9. Лікування та профілактика.

Таким чином, над планетою вирує пожежа під назвою СНІД. Як можна загасити цю пожежу і чи не загине цивілізація? Всесвітня організація охорони здоров’я розробила глобальну програму боротьби зі СНІДом. Серед медичних заходів, передбачених цією програмою, велике значення мають санітарно-профілактичні. В усіх країнах світу запроваджено жорсткий лабораторний контроль донорської і плацентарної крові, її препаратів, а також різних органів, що відбираються для трансплантації. У лікарнях і поліклініках ведеться контроль за стерилізацією ріжучих, колючих та інших інструментів.

Чи існують препарати для лікування СНІДу?

Основним шляхом боротьби зі СНІДом є його запобігання, а не ліку­вання. Будь-які препарати проти вірусу повинні або спричинити його за­гибель, або припинити його подальше розмноження. При цьому препа­рат не повинен шкодити зараженому організму. Як правило, препарати діють на біохімічні процеси патогенів і таким чином їх знешкоджують. Але особливості життя й розмноження вірусів ускладнюють створення таких препаратів.

Ще необхідно враховувати, що будь-який препарат має побічну дію на організм, і тому найголовнішою характеристикою препарату є «тера­певтичний індекс»: відношення токсичної дози до ефективної. Серед препаратів проти СНІДу всі відомі на сьогодні мають низький «терапев­тичний індекс» і повністю не вбивають вірус. Тому поряд із цими препа­ратами хворому обов'язково дають ліки, які підвищують імунітет.

Усі препарати проти СНІДу, що відомі на сьогодні, можна розділити на такі групи:

• препарати, шо перешкоджають приєднанню вірусу до клітинної мем­брани (недосконалі тим, що на них в організмі утворюються нейтра­лізуючі антитіла, які діють не лише на вірус, але й на мембрану кліти­ни, та мають низький ефект дії);

• препарат, що імітує будову Т-лімфоциту, тому вірус приєднується до нього й гальмує зараження лімфоцитів. На сьогодні отримано розчинний препарат, який блокує ВІЛ і затримує його розвиток в організмі, але не вбиває повністю (отриманий методом генної інженерії);

• препарати, що припиняють дію зворотної транскриптази вірусу, і він не може приєднатися до ДНК клітини. Це препарат азідотимідин, винайдений ще в 1964 році для боротьби з раковими клітинами, а в 1985 році було доведено, що він припиняє розмноження ВІЛ у клітині, покращує стан хворих і не має побічних дій, але не виліко­вує повністю.

Хоча ефективних ліків від СНІДу ще немає, проте розроблено так звані антиретровірусні препарати, які впливають на рівень вірусу в крові, знижують його й цим значно подовжують життя ВІЛ-інфікованих, зменшують число смертей від цієї хвороби. Висока вартість таких препаратів поки що робить їх малодоступними більшості інфікованих людей. Найкращим і найдешевшим за­собом запобігання зараження ВІЛ залишаються профілактичні засоби, дотри­мання та застосування яких дозволить виключити зі свого життя ризиковані миттєвості.

10. Юридичний та психологічний супровід проблеми.

З метою стабілізації епідемічної ситуації, зниження рівня захворюваності та смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу Законом України від 19 лютого 2009 року № 1026-УІ затверджено Загальнодержавну програму забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки.

Серед найважливіших профілактичних заходів Програмою визначено забезпечення масштабної первинної профілактики по­ширення ВІЛ-інфекції серед населення, передусім серед молоді, через проведення освітньої роз'яснювальної роботи з пропаганди здорового способу життя, духовних, морально-етичних, культур­них цінностей та відповідальної поведінки.

ВІЛ-інфекція - проблема не менш соціальна, ніж медична, ВІЛ-інфіковані особи та хворі на СНІД потребують соціального захисту, милосердя і співчуття, шанобливого ставлення до людської гідності, гуманного відношення з боку суспільства. Вони мають право на професійну діяльність за обраним фахом, за винятком роботи за спеціальностями та на посадах, встановлених спеціальним переліком; на безкоштовне забезпечення ліками; безкоштовний проїзд до місця лікування й назад за рахунок лікувальної установи, яка видала направлення; на користування ізольованою житловою кімнатою. Особам, зараження яких сталося внаслідок медичних маніпуляцій, встановлюється пенсійне забезпечення та право на першочергове одержання житла.

Гуманне суспільство повинне проявляти максимум співчуття і милосердя до людей хворих на СНІД. Людство вже пройшло шлях від страху і бажання ізолювати хворих та інфікованих ВІЛ до розуміння, що ці люди потребують допомоги і підтримки самого суспільства. То ж будьмо доброзичливими до тих, хто зазнав удару смертельного вірусу.

Сьогодні медицина не може дати хворому на ВІЛ ні ефек­тивних ліків, ні вакцини, тому на першому місці є бездоганний догляд хворого. Повідомлення йому усіх необхідних даних дуже часто закінчується словами: «Ліків, що виліковують СНІД, ще немає, але за підтримки лікаря хворий може одержати особис­ту перемогу над хворобою. До того ж, науковці постійно працю­ють над створенням вакцини, очікують її відкриття у найближчі 10 років». Особливої уваги потребують питання безпечності хво­рого, нерозголошення факту інфікування, моральна підтримка хворого та його рідних, особливо ж піклування про дітей, які залишаться сиротами. Таким людям потрібна і наша підтримка та співчуття. Якщо кращий друг чи близька людина виявилися інфікованою, чи стали вони від цього гіршими, чи менш рідними, чи менш значущими для нас? Навпаки! Такій людині необхідна підтримка ще більше ніж до хвороби. Яким би шляхом не від­булося інфікування, після захворювання на СНІД у людини від­бувається переоцінка життєвих цінностей.

Від реакції близьких на ВІЛ-інфікованого залежить, чи ста­не він свідомо поповнювати ряди ВІЛ-інфікованих, втративши довіру до людей, чи буде боротися за своє життя та займатися пропагандою здорового способу життя, приносити користь сус­пільству й давати іншим людям радість від можливості спілку­ватись, дружити з ним. Пам'ятайте: «Уміння бути великодуш­ним — ознака високої культури».