2.3.2. Зона видання

Зона видання містить інформацію про зміни і особливості певного видання по відношенню до попереднього видання того ж твору.

Відомості про видання наводять в формулюванні та послідовності поданих у приписаному джерелі інформації (наприклад: може бути – Вид. 2-ге. – або – 2-ге вид. –).

Додаткові відомості про видання (виправлене, доповнене, стереотипне, змінене тощо) зазначають після порядкового номера видання через кому (Вид. 2-ге, переробл. та доповн.).

2.3.3. Зона специфічних відомостей

Зона специфічних відомостей вміщується в описі після зони видання. Вона застосовується при описі об’єктів, що є особливим типом публікацій або розміщені на специфічних носіях, а саме:

• картографічні видання;

• нотні видання;

• серіальні видання;

• стандарти і технічні умови;

• патентні документи;

• електронні ресурси.

При описі нормативних документів стандартів і технічних умов у зоні специфічних відомостей зазначають:

• раніше чинний документ, на заміну якого прийнято об’єкт бібліографічного опису: На заміну ГОСТ 7.4-86. Ця інформація не подається, якщо стандарт є новим, аналогів якому в Україні ще не було;

• дати введення, терміни дії.

Наприклад, [Чинний від 1996-01-01].

При описі патентних документів подається реєстраційний номер заявки на патент; дату її подачі; дату публікації та (чи) відомості про офіційне видання, в якому надруковано відомості про патентний документ; відомості про конвенційний пріоритет. Також в цій зоні можуть бути наведені індекси національної патентної класифікації.

Пат. 25742 Україна, МПК6 С09К11 / 00, G 01Т1 / 28, G 21НЗ / 00. Люмінісцентний матеріал / Волошиновський А. С., Мягкота С. В., Демків Т. М., Савчин П. В. (Україна) ; заявник і власник Львів, Нац. ун-т ім. Івана Франка.– № u 200701472 ; заявл. 12.02.07 ; опубл. 27.08.07, Бюл. № 13. – 4 с.

При описі електронних ресурсів в зоні специфічних відомостей наводять відомості про вид та об’єм ресурсу:

Богомольний Б. Р. Медицина екстремальних ситуацій [Електронний ресурс] : [навч. посіб. для студ. мед. вузів ІІІ—ІV рівнів акредитації] / Б. Р. Богомольний, В. В. Кононенко, П. М. Чуєв. – Електрон. дані. – Одеса : Одес. медуніверситет, 2001. – 1 електрон. опт. диск (CD-R). – Назва з екрану.

2.3.4. Зона вихідних даних

Зона вихідних даних містить відомості про місце й час публікації, розповсюдження та виготовлення об’єкта опису, а також відомості його видавця, розповсюджувача, виробника.

Інформацію про об’єкти опису, що міститься у зоні наводять згідно із приписаними джерелами інформації.

Відомості про місце видання.

Назву місця видання, розповсюдження наводять у формі й відмінку, вказаних у приписаному джерелі інформації.

Коли вказано декілька місць видання, наводять першу назву, що виокремлено поліграфічним шляхом або вказане першим в приписаному джерелі інформації.

За потреби можуть бути наведені назви другого й наступного місць видання, які відділяються одна від другої крапкою з комою: . – К. ; Львів.

Якщо місце видання точно не встановлено, подають можливе місце видання зі знаком питання. Наприклад: . – [Н. Новгород?] . – [Berlin?]

Якщо немає відомостей про місце видання, у квадратних дужках можна зазначити назву країни або скорочення [Б. м.], чи його еквівалент латинською [S. 1.]. Наприклад: [Україна], [Б. м.], [S. 1.]

В бібліографічному описі скорочуються лише такі міста видання як Київ (К.), Харків (Х.), Москва (М.), Санкт-Петербург (СПб). Інші міста треба вказувати повністю (Луганськ), (Новосибирск).

Не подають місце видання для неопублікованих документів – рукописів, невиданих чи неопублікованих відеоматеріалів і фільмів, необроблених звукозаписів, неопублікованих фондів тощо. Скорочення [Б. м.] у цих випадках також не зазначають.

Відомості про видавця

Відомості про видавця подають так, як вони зазначені в приписаному джерелі інформації, зберігаючи слова або фрази, що вказують на функції, виконувані особою чи організацією. У відомостях про видавця допускаються скорочення.

Відомості про видавничі функції організації, виражені словами «видавництво», «видавничий дім», «видавнича організація», «видавець» тощо не зазначають, якщо є тематична назва, але зберігають, якщо ім’я (найменування) видавця і ці слова граматично пов’язані:

Роготнева Е. Н. Документная лингвистика : учеб. пособ. / Е. Н. Роготнева. – Томск : Изд-во Томск. политехнич. ун-та, 2009. – 784 с.

Відомості про форму власності видавця, розповсюджувача (AT, BAT, TOB, ЗАТ, LTD тощо) в описі не наводять.

Якщо видавець – фізична особа, в описі зазначають прізвище та ініціали у формі й відмінку, поданих у джерелі інформації:

Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации : учеб. пособ. / А. В. Соколов. – СПб. : Изд-во Михайлова В. А., 2002. – 461 с.

Якщо є декілька груп відомостей, що включають місце видання та ім’я (найменування) видавця, їх зазначають послідовно й відділяють один від одного крапкою із комою:

…– К. : Генеза ; Запоріжжя : Прем’єра…

Якщо в документі немає відомостей про видавця, потрібно подавати скорочення [б. в.]:

(К. : [б. в]).

Дата видання

Як дату видання подають рік публікації документа, що є об’єктом опису. Рік зазначають арабськими цифрами, перед ним ставлять кому.

Рік видання, навіть якщо відомостей про нього немає, потрібно встановити хоча б приблизно. У таких випадках дату видання зазначають у квадратних дужках зі знаком питання: [1919?]. Позначення «б. р.» в описі не використовують.

Якщо дату видання не вдалося встановити, на її місці пишуть дату авторського права (копірайту), дату виготовлення (друкування).

2.3.5. Зона фізичної характеристики

Відомості про пагінацію подають тими цифрами (римськими чи арабськими), які використано в об’єкті опису; непронумеровані аркуші перелічують і записують арабськими цифрами у квадратних дужках наприкінці пагінації: 379, [4] с. Не враховують і не вводять до опису сторінки, на яких розміщено рекламу, сторінки «для нотаток», «для записів», реквізитну сторінку тощо.

Інші фізичні характеристики об’єкта опису: відомості про матеріал, з якого виготовлено об’єкт опису, про розмір, супровідний матеріал не потрібно зазначати при описі документів у списку джерел до наукових робіт, оскільки вони є факультативними елементами бібліографічного опису.