2.Тренінг як форма навчання дорослих. Основні відмінності тренінгу від традиційних форм навчання.

Тренінг — це багатофунк¬ціональний метод цілеспрямованих змін психологічних феноме¬нів людини, групи або організації з метою гармонізації профе¬сійного та особистісного буття людини. Якщо основна мета тренінгу — навчити конкретних навичок і вмінь, він стає частиною процесу навчання або професійної адаптації. Тренінг дає учасникам змо¬гу не лише почути думку викладача чи подивитися на таблиці та схеми, а й практично застосувати отримані знання, перетво¬ривши їх на вміння. Тому тренінгова форма роботи все ширше застосовується в сучасних системах навчання, а особливо на¬вчання та перепідготовки дорослих.

Тренінгова форма навчання має такі переваги:

•активність групи;

•поєднання інформації та емоційного ставлення до неї;

•підвищення рівня мотивації;

•здатність групи до колективного мислення та прийняття рішень;

•практична перевірка та закріплення отриманих знань.

Недоліки тренінгу:

•ця форма непридатна для подання великого обсягу суто теоретичного матеріалу (формул, історичних відомостей тощо);

•має бути відносно невелика група;

•теоретична підготовка членів групи має бути однакова;

•потрібна більша майстерність викладача, оскільки слуха¬чі можуть по-різному усвідомлювати тренінгові вправи.

У сучасних навчальних закладах склалася практика поєднання традиційних форм навчання (лекцій, семінарів) і тренін- гової роботи. Прикладом цього може бути описаний у цьому посібнику тренінг, призначений для вивчення психічних про¬цесів.

3.Психологічні особливості тренінгової групи: мета тренінгової роботи, групові норми, рольові позиції, групова згуртованість.

Тренінгова група - це складний і різноманітний феномен, для адекватного використання можливостей якого необхідний великий груповий досвід і спеціальна підготовка керівників тренінгової групи.Спираючись на думку фахівців, виділимо загальні цілі, які об'єднують різні за спрямованістю та змістом тренінгові групи:

-дослідження психологічних проблем учасників групи й надання допомоги у їх вирішенні;

-поліпшення суб'єктивного самопочуття й зміцнення психічного здоров'я;

 вивчення психологічних закономірностей, механізмів і ефективних способів міжособистісної взаємодії для створення основи більш ефективного і гармонійного спілкування з людьми;

- розвиток самосвідомості і самодослідження учасників для корекції або попередження емоційних порушень на основі внутрішніх і поведінкових змін;

-сприяння процесу особистісного розвитку, реалізації творчого потенціалу, досягненню оптимального рівня життєдіяльності й відчуття щастя й успіху.

Групові норми — це неписані правила, які визначають, що правиль¬но, а що ні, що припустимо, а що заборонено.

Норми можна по¬ділити на дві категорії: •які задає ведучий групи; •що існують у самій групі. Наприклад, тренер може пропонувати такі норми існування групи:

•кожен проявляє активність;

•група закрита: усе, що відбувається в ній, має тут і зали¬шатися;

•отримуючи інформацію каналом зворотного зв'язку, не виправдовуйся та не захищайся, а слухай і запитуй;

•коли даєш зворотну інформацію, висловлюйся якомога конкретніше та уникай оцінок.

•кожен має право просити допомоги в групи.

Є п'ять найпоширеніших групових ролей:

лідер, який подобається групі, спонукає її до діяльності, ство¬рює програму та підтримує активність роботи;

експерт, що має спеціальні знання, навички або здібності, які зараз потрібні групі;

він аналізує ситуацію, його поведінка самокритична та раціональна;пасивні учасники групи, які приєднуються до лідера та під¬тримують його;

випадний учасник, котрий відстає від групи через якусь від¬мінність, страхи чи брак потрібних навичок;

супротивник, опозиціонер, що активно протиставляє себе лі¬дерові.

Групова згуртованість - це показник міцності, єдності та стійкості міжособистісних взаємодій і взаємовідносин в групі, що характеризується взаємної емоційної привабливістю членів групи і задоволеністю групою. Групова згуртованість може виступати і як мета психологічного тренінгу, і як необхідна умова успішної роботи.