8. Стан здоров'я жінки після пологів.

9. Перша зустріч з дитиною в пологовому будинку(відразу показали дитину, відразу приклали до грудей, емоційний стан жінки).

10. Розвиток дитини в постнатальний період.Консультант з'ясовує всі обставини життя дитини (за такими рубриками).

9. Основні фактори, що впливають на розвиток дитини (Наукові концепції)

Поняття «фактори ризику» у психології було введено близько 30 років тому і прийшов з медицини. Фактор ризику означає небезпеку психічного недорозвитку, яка може реалізуватися, а може і ні; може викликати зміни реактивності організму, але може викликати і зрив механізмів адаптації. Загальні принципи впливу факторів ризику:

1) Фактори ризику можуть мати різну пророчу силу. Низька прогностична сила – силенна опосередковуючи ланок між фактором, що впливає на розвиток та власне процесом розвитку. Існують фактори ризику з високим ступенем впливу, але навіть в цьому випадку ніколи не можна забувати про пластичність дитячого організму, про компенсаторні можливості.

2) Фактори ризику підкоряються закону сумації. Особливо небезпечні сумарні ризики, які посилюють дію один одного. Поєднання несприятливих факторів обтяжує, посилює їх дію. І навпаки, сприятливі фактори можуть пом'якшувати, компенсувати фактори ризику.

3) Тривалість дії. Поділяють хронічні фактори ризику та одноразове негативний вплив. До хронічних факторів ризику відносяться, наприклад, неправильне виховання (гіпер - і гипоопека); втрата матері; близнюкова ситуація і т. д.

Ступінь ризику залежить від якісних особливостей факторів ризику. Виділяють дві групи факторів ризику (ФР):

ФР 1-го порядку – різні стани зміненої реактивності (тобто зміни індивідуальних адаптаційних можливостей організму):

1) при порушенні онтогенезу (затримка розвитку психомоторики, просторового сприйняття, незрілість емоцій і т. д.)

2) при впливах середовища: а) патогенні фактори (інфекції, травми, інтоксикації, органічні зміни реактивності мозку через уражень мозку); б) умовно патогенні фактори (психологічні травми, психічне перенапруження, предневротические відхилення);

ФР 2-го порядку – різні патогенні та умовно-патогенні впливи середовища, отягченные спадковими порушеннями розвитку:

1) внутрішньоутробний розвиток – токсикози, інфекції, інтоксикація матері і т. д.;

2) перинатальний період розвитку – родові травми, резус–імунні конфлікти, асфіксія;

3) постнатальные – мозкові травми, інфекції;

4) гострі і хронічні психічні травми, інформаційні перевантаження, депривації;

5) сімейна обтяженість психічними захворюваннями.

10. Психологічне консультування батьків стосовно розвитку немовлят

Актуальність психологічної роботи з новонародженими та дітьми з кожним роком зростає. Необхідність кваліфікованого психологічного супроводу визначається цілим переліком факторів: перинатальною захворюваністю, зниженням народжуваності в цілому по країні, дитячою смертністю, зростанням захворюваності та інвалідності в дитячому віці, збільшенням кількості попередніх вагітностей і недостатнім рівнем батьківської компетентності в цілому.

Першорядне увагу у сфері перинатальної психології, фахівці приділяють підготовці вагітної та її чоловіка (вагітної пари) до виношування дитини, до пологів і післяпологовому періоду; є серйозні теоретичні роботи з питань психічного розвитку немовляти і взаємин матері і дитини, з проблем розвитку дітей в умовах депривації. Однак безпосереднє консультування батьків з питань психічного розвитку немовлят залишається в основному або долею патопсихологов, або являє собою «штучну продукцію». (З цієї точки зору надзвичайно цікавим видається досвід психоаналітичної роботи з немовлятами Ф. Дольто.)

Існуюче положення справ може бути пов'язано, по-перше, з відсутністю потреби у батьків в психологічному консультуванні на етапі дитинства, оскільки в нашій культурі виховання превалюють в основному проблеми, пов'язані насамперед з питаннями «вирощування»: здоров'я, режиму дня та харчування. Так, дослідження свідчать про недостатню інформованість майбутніх батьків (наприклад підлітків або «першовагітних») з приводу психічного розвитку немовляти. Вагітних в першу чергу хвилює протікання вагітності і майбутніх пологів, здоров'я майбутньої дитини. Парадоксальним чином батькам легше уявити віддалене майбутнє дитини (надходження в школу, вуз), тобто власне недавнє минуле, ніж період дитинства.

Просвітницька профілактична робота допомагає спрямувати увагу на ті сторони психічного розвитку дитини, які в подальшому будуть визначати його успішність, дає необхідні засоби контролю. Поки ж робота з майбутніми батьками не зайняла повноцінного місця в консультативній практиці, проблеми розвитку немовляти рідко вирішуються з допомогою психолога-консультанта. В результаті психолог зустрічається не стільки з самою проблемою, скільки з її відстроченими наслідками. Так, проблеми, з якими приходять на консультацію батьки двох чотирирічних дітей часто є відлунням особливостей розвитку дитини в дитинстві.

По-друге, визначення проблем у психічному розвитку немовляти самими батьками часто ускладнене в силу відсутності досвіду для порівняння, неясності і невиразності дефекту та ін. Батьки в більшості випадків не надають істотного значення психологічної роботи» зі здоровим немовлям, керуючись принципом «головне, щоб був здоровий і нагодований». Навіть за наявності серйозних патологій фізичного, неврологічного, психічного статусу дитини батьки не володіють засобами організації його подальшого розвитку.

По-третє, в якості причини нерозвиненості психологічного консультування батьків немовлят можна позначити недостатню розробленість стратегії і тактики консультування. При наявності серйозного теоретичного підстави (в рамках культурно-історичної концепції, в рамках неопсихоанализа та ін) і розробленості критеріїв діагностики психічного розвитку дитини до року, освоєння консультативної дитячого простору здійснюється вкрай повільно.

11. Схема аналізу розвитку ігрової діяльності дітей раннього віку

Виявляючи цікавість до світу дорослих, але не маючи можливості включитися до нього, дошкільник моделює цей світ у грі. Ція діяльність є соціальною за своїм походженням і змістом, вона виникає у ході ускладнення досвіду людства, його взаємин і відображає суспільні зміни.

Важливе значення гри полягає в тому, що діти в невимушеній формі, відтворюючи світ дорослих, засвоюють моральні норми, отримують уявлення про професійні та сімейні ролі. Гра забезпечує розвиток у дошкільників рухових, розумових та мовленнєвих навичок. Діти, відображаючи в грі різні сторони життя та особливості діяльності дорослих, поповнюють і уточнюють свої знання про навкол світ, вчяться співпереживати, відрізняти вимисел від реальності.

Перші прояви дитячих ігор виникають ще в ранньому віці, маючи сенсомоторний характер. На рубежі раннього і дошкільного віку виникає режисерська гра. Згодом дитина стає спроможною організовувати образно-рольову гру, в якій уявляє себе в певному образі і відповідно діє.

Наступним здобутком дошкільника стає його спроможність організовувати сюжетно-рольову гру, яка досягає своєї найбільш розвинутої форми в середньому дошкільному віці. В сюжетно-рольовій грі діти безпосередньо відтворюють людські ролі та взаємини. Діти граються один з одним, або з лялькою