2.2 Дух свободи в поемі «Кавказький полонений»

Перша романтична поема Пушкіна – «Кавказкийпленник» («Кавказький полонений») – завершена в лютому 1821 року, принесла йому успіх, найбільший в його літературній діяльності. [13,с. 131].

Легко переконатися в тому, що основні психологічні ознаки головного героя поеми були вищою мірою сучасними. У Полоненому живе яскрава і смілива волелюбність. Він потрапляє на Кавказ саме тому, що шукає свободу, якої немає в світі, що не задовільняє його – в цивилізованому суспільстві:

«Отступниксвета, друг природы,

Покинул он родной предел

И в край далёкий полетел

С весёлым призраком свободы.

Свобода! Он одной тебя

Ещё искал в пустынном мире.» (27)

Сам сюжет поеми організовує тему свободи: герой, позбавлений духовної свободи і прагнучий отримати її, потрапив в полон, позбавляється свободи фізичної. Таким чином, знову виявляється безсилим знайти щастя. В поемі сказано про закованого в ланцюгах Полоненого[14,с. 123]. :

«Затмилась перед ним природа.

Прости, священная свобода!

Он раб.» (27)

Інша важлива ознака Полоненого – душевний холод. Полонений не може відповісти на почуття закоханої в нього черкашенки тому, що він позбавлений здатності відчувати.

Хоча, навіть цей душевний холод не змушує героя відкинути ідеал свободи. Пушкін говорить про Полоненого і свободу:

«Охолодев к мечтам и мире

С волненьемпесни он внимал,

Одушевлённые тобою;

И с верой, пламенной мольбою

Твой гордый идол обнимал.» (27)

Малюючи душевний холод Полоненого, Пушкін прагнув закарбувати характерну сторону психології не тільки російською, але і західноєвропейською молоді. Але разом із цим Пушкін намалював цю «преждевременнуюстарость души» на основі доступного йому життєвого і літературного матеріалу.[18, с. 15].

Про те, що полоненого привели до душевного холоду пристрасті, детально розказано в тому місці поеми, де закований Полонений згадує про Батьківщину:

«Где первую познал я радость,

Гдемного милого погубил

Надежду, радость і желанье

И лучшихднейвоспоминанье

В увядшем серце заключил.» (27)

Це чисто романтична передісторія Полоненого. Особливо важливим є образ «душевного увидания». Особливості психології «увядшего» Полоненого були розкриті Пушкіним за законами романтичної поеми, в якій часто зустрічається прийом контрасту, який дозволяє відтінити психологічні риси героїв. Душевному холоду і в’яненню Пушкін – романтик протиставив запальну розквітаючу пристрасть. Пушкінська сюжетна ситуація «Полоненна-Черкашенка», зіштовхує людей на тих, що не мають нічого спільного в своєму психологічному складі. [14,с.123].

Черкешенка, перш за все, пристрасна діва. Друга частини поеми починається з опису «вогненних» душевних переживань героїні. [25,с. 42].

Але «вогню» в поемі був протиставлений «холод», а іноді й «скам’янілість». Полонений у відповідь на признання черкашенки жалівся на свою повну розчарованість і жалів, що вона вже не може розділити запальне.

Тут, у зв’язку з душевною драмою Полоненого в поемі звучала ще одна тема. Герой розповів про своє минуле кохання, яке не принесло йому щастя. Ми дізнаємось, що це було кохання нерозділене, що герой «не зналлюбвивзаимной: любил один, страдал один». Ця тема притягувала за собою іншу тему– ревнивості героїні. Черкашенка хотіла дізнатись, хто її суперниця. Але вона долає ревнивість – в цьому полягає її душевний героїзм. Звільнюючи Полоненого, черкашенка здійснює подвиг великого благородства.

В цій сцені поеми черкашенка дійсно героїчна: розпилявши ланцюги Полоненого, вона бажає йому щастя і навіть взаємності з іншою, хоча її особисте кохання розбите. Ця частина поеми відмічена тонким психологізмом. Хоча черкашенка переборола ревнивість в її словах ще звучать відголоски цього почуття. Вона не хоче тікати з Полоненим саме через його любов до іншої, в той же час благословляючи на нове життя, повне кохання. [13,с. 131].

На думку Пушкіна, зловживання пристрастями веде до «охолодження» пересиченості і душевної старості. Це доля Полоненого. Але нормальна, природня пристрасть підносить людину і дає їй можливість вчинити подвиг. Це доля черкашенки. При цьому Пушкін вважає, що нормальні природні пристрасті живуть не в цивілізованому суспільстві, до якого належить полонений, а в дикому, близькому до природи, де народилась черкашенка.

Підводячи підсумок, варто зазначити, що перша російська романтична поема, видана Пушкіним, повністю відповідала його переконання, що романтизм - це область незвичайного. Герої поеми відмічені романтичною винятковістю, а їх передісторія відрізняється навмисно створеною поетом неясністю.

Загальне значення «Кавказскогопленника» було вкрай великим. Пушкін не тільки дав перший зразок великого романтичного витвору, але й відобразив характерні риси цілого покоління російської і європейської молоді.