2.2. Організація дослідження

Дослідження проводилося з жовтня 2013 року по травень 2015 року.

На першому етапі нашої роботи була проаналізована спеціальна література, в якій ми знайшли визначення та класифікацію тактики командних дій у баскетболі, виявили основні системи командного нападу проти особистого захисту. Аналіз методичних джерел дозволив визначити мету з якою використовують тактичні дії нападу, якими системами слід будувати напад, при різних характеристиках команди нападу та як діяти при системах захисту.

На другому етапі було проведено педагогічне спостереження за змагальним процесом чоловічої студентської команди «Авантаж Політехнік» м. Харкова. Було зіграно 26 ігор регулярного Чемпіонату України сезону 2013-2014 року та 26 ігор сезону 2014-2015. У складі команди «Авантаж Політехнік» приймали учать 18 гравців. Середній вік гравців команди був 23,3 роки.

На останньому етапі нашого дослідження ми обробляли та аналізували отриману інформацію і формулювали висновки.

РОЗДІЛ 3

Аналіз ефективності позиційного нападу проти особистого захисту

1. Вибір системи нападу команди проти особистого захисту

Основна функція нападу полягає в тому, щоб справити надійний кидок в результаті розігрування ігровий комбінації або її варіантів, в той же час, забезпечуючи підбір і приймаючи відповідні заходи для забезпечення захисту. Нападники повинні атакувати захист, щоб позбавити її рухливості, в той час як решта гравців застосовують різну тактику, щоб відвернути увагу противника від основного напрямку атаки. Тренер вибирає систему нападу для команди, засновуючи рішення на своїй компетентності і на уміннях гравців. Команда повинна прагнути до максимальної ефективності в межах загальних здібностей усіх її гравців. Потрібно раціонально використовувати усі кращі якості гравців. Рідко буває, коли всі гравці в стартовій п'ятірці володіють рівними здібностями. Тому тренер враховує кращі якості усіх гравців при виборі системи нападу, пристосовуючи ці якості до комбінацій команди.

На вибір системи нападу впливають фізичні дані гравців. Команда може грати наступними складом у п’ятірках :

1. П'ять високих гравців.

2. Чотири високорослих і один невисокий гравець.

3. Три високорослих і два низькорослих гравця.

4. Два високорослих і три низькорослих гравця.

5. Один високорослий і чотири низькорослих гравця.

6. П'ять невисоких гравців (у середній школі зростання цих гравців -180 см і нижче, у кваліфікованих командах – 190 см і нижче.

У складі команди «Авантаж – Політехнік» протягом сезону у 26 ігор брали участь 18 гравців.( табл.3.1.).

Таблиця 3.1.

Склад команди «Авантаж Політехнік» м. Харків

№	Гравці	Зріст (см)	Вік	Амплуа
1	Антон Рочняк	202	23	форвард
2	Сергій Телешко	209	22	центровий
3	Дмитро Шарапов	185	22	захисник
4	Роман Козлов	189	24	захисник
5	Тимур Арабаджи	192	33	захисник
6	Ілля Астахов	200	21	форвард
7	Василь Сайнієв	177	25	захисник
8	Сергій Чернявський	187	22	захисник
9	Родіон Боровський	195	22	форвард
10	Дмитро Сухар	182	21	захисник
11	Павло Круглянський	185	19	захисник
12	Валерій Климентьєв	184	22	захисник
13	Роман Ольховський	196	24	форвард
14	Артур Гонтар	195	19	форвард
15	Владислав Чевердін	200	20	форвард
16	Антон Михайлов	197	23	форвард
17	Михайло Шарко	192	19	форвард
18	Олександр Ляшенко	197	21	форвард
Х		192,44±1,97	22,33±0,77

Розглядаючи склад команди «Авантаж - Політехнік» можна визначити, що середній зріст команди 192,44±1,97 см, середній вік гравців у команді 22,33±0,77 роки.

На протязі регулярного чемпіонату із 26 ігор має усього 8 поразок. У своєму складі у команді один центровий гравець, дев’ять форвардів і вісім захисників. Це показує, що команда не має в основному складі достатньо центрових гравців і тому команда грала на майданчику таким складом: один високорослий і чотири низькорослих гравця або п'ять невисоких гравців. Команда при першій можливості застосовувала швидкий прорив. У позиційному нападі команда застосовувала такі взаємодії:

система зустрічних пересувань за участю чотирьох гравців,

використання високого гравця в якості рухомого центрового.

Команда використовувала напад в розстановці 1-3-1 з високорослим гравцем у верхній зоні області штрафного кидка і другим по росту гравцем, який переміщувався в сторону кутів майданчика. Ще одним варіантом для цієї команди була розстановка 3-2 з непостійними центровими, тобто гравцями, які швидко висуваються в позицію центрового і покидали її в міру розвитку комбінації.

Організований захист долати важко. Швидкі надійні кидки після входження в зону противника збільшують шанси команди при добиванні, оскільки захист рухається і не може зайняти хорошої позиції для блокування, або позиції для підбору м'яча на щиті. Команда, застосовувала гострі атаки, Основне завдання команди було забити м'яч найпростішим способом, агресивно атакувати і кожен раз тиском порушувати рівновагу супротивника. Така атака виключала непотрібне володіння м'ячем і зайві переміщення. Вона розвивала індивідуальну та командну агресивність, дозволяла проводити часту заміну гравців, тримала їх у готовності і дезорганізувала захист. Усі гравці мали можливість вражати кошик, якщо вони активні, тому швидка атака приносила задоволення команді і глядачам. Для досягнення кращих результатів команда застосовувала швидкий прорив і агресивні атаки в поєднанні з позиційним розігруванням м'яча. Гравці у нападу прагнули до виконання кидків у стрибку з близької дистанції більшою мірою, ніж до проходів до самої кошику. По-перше, у розпорядженні захисту було більше високих гравців ближче до кошику, що дозволяло їм блокувати кидки низькорослих гравців, проникаючих занадто глибоко. По-друге, кидок в стрибку є максимально ефективним, оскільки гравці зараз більш результативні, ніж у минулому. По-третє, відповідно до правил гри гравець, що проходить до кошика з м'ячем, відповідальний за всяке зіткнення, якщо захисник перепиняє йому шлях.