§ 6. Класова теорія походження права

Видатними мислителями XIX століття та засновниками даної теорії були К. Маркс і Ф. Енгельс.

Маркс і Енгельс відзначали, що історія людського суспільства була завжди історією класової боротьби, в якій гнобитель і пригноблений перебували у різкому протистоянні один одному. Політична влада є організованим використанням сили одним класом для придушення і підпорядкування іншого класу. Панівний клас видозмінює звичаї на свою користь, пристосовує їх до своїх потреб, а якщо потрібно, то й цілеспрямовано створює необхідні для досягнення своєї мети закони. Таким чином, право є зведеної в закон волею панівного класу, його знаряддям, застосовуваним для придушення класу пригнобленого.

Але саме право, так само, як, втім, і інші форми суспільної свідомості (наприклад, мораль), повністю зумовлене економічними умовами життя суспільства та має відповідати економічній структурі суспільства. Марксизмом стверджується, що економіка завжди залишається первинним і визначальним моментом для політичної та юридичної надбудови. Це - загальний закон. Конкретні його втілення від епохи до епохи змінюються.

Ідея встановлення надбудовних установ економічним базисом нерозривно пов'язана з ідеєю відносної самостійності і постійної активності надбудови (права особливо). Відносна самостійність установ надбудови виростає з суспільного розподілу праці та пов'язаних з ним процесів поступової диференціації та відокремлення соціальних функцій. Навколо цих функцій конкретизується самостійні сфери суспільного життя (зокрема право). Ці сфери відрізняються за змістом, типових ознак, займаному суспільстві місцем, оскільки різна природа лежать в їх основі соціальних функцій.

В умовах поділу суспільства на протилежні класи життєдіяльність політичної та юридичної надбудови, взятої у всіх її вимірах, пронизує і визначає інтерес панівного класу. Даний інтерес присутній як у виконанні цієї надбудовою суто примусових акцій, прямо обумовлених наявністю класових антагонізмів, так і у виконанні нею «загальних справ, що випливають з природи будь-якого суспільства».

Загалом, можна сказати, що з точки зору даної теорії право є зведена в закон воля економічно панівних класів. Зміст цієї волі визначається матеріальними, тобто економічними, умовами життя суспільства, а зведення її до закону здійснюється державою шляхом встановлення або санкціонування певних норм. У радянській юридичній науці і юридичній науці інших соціалістичних країн право зазвичай визначалося як сукупність або система загальнообов'язкових норм, які встановлюються, або санкціонуються державою, забезпечуються ним, виражають волю економічно панівних класів або народу (в соціалістичному суспільстві) і виступають як регулятори суспільних відносин.

Класова теорія, як і всі попередні, має свої плюси. Маркс і Енгельс справедливо зауважили, що економіка - це далеко не дріб'язковий фактор у розвитку суспільства і, зокрема, в процесі походження права. Вони мають рацію в тому, що на певному щаблі розвитку суспільства, звичаї перестають бути основним засобом соціального регулювання, оскільки вони були призначені для однорідного суспільства, але аж ніяк не для суспільства, яке диференціювалося на класи і соціальні групи. Їм на зміну приходять інші, більш відповідні засоби регулювання, головним з яких є право.

Але Маркса і Енгельса є в чому дорікнути. Марксистська теорія надає соціальному розвитку наукову форму. Вона вказує на спосіб виробництва як на єдину причину всіх культурних явищ і права в тому числі. Проте характерною особливістю наукового методу є те, що він грунтується на ймовірності, а не на необхідності, на пошуку не одного якогось закону, а декількох законів. Ця теологія заснована на пошуках єдиного і остаточного пояснення всього сущого. Тому, хоча економічні фактори, безсумнівно, відіграють певну роль в походженні права, вони не є єдиною причиною, що породив правовий процес в історії людства.

Відповідно до цієї концепції, пусковим механізмом зародження права є класові суперечності. Автори вважають їх каталізатором соціального прогресу взагалі. З цього випливало б зробити висновок про те, що якщо ми прагнемо до суспільного прогресу, то неодмінно мають інтенсифікувати класову боротьбу. Проте досвід соціального життя говорить про те, що класова боротьба - це явище, яке можна розглядати і як негативне, оскільки вона не сприяє виснаження і знищення ресурсів суспільства, так необхідних для прогресу (людських перш за все, а також матеріальних).

У праві виражається не тільки воля панівного класу, але також і загальна воля людей, які проживають в тій чи іншій державі. Так, покарання, належної за вбивство будь-якої людини, відповідає інтересам всіх, а не тільки інтересам економічно сильної і тому панівного класу, оскільки інший підхід підірвав би основи безпеки і стабільності суспільства. Акцент же Маркса і Енгельса на право лише як інструмент придушення не сприяє вивченню тієї корисної ролі, яку право могло би грати в суспільстві.

Але при всіх недоліках класової теорії, не можна забувати про її плюси. Принцип історизму, підхід до появи права як соціального явища, народженого потребами матеріального життя суспільства, зв'язок права з класовими структурами і класовими інтересами і ряд інших положень складають, безсумнівно, велике досягнення теоретико-правової думки.