Нецінові фактори, що визначають сукупний попит.

1) Зміни в споживчих витратах:

1. добробут населення ;

2. очікування споживача ;

3. заборгованість споживача ;

4. податки ;

5. чисельність населення.

2) Зміни в інвестиційних витрат:

1. очікувані прибутки від інвестицій ;

2. податки з підприємств ;

3. технологія виробництва ;

4. надлишкові потужності ;

5. кон’юнктурні коливання економіки.

3) 3міни в державних витратах :

1. дохід державного бюджету ;

2. державна економічна політика.

4. Зміни у витратах на чистий експорт:

а) національний дохід інших країн;

б) валютні курси.

Під дію нецінових факторів крива сукупного попиту (АD) переміщується

II. Сукупна пропозиція (AS) – це обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти та продавати протягом року за кожного рівня цін.

Закон пропозиції справедлив і для рівня національної економіки: рівень цін і величина сукупної пропозиції прямопропорційно залежать один від одного.

Форма кривої сукупної пропозиції інтерпретується по-різному в класичній і кейнсіанських моделях.

Класична модель описує поведінку економіки у довгостроковому періоді. Аналіз сукупної пропозиції базується на наступних умовах:

1) обсяги виробництва залежать від обсягів ресурсів та рівня технологій і не залежать від рівня цін;

2) зміни обсягів ресурсів та технологій відбуваються повільно;

3) економіка функціонує в умовах повної зайнятості факторів виробництва, отже, обсяг випуску дорівнює потенційному;

4) ціни та заробітна плата гнучкі, їх зміни підтримають рівновагу на ринках.

Таким чином, крива AS у цих умовах вертикальна і зміни сукупного попиту впливають на рівень цін, а не на обсяги виробництва. Зрушення кривої сукупної пропозиції відбувається у довгостроковому періоді під впливом змін обсягів факторів виробництва та технологій,

Класична модель кривої сукупної пропозиції

Кейнсіанська модель розглядає функціонування економіки у короткостроковому періоді. Аналіз сукупної пропозиції базується на наступних умовах:

1) економіка функціонує в умовах неповної зайнятості ресурсів, підприємці можуть додатково залучати трудові ресурси без збільшення рівня оплати праці та цін на продукцію;

2) ціни та номінальна заробітна плата досить жорсткі та повільно реагують на ринкові коливання. Причинами відносної жорсткості цін та заробітної плати є: трудові контракти, законодавчо встановлений мінімальний рівень заробітної плати, строки контрактів на поставку сировини та продукції, діяльність профсоюзів;

3) реальні величини ( обсяг зайнятості, обсяг випуску ) – рухомі та реагують на ринкові коливання.

Крива AS у кейнсіанській теорії горизонтальна. За цих передумов зміни у сукупному попиті відбиваються на обсягах випуску і майже не впливають на рівень цін. Невипадково в кейнсіанській теорії пропонується активне державне регулювання рівня сукупного попиту.

К ЕЙНСІАНСЬКА МОДЕЛЬ AS

Загальний вид кривої сукупної пропозиції має складну форму та включає

кейнсіанський, проміжний та класичний відрізки.

Кейнсіанський відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах неповної зайнятості та постійних цін ( депресивний стан економіки).

Проміжний ( висхідний) відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах, що наближаються до повної зайнятості, коли збільшення реального ВНП супроводжується підвищенням рівня цін.

Класичний відрізок показує зміни в обсязі ВНП за умов повної зайнятості, коли рівень фактичного безробіття дорівнює природному безробіттю і додаткового зростання реального ВНП не відбувається, а спостерігається інфляційне зростання цін.

Нецінові фактори, що визначають сукупну пропозицію:

1) зміна цін на ресурси:

а) наявність власних ресурсів;

б) ціни на імпортні ресурси;

в) співвідношення на ринку національних та імпортних ресурсів.

2) зміни економічно - правових норм:

а) податки з підприємств на субсидії;

б) державне регулювання.

3) зміни в продуктивності праці.

III. Три варіанти макрорівноваги.

1. Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізку, то зростання попиту приводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.

2. Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, це призводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості.

3 . Якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку AS, це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП ( оскільки він не може зростати за межі рівня „повної зайнятості”)

Модель „AD – AS”.