1.3 Становлення та розвиток грошового забезпечення військовослужбовців

З 6 грудня 1991 року, з дня становлення ЗС України, нарахування грошового забезпечення військовослужбовців проводилося згідно з Наказу МО СССР “О введении в действие положения о денежном довольствии военнослужащих Советской Армии” від 14 серпня 1978 року, який повністю втратив свою законодавчу силу лише 29 квітня 2001 року після введення Наказу МО України “Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України”. Грошове забезпечення військовослужбовців відповідно до Наказу МО СССР складалося з окладу за військовим званням, посадового окладу, додаткових видів грошового забезпечення та шляхового забезпечення.

Протягом 1978 – 1992 років оклад за військовим званням змінювався у межах від 85 до 50 % від посадового окладу офіцера. Фінансове забезпечення військовослужбовців перевищувало рівень середньої заробітної плати по СССР майже у 4-ри рази, а мінімальної – 8,5. Це надавало змогу підвищувати мотивацію приходу на військову службу та підтримувати відповідну елітність цієї професії. Величина посадового окладу майже вдвічі перевищувала рівень середньої заробітної плати (посадовий оклад командира корпусу становив від 230 до 260 руб. та середній рівень заробітної плати по державі – 137 руб.), а сукупна виплата додаткових видів надбавок та соціальних гарантій дозволяла забезпечувати належний життєвий рівень не тільки військовослужбовцю, а й всій його родині. До 1991 року проводилося в середньому щоквартальне підвищення посадових окладів військовослужбовців приблизно на 15 %, а також на початку 1992 року введена окрема виплата прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям строкової служби та військовослужбовцям-мічманам, військовослужбовцям строкової служби та військовослужбовцям жінкам одноразової грошової винагороди за безперервну службу від 3% до 20 %. Після здобуття незалежності протягом 1992 – 2005 років було введено в дію ряд нормативно правових актів, які визначали та уточнювали порядок виплат посадових окладів військовослужбовців, обов’язкових, додаткових надбавок та різних видів грошових винагород тощо. Переважно їх дія спрямовувалася на встановлення нових надбавок та додаткових винагород різним категоріям офіцерського складу. Навіть була здійснена спроба введення надбавки “заслужений юрист України” у 2005 році, що становила 30 % від посадового окладу, яка була відмінена у 2006 році Указом Президента України № 272. Особливої уваги заслуговує введення в дію закону “Об индексации денежных доходов населения”, що дозволило отримувати військовослужбовцям суми індексації їх грошового забезпечення за попередній місяць (даний закон спочатку був введений в дію для захисту малозабезпечених верств населення від впливу зростаючих темпів інфляції.) Тобто, з 1992 року постійне підвищення як посадових окладів так і окладів за званням частково було призупинено та замінено отриманням відповідної суми індексації залежно від змін темпів інфляції у державі та поступовим підвищенням премій, доплат. Тобто, фінансове забезпечення військовослужбовців все частіше почало залежати від підвищення або встановлення додаткових видів грошового забезпечення. Але, у зв’язку з наростаючими темпами інфляції з 110 до 1000 % та нестабільного рівня державної грошової одиниці під час кризових років навіть постійне підвищення розмірів посадових окладів та інших додаткових виплат суттєво не впливало на збільшення рівня як фінансового так і соціального забезпечення військовослужбовців. Тому наприкінці 1993 року для забезпечення постійного підвищення посадових окладів було введено спеціальну шкалу прив’язану до рівня мінімальної заробітної плати (наприклад Постанова Кабінету міністрів України № 419 “Про, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”) та встановлені нові посадові оклади (посадовий оклад командира корпусу становив 130550 крб., що вже на цей час був у 1,24 рази меншим за рівень середньої заробітної плати). З 01.12.1993р. були підвищені посадові оклади за військовим званням лише особам строкової служби, військовослужбовцям жінкам, та тим, що проходять службу за контрактом на посадах солдат, матросів, сержантів та старшин на 18 %. Також з 1994 року виникла можливість преміювання військовослужбовців залежно від власного грошового фонду на розсуд командира частини. Але прикріплення величин посадових окладів до змін мінімальної заробітної плати, у зв’язку з наявною гіперінфляцією та швидким знеціненням грошової одиниці, не дало необхідних позитивних змін щодо суттєвого підвищення фінансового забезпечення військовослужбовців. Розрив між рівнями мінімальної та середньої заробітної плати мав тенденцію до щомісячного збільшення, а завдяки сталому рівню посадового окладу та окладу за військовим званням рівень соціальної забезпеченості військовослужбовців – не змінювався. Для аналізу динаміки змін у структурі грошового забезпечення був визначений коефіцієнт щорічної зміни рівня грошового забезпечення відносно величини мінімальної заробітної плати для таких категорій військовослужбовців, як командир корпусу, командир батальйону (дивізіону), командир взводу, командир бригади, командир роти. Результати свідчать про стійке зменшення фінансового забезпечення військовослужбовців ЗС України з 1993 року по 2012 роки включно. Незважаючи на різке збільшення фінансування у 1993 році загалом за 34 роки наявна низхідна тенденція до підвищення грошового забезпечення відносно щорічних змін мінімальної заробітної плати по державі. З кінця 1994 року, у зв’язку з додатковою економією бюджетних коштів схема прив’язки встановлення посадових окладів до рівня мінімальної заробітної плати була скасована та знову встановленні їх законодавчо визначені величини (величина окладу за військовим званням полковника у 1994 році була в 1,37 раз меншою за величину середньої заробітної плати, а у 2012 – у 8,17). Протягом 1995 – 1996 років в середньому два рази на рік проводилося незначне корегування розмірів посадових окладів. У 1995 році було введено ряд стимулюючих надбавок та виплат що мали постійний щомісячний характер (надбавка 40% за особливі умови служби (рис. 4), виконання особливо важливих завдань, до 50% за значний обсяг робіт та виплата премій за рахунок фонду преміювання тощо). Тобто, з часом, постійні зміни посадових окладів почали замінювати через введення нових стимулюючих премій, що мали щомісячний обов’язковий характер (наприклад, у 2004 році максимальна сума однієї з таких премій досягла 33,3 % від посадового окладу військовослужбовця). Через уведення в дію 7 листопада 2007 року Постанови КМ України № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу”, була докорінно змінена схема розрахунку грошового забезпечення: змінені розміри посадових окладів, премій, надбавок та доплат. Деякі виплати були замінені іншими (наприклад, премія у розмірі 33,3 % за старим посадовим окладом була замінена на 10 % за новим відповідно до Наказу МО України № 260 “Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, але від нового посадового окладу). Норми цієї постанови запроваджували нові умови грошового забезпечення військовослужбовців дев'яти силових міністерств і відомств, так і для осіб, звільнених з військової служби у минулі роки. Зокрема, структура та умови грошового забезпечення змінюються для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони, Служби зовнішньої розвідки та Державної кримінально-виконавчої служби. Після 2007 року жодним нормативним актом не була визначена необхідність збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців. Підвищення загального розміру грошового забезпечення відбувалося за рахунок збільшення розміру обов’язкової для виплати премії та надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294, наказом Міністра оборони України від 5 листопада 2010 року №576 “Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 22 липня 2010 №380” з 1 листопада 2010 року було збільшено мінімальний розмір преміювання військовослужбовців Збройних Сил України до 55 (70) відсотків посадового окладу, а з 1 червня 2011 року – 90 % для офіцерів, 125 % для контрактників, у 2011 році – особам сержантського та старшинського складу та науково-педагогічним працівникам з числа військовослужбовців кафедр вищих військових навчальних закладів, що мають статус національних – 70 %, іншим військовослужбовцям – 55%, а у 2012 році – особам сержантського та старшинського складу – 125%, науково-педагогічним працівникам з числа військовослужбовці в кафедр вищих військових навчальних закладів, що мають статус національних – 105%, іншим військовослужбовцям – 90%. Таким чином, відбулось збільшення рівня грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань шляхом збільшення розміру премії до 90 – 125 % посадового окладу та виплати надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % від сукупності посадового окладу та окладу за званням . Для аналізу динаміки змін у структурі грошового забезпечення був визначений коефіцієнт щорічної зміни рівня грошового забезпечення відносно величини середньої заробітної плати . Результати свідчать про постійне підвищення фінансового забезпечення військовослужбовців відносно рівня середньої заробітної плати по державі (з 1992 по 2007 роки) та подальше його різке зниження. Навіть за суттєвого підвищення розмірів премій все одно рівень фінансового забезпечення військовослужбовців має тенденцію до щорічного зниження відносно розмірів мінімальної та середньої заробітних плат по державі.

Наприклад, командир корпусу отримував:

№	Вид виплати	розмір	дата	розрахунок	Всього
1	ОВЗ	135	1-31.12		135
2	ПО	2140	1-31.12		2140
3	НВР	35%	1-31.12	2140+135*0,35	796,25
4	НТ	15%	1-30.11	2140*0,15	321
5	НКК	8%	1-31.12	2140*0,08*0,5	85,6
6	НВОВЗ	50%	1-30.11	2140+135+796,25*0,5	1535,60
7	Премія	90%	1-30.11	2140*0,9	1926
8	ЩДГВ	60%	1-30.11	2140+135+796,25+321+85,6+1535,6+1926*0,6	4163,67
					11100,12

У 2007 році командир корпусу получав 6936,45 грн. грошове забезпечення, а розмір середньої заробітної плати становив 1675 грн. це в 4,14 рази більше грошове забезпечення порівняно до розміру середньої заробітної плати , а у 2012 році – командир корпуса получав 11100,12 грн. грошового забезпечення, а середня заробітна плата становила 3337 грн., що на 3,32 рази більше. У 2015 році командир корпусу получає 11100,12грн. ,а середня заробітна плата становить 4300грн. це в 2,58 рази більше грошове забезпечення ніж середня заробітна плата.

Відповідно до Концепції реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року передбачається збільшення питомої ваги посадових окладів та окладів за званням у структурі грошового забезпечення на 80 % для підвищення престижу професії та можливості конкурентно-спроможності на ринку праці, так як середнє грошове забезпечення контрактника майже в половину менше за розмір середньої заробітної плати.

Таким чином сьогодні склалася ситуація, за якої, навіть з урахуванням виплати премії (90%) та надбавки за виконання особливо важливих завдань, грошове забезпечення військовослужбовців не може перевищити рівень фінансового забезпечення військовослужбовців, що також здійснює свій вплив на рівень соціального забезпечення військовослужбовців та конкурентоспроможність військової служби на ринку праці.