- •1. Психологія як наука про безпосередній досвід в. Вундта
- •2. Зміст структуралізму е.Б. Тітченера
- •3.Розвиток експериментальної та прикладної психології. Теорії Френсіса Гальтона
- •4. Психологія свідомості в. Джемса. Школа функціоналізму
- •5. Психологія біхевіоризму. Основні положення необіхевіоризму
- •6.Гештальтпсихологія.
6.Гештальтпсихологія.
Історія гештальтпсихології (від німецького Gestalt – образ, структура) почалася з виходу роботи Макса Вертгеймера „Експериментальне дослідження сприймання руху” (1912 р.), в якій ставилося під сумнів первинне уявлення про наявність окремих елементів в акті сприймання.
Навколо Вертгеймера у 20-тих роках в Берліні утворюється Берлінська школа гештальтпсихології, в яку увійшли К, Коффка, В. Келер, К. Левін. Вони працювали над дослідженням сприймання, мислення, потреб, афектів, волі.
У дослідженнях зорового сприймання було встановлено, що елементи зорового поля об’єднуються в перцептивну структуру в залежності від ряду факторів: близькість елементів один від одного, схожість елементів, замкнутість, симетричність.
Були сформульовані деякі положення, що отримали назву законів сприймання в гештальттеорії:
1. Закон диференціації фігури і фону – зорове поле поділяється на фігуру і фон. Фігура – замкнена, оформлена, яскрава, жива, ближча до нас у просторі, займає головне положення в полі. Фон служить загальним рівнем, на якому виступає фігура.
2. Закон прегнантності – тенденція перцептивної організації до внутрішньої впорядкованості, спрощення сприймання.
3. Закон ампліфікації – доповнення до цілого. Якщо фігура незакінчена, у сприйманні ми прагнемо бачити як ціле.
Експериментально досліджувалося також мислення. За Келером, інтелектуальне рішення полягає в тому, що елементи поля, попередньо не пов’язані, починають об’єднуватися у певну структуру, відповідну проблемній ситуації. Це відбувається раптово в результаті розглядання (інсайт) при умові, що всі елементи, необхідні для рішення, знаходяться у полі сприймання. Умовою переструктурування є вміння відмовитися від звичних, що склалися у попередньому досвіді та закріпилися вправами, шаблонів, схем, що є неадекватними до ситуації завдання. Перехід на нову точку зору здійснюється раптово в результаті прозріння (інсайту).
