цінних паперів

Ринок коротко-строкових позик

Ринок короткострокових фінансових ресурсів

Рис. 1.1 Структура фінансового ринку за строками обігу фінансових ресурсів.

За інституційним складом структуру фінансового ринку України формують такі учасники: інститути позафінансової сфери, держава, населення, професійні учасники ринку - фінансові інститути та інститути інфраструктури, а також іноземні учасники ринку.

Держава виступає на фінансовому ринку позичальником, який регулярно розміщує на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання. Крім цього вона виконує специфічну й дуже важливу функцію – регулювання фінансового ринку.

Представниками фінансових інститутів, без яких неможливе функціонування фінансового ринку, є комерційні банки, кредитні спілки, інвестиційні банківські фірми, пенсійні фонди, страхові та інвестиційні компанії тощо. Основними видами діяльності фінансових інститутів, посередників на фінансовому ринку є:

– трансформація фінансових ресурсів (тобто придбання одних активів і перетворення їх на інші);

– торгівля фінансовими ресурсами за свій рахунок;

– купівля-продаж фінансових ресурсів від імені клієнта;

– консультування учасникам ринку тощо.

Інститути інфраструктури фінансового ринку створюються для його обслуговування, для забезпечення нормального функціонування. Фондові й валютні біржі, клірингові центри, які обслуговують взаєморозрахунки між суб'єктами фінансового ринку; депозитарії, реєстратори (обслуговують операції із цінними паперами); інформаційні та рейтингові агентства забезпечують необхідну інфраструктуру фінансового ринку [16, 415-418].

Інститути позафінансової сфери – це юридичні особи, резиденти певної держави, які займаються виробництвом різноманітних товарів та наданням послуг, виключаючи фінансові послуги. До інститутів позафінансової сфери належать промислові та сільськогосподарські підприємства, корпорації, установи, організації тощо [6, 6-8].

Населення виконує на ринку роль інвестора, придбаваючи ті чи інші цінні папери або запозичуючи кошти на кредитному ринку. У країнах з розвиненою ринковою економікою до 70% населення вкладає кошти в різноманітні фінансові активи. В Україні тільки незначна частина населення займається інвестуванням у цінні папери.

Торгівля фінансовими ресурсами може здійснюватися в різних формах і різних методах, що визначає розгалуженість і різноманітність фінансового ринку. Відповідно, існує велика кількість ознак, за якими можна класифікувати фінансовий ринок. Розглянемо основні підходи та основні ознаки класифікації фінансових ринків, що розглядаються багатьма авторами, які досліджують фінансовий ринок наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1