- •Розділ 1. Загальнотеоретичні основи функціонування фінансового ринку україни
- •1.1 Сутність та особливості функціонування фінансового ринку України.
- •1.2 Структура фінансового ринку України
- •Фінансовий ринок
- •Ринок капіталів
- •Ринок грошей
- •Класифікація фінансових ринків
- •1.3 Роль фінансового ринку в залученні фінансових ресурсів підприємств
- •2.1 Аналіз банківських послуг: кредитний та депозитний ринок, їх вплив на ресурсне забезпечення господарюючих суб’єктів
- •Розділ 2. Аназіз фінансового ринку україни за 2013 – 2014 роки як одного із основних джерел забезпечення ресурсами господарюючих субєктів
- •2.2 Аналіз фондового ринку України як джерела асигнування додаткових фінансових ресурсів для підприємств
- •Розділ 3. Проблеми функціонування фінансового ринку україни та шляхи їх вирішення
- •3.1. Проблеми функціонування ринку фінансових послуг
- •3.2. Шляхи вдосконалення процессу залучення додаткових ресурсів суб’єктів господарювання на фінансовому ринку
- •3.3 Зарубіжний досвід функціонування фінансового ринку у забезпеченні ресурсами підприємств
- •Висновки і пропозиції
- •Список використаних джерел
3.3 Зарубіжний досвід функціонування фінансового ринку у забезпеченні ресурсами підприємств
Залежно від особливостей функціонування фінансових систем країн виділяють три основні моделі наглядових систем :
1) за секторами;
2) за завданнями;
3) модель єдиного нагляду.
Секторна модель регулює фінансові сектори (банківський, страховий, фондовий). Відповідно до цієї моделі, нагляд за кожним сектором здійснюється окремим органом. Труднощі можуть виникати у цих моделях регулювання і нагляду внаслідок дії різноманітних чинників. Наприклад, якщо країна має федеральну структуру, то центральна, тобто федеральна система нагляду може співіснувати поряд з локальною системою на рівні окремих штатів або провінцій. Секторальна модель нагляду використовується у США, Греції, Іспанії, на Кипрі, у Литві, Люксембурзі, Португалії, Словенії, Фінляндії, Болгарії, Румунії, частково у Франції та Італії.
В Україні функціонує також секторна модель – три основні установи здійснюють регулювання фінансового ринку: Національний банк України – функції банківського регулювання та нагляду; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку – контролює і регламентує діяльність учасників фондового ринку ; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг – регулює ринки фінансових послуг.
За допомогою секторної моделі зручно та ефективно регулювати окремі сегменти фінансового ринку з урахуванням специфіки їх діяльності, але не завжди можна досягти узгодженості в діяльності регулятивних органів. За останні десять років спостерігається відмова європейських країн від секторної моделі (Бельгія, Чехія, Польща, Словаччина), проте ця модель активно використовується і в наші дні.
На сьогодні основною міжнародною тенденцією побудови системи регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг є створення мегарегуляторів на противагу секторальній моделі. Такі регулятори функціонують як єдиний орган до компетенції якого віднесені питання контролю за діяльністю усіх видів фінансових установ. У багатьох випадках функції такого мегарегулятора виконує центральний банк.
Прикладами держав, регулювання та нагляд за фінансовими ринками у яких покладене на один орган в особі центрального банку, є: Литва, Грузія, Російська Федерація, Казахстан, Угорщина, Ірландія, Чехія, Словаччина, Вірменія.
Слід зазначити, що тенденції до створення мегарегулятора проявляються, перш за все, в економічно розвинутих країнах. Мегарегулятор – це організація, яка здійснює регулювання більшості сегментів фінансового ринку: банківський ринок, ринок цінних паперів, страховий ринок.
Мегарегулятор має переваги над наглядовими органами за фінансовим сектором, тому що :
– дозволяє більш ефективно діагностувати та попереджувати розподіл ризиків між фінансовими посередниками та окремими сегментами фінансового сектору, оцінювати реальну та потенційну дію шоків на фінансову систему в цілому й окремі її складові;
– мегарегулятор може більш ефективно розробляти політику щодо ризиків, діючи на конгломерати в цілому та окремі організації, які входять до її складу, а також розвивати адекватні підходи до моніторингу подібних фінансових продуктів і послуг незалежно від того, який фінансовий інститут їх надає;
– використання мегарегулятора призведе до досягнення узгодженості в діяльності регулятивних органів, усунення дублювання наглядових функцій, використання єдиних підходів, методів і форм нагляду, єдиного інформаційного забезпечення, посилить відповідальність регулятора за прийняття рішень;
– економія державних коштів, консолідація людських ресурсів, технічного забезпечення, зменшення обсягу звітності фінансових організацій, які виникають внаслідок об`єднання управлінських структур, використання єдиних стандартів і підходів до організації єдиного наглядового органу.
У низці держав функціонує модель регулювання Твін Пікс, яка передбачає наявність мегарегулятора, до функцій якого віднесені питання здійснення пруденційного нагляду за фінансовим сектором, та окремого органу, який уповноважений забезпечувати захист прав споживачів фінансових послуг. Така модель впроваджена у Нідерландах та Великобританії, де здійснення пруденційного нагляду за фінансовими ринками покладене на центральний банк, а питаннями дотримання ефективної конкуренції компаній на фінансових ринках та добросовісної поведінки фінансових установ під час взаємодії з клієнтами опікується окремий орган фінансового нагляду.
Серед основних переваг мегарегулятора над секторальною моделлю регулювання та нагляду за фінансовим сектором виділяють:
– можливість більш ефективно діагностувати та попереджати розподіл ризиків між фінансовими посередниками та окремими сегментами фінансового сектора;
– мегарегулятор може більш ефективно розробляти політику щодо ризиків, діючи на конгломерати в цілому та окремі організації, які входять до її складу, а також розвивати адекватні підходи до моніторингу подібних фінансових продуктів і послуг незалежно від того, який фінансовий інститут їх надає;
– використання мегарегулятора сприяє узгодженості в діяльності регулятивних органів, усуненню дублювання наглядових функцій, використанню єдиних підходів, методів і форм нагляду, єдиного інформаційного забезпечення, посиленню відповідальність регулятора за прийняття рішень;
– економія державних коштів, консолідація людських ресурсів, технічного забезпечення, зменшення обсягу звітності фінансових організацій, які виникають внаслідок об'єднання управлінських структур, використання єдиних стандартів і підходів до організації єдиного наглядового органу;
– регуляторна гнучкість мегарегулятора – можливість швидко направляти фінансові потоки у ті сфери і галузі, які цього потребують;
– існування мегарегулятора дозволяє упорядкувати систему відповідальності за стан справ на фінансовому ринку [20].
Вперше інтегровану систему регулювання фінансового ринку було запроваджено в Сингапурі. Досвід реалізації концепції мегарегулятора на практиці в різних країнах свідчить, що у світовій практиці не існує єдиної моделі мегарегулятора як з точки зору норм регулювання, так і з точки зору інституціональної структури.
Отже, сучасний стан розвитку фінансового ринку України та його складових є вкрай складним, динамічним та важкопрогнозованим. Однак саме такий період є найбільш сприятливим для впровадження інноваційних. А часом і радикальних мір щодо реформування всього фінансового ринку. Цілком є зрозумілим, що на фінансовому ринку необхідно впроваджувати кардинально нові фінансові інструменти та методи управління.
Необхідно створити такі умови у фінансовому секторі, які забезпечать інвестування приватного сектору з таких джерел як кредити надійних банків, добре розвинений фондовий ринок, а для цього необхідно побудувати прозору державну фінансову політику в напрямку регулювання фінансового ринку із поданням чітких та зрозумілих інструментів та механізмів регулювання (побудова системи регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг шляхом створення мегарегуляторів на противагу секторній моделі) і забезпеченням відповідного рівня захисту прав інвесторів та акціонерів.
