Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ответы 57-67.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
93 Кб
Скачать
☆

Питання 64. Дериватологія (словотвір) і її місце в системі науки про мову. Морфологічні і неморфологічні способи словотворення в українській мові.

Словотвір — розділ науки про мову, що вивчає структуру похідного слова і способи утворення нових слів.

Аналогічно до загальноприйнятих термінів "фонологія", "морфологія", "лексикологія" у мовознавстві словотвір нерідко позначається терміном "дериватологія" — від латинського за походженням derivatus ("відведений") — дериват — "похідне слово" і грецького Іоgоs ("учення").

Термін "словотвір" має двояке значення: 1) це сама система словотвірної будови мови, яка утворювалася за своїми внутрішніми законами протягом усього історичного розвитку мови; 2) вчення про словотвірну будову мови як мовознавчу дисципліну. Перше значення — словотвір як процес — є первинним, а друге — словотвір як вчення про словотвірну будову мови — вторинним (Ковалик, 1961 б: 54).

Словотвір, як і мову в цілому, можна вивчати у двох аспектах: діахронічному (від грец. dіа — "через" і chronos— "час") і синхронічному (від грец, sуп — "спільно, разом" і chronos — "час"). У діахронічному аспекті досліджуються певні процеси формування нових слів у ході історичного розвитку мови.

Діахронічний (історичний) словотвір — це вчення про словотвірні процеси та закономірності, які простежуються у похідних словах; про формування словотвірної системи мови, її зміни, розвиток, зміни у структурі похідних слів.

Синхронічний (описовий) словотвір — це вчення про похідну лексику у її взаємовідношенні з іншими словами на певному етапі розвитку мови протягом певного часу.

Синхронічний словотвір вивчає відношення одиниці., що співіснують, діахронічий — процеси перетворення одних одиниць в інші (Земська, 1973:56).

При синхронічному описі словотвору беруться до уваги деривати, утворені всіма способами словотворення, в яких виявляються "жимі" словотвірні типи (Словотвір, 1979: 7).

Отже, у системі мови має місце словотвірний рівень. Підставою цього є його власна система структурно однакових лінгвоодиниць. Такими одиницями для словотвірного рівня можна вважати систему дериватом, утворених із різнорівневих одиниць — морфем, лексем, словосполучень.

Дериватема — це базова мовна одиниця словотвірного рівня, що характе­ризується відповідною словотвірною формою і словотвірним значенням.

Словотвірна форма—це не що інше, як поєднання твірної основи чи основ з певним афіксом або афіксами (дериваторами). Отже, дериватеми бувають суфіксальні, префіксальні, постфіксальні, префіксально-суфіксальні та ін. Дериватеми з двома і більше твірними основами поділяються на складні, складносуфіксальні, абревіаційні, зрощеннєві та ін. (Словотвір, 197,9; 36).

1.1. Об'єкт і завдання словотвору

Змістом, предметом словотвору як галузі мовознавчої науки виступає чинна система словотвірної будови конкретної мови.

Об'єктом словотвору є слово, яке вивчається також в інших розділах лінгвістичної науки. У словотворі розглядаються не всі слова, а тільки похідні і не самі по собі, а в їх відношеннях з відповідними твірними, у їх зв'язку з іншими похідними, однотипними за способом словотворення, за моделлю. Ком­понентами словотвірних відношень є похідність за формою і мотивованість за смислом (Словотвір, 1979:8). Отже, об'єктом словотвору є похідні лексичні одиниці, які розглядаються не лише як окремі похідні слова, а як пенні категорії слів, що мають спільні формальні і семантичні ознаки.

У словотворі вивчаються не будь-які слова, а лише ті, які своєю структурою підказують, чому так, а не інакше названо істоти, речі тощо: промовець — від промовити, полотніти — від полотно (стати білим, як полотно), льонар — від льон, завтрашній — від завтра, мідний від мідь, підлість від підлий.

Об'єкт словотвору визначає і його завдання. Основним завданням словотвору є вивчення структури похідного слова, його складових частин та різних взаємозв'язків між ними. До важливих завдань словотвору належать: вивчення конкретних формальних і семантичних ознак похідних слів, якими вони відрізняються від непохідних; встановлення принципів розрізнення похідних і непохідних слів, вивчення способі» словотворення, словотворчих ресурсів, за якими визначається спосіб словотворе пня; виявлення основних закономірностей і тенденцій, що активно діють у словотворчих процесах постійного збагачення лексичного складу новими утвореннями.

СЛОВОТВОРЕННЯ

Словотворення - розділ науки про мову, що вивчає склад слів (з яких частин вони складаються) та способи їх творення.

БУДОВА СЛОВА

Більшість слів в українській мові складаються з двох і більше частин (морфем). Кожна морфема має своє значення.

Морфема- це найменша неподільна значуща частина. Вона виражає певне лексичнен або граматичне занчення і регулярно відтворюється із своїм значенням у мовленні. Наприклад, у слові літній виділяються три морфеми: літ-н-ій (корінь, суфікс і закінчення), які відтворюються в споріднених словах (літо-о, літ-н-ій, по-літ).

За значенням і роллю в будові слова морфеми поділяються на кореневі і ті, що служать засобами словотворення та творення форм слова.

КОРІНЬ

Корінь слова - це головна частина слова, спільна для всіх споріднених слів (сад- садок - садівник).

Звуковий склад кореня, як правило, однаковий, але іноді внаслідок чергування звуків він частково змінюється (воля® вільний, ход® вихід).

Корінь є носієм речового значення слова, що відображає щось в об'єктивній реальності. Він обов'язково присутній у кожному слові. У споріднених словах корінь об'єднує їх понятійним змістом, хоч вони можуть належати до різних частин мови.

Значення кореня в гнізді споріднених слів уточнюється і конкретизується за допомогою словотворчих суфіксів і префіксів, які без кореня вживатися не можуть.

ПРЕФІКС

Префікс (від лат. prae - попереду і fixus - прикріплений) - це частина слова, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм. Словотворчий префікс змінює лексичне значення слова (друкувати® надрукувати, глядач® наглядач).

Формотворчі префікси можуть використовуватись для утворення нових форм слів: робити® доробити (доконаний вид дієслова), видатний® найвидатніший (найвищий ступінь порівняння прикметників).

СУФІКС

Суфікс (від лат. sufficus - прикріплений) - частина слова, що стоїть після кореня і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм:

мудрий + -ість® мудрість; гора + -ськ® гірський.

Формотворчі суфікси використовуються для створення інших граматичних форм, напр., минулого часу дієслова (співати® співав).

Суфікс видозмінює, уточнює лексичне значення кореня і одночасно оформляє разом із закінченням передсуфіксальну частину і все слово, відносячи його до однієї із самостійних частин мови (напр., слова казка, двійка належать до іменників, тому що їх корені каз-ати, дв-а граматично оформлені іменниковим суфіксом -к- і закінченням жіночого роду називного відмінка однини -а).

ЗАКІНЧЕННЯ

Закінчення- це змінна частина слова, яка стоїть найчастіше в кінці слова, вказуючи на відношення з іншими словами у словосполученні і реченні: далек(ий), коханн(я).

Закінчення змінює лише форму слова, не змінюючи його лексичного значення: земл(я), земл(і), земл(ею), на земл(і).

Закінчення може бути нульовим, тобто не виражене звуком.

ПОСТФІКС

Постфікс (від лат. postfixus- прикреплений після)- частина слова, що стоїть у кінці слова після закінчення і служить для утворення нових слів чи нових форм (скажи- скажи-но; кохати - кохатися).

ОСНОВА СЛОВА

Частину слова без закінчення називають основою. Основа слова може складатися лише з одного кореня (ліс, пора), із кореня і суфікса (гір-ськ(ий), із кореня та префікса (при-клад), префікса, кореня і суфікса (за-земл-ен(ий).

Усі слова діляться на слова з непохідними основами (від них утворюються інші слова) і слова з похідними основами.

Непохідні основи мають у своєму складі лише корінь, тому збігаються з ними і не розчленовуються на частини (чорн(ий).

Похідні основи, які мають у своєму складі, крім кореня, ще одну чи більше словотворчих частин (суфікс, префікс, постфікс), розчленовується на частини (сад-ів-ник).

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ НОВИХ СЛІВ

Процес творення нових слів у мові також має назву словотворення.

Нові слова утворюються на базі вже існуючих слів чи словосполучень, які називають твірними ( у випадку правда® правдивий твірним словом є правда).

Частину слова, яка входить до складу нового (похідного) слова, у свою чергу, називають твірною основою (вантаж® навантаження® вантажівка® перевантажити).

Твірною основою може бути і ціле твірне слово (дивитися® роздивитися).

Від одного і того ж слова можна утворити кілька інших слів (ліс® лісник, лісок, лісовий, праліс). В усіх цих словах є спільна частина- ліс. І в значеннях цих слів також є спільне:

лісник- людина, що доглядає ліс;

лісок- невеликий ліс;

лісовий (горіх)- горіх, що росте у лісі;

праліс- дуже старий ліс.

Такі слова називаються спорідненими, або спільнокореневими (тому що в них є спільна частина - корінь).

Ряд спільнокоренних слів, що розташовується відповідно до послідовності їх творення (плід® плідний® плідник® плідниковий), називають словотворчим гніздом.

Нові слова здебільшого утворюються за допомогою словотворчих афіксів (префікса, суфікса чи постфікса), які приєднуються до твірної основи.

В українській мові виділяють морфологічні і неморфологічні способи творення слів.

МОРФОЛОГІЧНІ СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ

Морфологічні способи творення слів - основні.

До морфологічних способів належать такі типи творення:

суфіксальний;

префіксальний;

префіксально - суфіксальний;

безафіксний;

складання основ і слів.

СУФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ

Суфіксальний спосіб - це спосіб творення слів за допомогою суфікса (гарячий® гаряченький, слухати® слухач, вітер® вітерець).

ПРЕФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ

Префіксальний спосіб - це спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів (давати® надавати, хто® ніхто, в'язати® вив'язати).

ПРЕФІКСАЛЬНО-СУФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ

Префіксально- суфіксальний спосіб дозволяє створювати слова одночасним додаванням до твірної основи словотворчого префікса і суфікса (межа® безмежний, при дорозі® придорожній).

БЕЗАФІКСНИЙ СПОСІБ

Безафіксний спосіб (відкидання значущих частин) - це спосіб творення слів шляхом укорочення твірного слова (переходити® перехід, нічний® ніч).

ОСНОВОСКЛАДАННЯ

Основоскладання - це такий спосіб творення слів, при якому дві і більше основ поєднуються в одне слово (хмари чесати® хмарочос, синій + жовтий® синьо-жовтий).

СКЛАДАННЯ СКОРОЧЕНИХ СЛІВ

Складання скорочених слів - це спосіб творення слів скороченням основ кількох слів. Твірні основи при цьому можуть бути повними (залізобетонний) і скороченими (абревіатура різних типів - мінпраці, вуз, зарплата, КПІ - Київський політехнічний інсттитут).

Повні основи можуть поєднуватися за допомогою сполучних голосних о (після твердих приголосних), е (після м'яких приголосних) та є (якщо основа закінчується на й): паровоз, світогляд, краєвид, зорепад.

Прикметники, що утворюються на базі підрядної сполуки, пишуться разом (червоноармійський, однокімнатна), а прикметники, утворені за допомогою сурядної сполуки слів, пишуться через дефіс (зелено- білий, науково- технічний).

НЕМОРФОЛОГІЧНІ СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ

При неморфологічних способах творення утворення нового слова відбувається:

через злиття цілого словосполучення; (цього дня® сьогодні, добра ніч® добраніч);

через набуття ним нового значення:

корінь (у рослин)® корінь (у математиці);

супутник (людина)® супутник (літальний апарат);

шляхом переходу однієї частини мови в іншу: завідуючий, операційна, кругом, відпочиваючий.

ТВОРЕННЯ

ЧАСТИН МОВИ

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ

ТВОРЕННЯ ІМЕННИКІВ

Нові іменники найчастіше виникають від іменників, прикметників, числівників і займенників:

за допомогою суфіксів: футбол® футболіст, вчити® вчитель, козацький® козаччина;

за допомогою префіксів: відповідальність® безвідповідальність, матерія® антіматерія;

за допомогою префіксів і суфіксів: борг® заборгованість, безпека® забезпеченість;

-складанням окремих основ: за Карпатами® Закарпаття, південь + американець® південноамериканець;

складанням скорочених слів: спільне підприємство® СП, завідуючий магазином® завмаг;

безафіксним способом: великий® велич, вивозити® вивіз;

переходом прикметників у іменники: приймальня, керуючий.

ТВОРЕННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Нові прикметники творяться від іменників, дієслов та інших прикметників:

за допомогою суфіксів: кімната® кімнатний, рухатися® рухливий, кінь® кінний;

за допомогою префіксів: народ® антинародний, за кордоном® закордонний;

за допомогою префіксів і суфіксів: під землею® підземний, мусити® вимушений;

складанням окремих слів: багато поверхів® багатоповерховий, вічно зелений® вічнозелений;

складанням основ без суфікса та основи з суфіксом: українські + німецькі® україно-німецькі, новий + рік® новорічний;

переходом із інших частин мови: перший номер® перший (кращий) студент.

ТВОРЕННЯ ЧИСЛІВНИКІВ

Числівники творяться:

за допомогою суфіксів: два® двадцять, чотири® чотирнадцять;

складанням: три + сто® триста.

ТВОРЕННЯ ЗАЙМЕННИКІВ

Займенники виникають від інших займенників:

за допомогою суфіксів: хто® хтось, якийсь® якийсь-небудь;

за допомогою префіксів: скільки® декілька, хто® ніхто.

ТВОРЕННЯ ДІЄСЛІВ

Дієслова виникають:

за допомогою суфіксів: зелений® зеленіти, вмивати® вмиватися;

за допомогою префіксів: малювати® намалювати, виконати® перевиконати;

за допомогою префіксів і суфіксів одночасно: бігти® розбігтися, двоє® подвоїти.

ТВОРЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ

Прислівники творяться від іменників, прикметників, числівників, дієслів, дієслівних форм та прислівників:

за допомогою суфіксів: зима® зимою, охайний® охайно;

за допомогою префіксів: учора® позавчора, довго® надовго;

за допомогою префіксів і суфіксів: далеко® здалеку, мій® по-моєму, час® тимчасово;

переходом інших частин мови у прислівники: лежачи на софі® відпочивати лежачи.

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ

ТВОРЕННЯ ПРИЙМЕННИКІВ

Прийменники виникають:

злиттям слів: сховався за пічку® сиділи на запічку, в середині року® знаходитися всередині;

переходом інших частин мови в прийменники: велике коло® сидіти коло хати, чудовий край® край села.

ТВОРЕННЯ СПОЛУЧНИКІВ

Сполучники творяться:

злиттям слів: за + те® зате, що + б® що б, як + би® якби;

переходом інших слів в сполучники: Що сталося? ® Я не певен, що це вірне рішення.