- •1/ Предмет політології.
- •2. Політична участь як наслідок політичної соціалізації
- •3. Концептуальні підходи до вивчення мотивів політичної участі
- •6. Громадянське суспільство і соціальний капітал.
- •7. Коли виникає політ.Влада
- •8. Чим відрізняється державна влада від політичної влади
- •9. Основні концепції політичної влади
- •10. Яке співвідношення політичної та державної влади?
- •Харизматична влада
- •12. Характеристика типології політичної влади
- •Раціонально-правова влада
- •13. Визначення влади.
- •14. Чому влада і політика нероздільна і взаємообумовлена
- •15. Які основні елементи можна виділити в структурі влади? Назвіть їх.
- •16. Джерела і ресурси влади
- •17. Суверенітет
- •18. Легітимність:
- •19. Історично першим типом легітимності влади був традиційний:
- •21. Раціонально-легальній легітимності властиві:
- •22. Етнічна самоідентифікація
- •23. Які політичні фактори випливають етнічну мобілізацію
- •24. Етнонаціональна політика
- •25. Етнополітичний конфлікт
- •28. Поняття міжетнічної взаємодії
- •30. Які фактори вплив на політичну систему суспільства
- •31. Поняття та ознаки демократичної держави
- •32. Які системно утворюючі засади та основні функції політичної системи
- •33. Типи суч політ систем
- •34. Найважливіші функції держави
- •35. Сучасні партійні системи і їх суть
- •36. Форма державного правління
- •37. Фо́рма держа́вного у́строю
- •Класифікація федерацій[ред. • ред. Код]
- •38. Якою державою є україна
- •39. Які функції виконує президент
- •40. Яким чином в різних державах формується уряд.
- •41. Яку структура має парламент держави.
- •48. Соціальні цінності
- •50. Національна свідомість
- •51. Що таке політична соціалізація.
- •53. Які основні етапи політичної соціалізації
- •54. Основні фактори політичної соціалізації
- •55. Які особливості індивідуальної і суспільних рівнів…
- •59. Політична еліта: поняття і суть.
- •60. Типологія політичного лідерства.
- •68. Які існують моделі групової політики.
- •69. Порівняйте політичні стереотипи громадян
- •70. Політичні стереотипи Українців.
- •71. Поведінка виборців в Україні
- •72. Політичне відчуження
- •Політична проблема пасивності громадян в умовах демократії
- •74. Які взаємодії адміністрації і грумодськості
- •75. Органи держави та самоврядування: їх співвідношення
- •76. Поняття місцевого самоврядування та управління.
- •Системи місцевого самоврядування.
- •Компетенція місцевих органів управління
- •4. Відносини місцевих органів із центральними органами держави.
- •78. Які цілі встановлення соціального партнерства.
- •80. Україна в сучасному геополітичному середовищі
- •81. Меритокрáтія
- •82. Контр еліта
- •83. Соціальна результативність еліти,
- •84. Висловлення соціолога.
- •85. Харизматичне лідерство
- •86. Політична влада
- •91. Які особливості впливу соціальної структури.
- •92.Дайте характеристику ролі політичної комунікації
- •93. Роль змі
- •94. Свобода слова як вияв демократії
- •3. Обмеження свободи слова
- •95. Етнополітика незалежної України
- •99. Основні форми демократії
- •103. Класифікація прав
- •107. Легітимність влади
- •108. Демократична політична культура та її цінності
- •110. У законодавстві кожної демократичної країни закріплено виборчу систему.
- •111. Фемінізм як рух жінок за свої права
- •112. Соціальні уявлення про призначення чоловіків і жінок у суспільстві
- •114. Гендерні квоти
- •4. Комітети політичних дій та інші об’єднання із забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у політичній сфері.
- •5. Громадські об’єднання як суб’єкти гендерних перетворень.
- •117. Гендерна рiвнiсть в українi
- •121. Суб'єкти і об'єкти політики
- •122. Теоретична політологія –
- •124. Громадянське суспільство як умова свободи та демократії.
- •125. Тоталітарний режим
- •126. Роль і функції партій у суспільно-політичному житті
- •Роль і функції партій у суспільно-політичному житті
- •127. Авторитари́зм
- •128. Екстремізм
- •129. Ксенофобія
- •130. Міжнародні відносини і зовнішня політика держави
- •131. Глобальні проблеми сучасної цивілізації та шляхи їх вирішення
- •132. Міжнародні міжурядові організації
- •Ознаки[ред. • ред. Код]
- •Класифікація[ред. • ред. Код]
- •Міжнародні організації[ред. • ред. Код]
- •134. Участь України у міжнародних організаціях
- •Засади співробітництва України з нато
- •Прагнення України до повноцінного членства в єс[ред. • ред. Код]
- •Позиція і політика єс[ред. • ред. Код]
- •Угода про асоціацію[ред. • ред. Код]
- •Порядок денний асоціації Україна — єс[ред. • ред. Код]
- •Майбутній вступ України в єс
- •Співробітництво в окремих секторах[ред. • ред. Код] Безпека та оборона[ред. • ред. Код]
- •Торгівельно-економічне співробітництво[ред. • ред. Код]
- •Юстиція і внутрішні справи[ред. • ред. Код]
- •Енергетика[ред. • ред. Код]
- •Охорона довкілля[ред. • ред. Код]
- •Транспорт[ред. • ред. Код]
- •136. Діяльність України в оон
76. Поняття місцевого самоврядування та управління.
У світі становлення системи місцевого самоврядування пов’язане із ростом адміністративної, фінансової та судової самостійності середньовічних міст від центральної адміністрації. Сьогодні в більшості демократичних держав питання управління місцевими справами вирішуються як агентами центральної державної влади, так і представницькими органами населення на певній території.
Терміни «місцеве самоврядування» та «управління» схожі, але не однакові.
Місцеве самоврядування характеризується виборністю, його органи обираються безпосередньо громадянами та володіють певним комплексом повноважень та самостійністю.
Місцеве управління – це органи, які призначаються центральною владою.
Зарубіжні конституції як правило вміщують цілі розділи, глави, або ж окремі статті, присвячені місцевому самоврядуванню. Вони часто містять посилання до спеціальних законів, які регулюють ці питання. Тобто, в конституціях визначаються основні принципи та положення.
Наприклад, законодавство Німеччини досить детально регулює питання місцевого самоврядування і управління. Кожна земля в Німеччині має свою конституцію та приймає спеціальні закони, присвячені місцевому самоврядуванню.
Тоді як питання місцевої влади у Французькій республіці врегульовані досить лаконічно, визначено лише, які існують адміністративні одиниці і принципи виборності органів, всі питання самоврядування регулюються законами.
В конституціях Іспанії та Греції застосовується термін «місцева адміністрація».
В деяких країнах застосовуються терміни «муніципалітет» та «муніципальний орган», який тотожний поняттю орган місцевого самоврядування. В США і Великобританії муніципальними називаються лише міські органи, в інших країнах – всі виборні органи.
Європейська хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року, яка є обов’язковою для держав членів Ради Європи закріплює основні конституційні, законодавчі основи місцевого самоврядування.
Під місцевим самоврядуванням розуміється право і реальна можливість органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ і управляти нею, діючи в рамках закону, під свою відповідальність та в інтересах населення. Це право здійснюється радами чи зборами, які складаються із членів, обраних шляхом вільного, таємного, рівноправного, прямого, всезагального голосування.
Органи місцевого самоврядування в межах, визначених законом, володіють повною свободою дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання, яке не виключене з їх компетенції і не віднесене до компетенції інших органів влади. Тобто, закріплений принцип виключної компетенції та виділена певна сфера самосійних повноважень для місцевих органів.
Основні принципи органів місцевого самоврядування відповідно до Хартії: виборність та наявність власної компетенції.
Органи місцевого самоврядування автономні з питань власної компетенції, з якої центральні органи не вправі давати їм вказівки. Вони можуть втручатися тільки, якщо місцеві органи порушують закон.
За повноваженнями центральних органів влади органи місцевого самоврядування можуть також здійснювати делеговані повноваження органів державної влади, і тільки тоді останні вправі давати їм вказівки і повинні забезпечити необхідними матеріалами та фінансовими засобами.
В деяких країнах застосовується інший підхід до місцевого самоврядування, так званий «державний підхід». Органи місцевого самоврядування розглядаються як продовження центральної влади. Такий підхід часто пояснюється тим, що частину засобів органи місцевого самоврядування отримують з державного бюджету, тому їх політика з принципових питань повинна співпадати із політикою центру.
