2.2. Виховальні цілі пов'язані з:

- Формування у студентів професійної компетентності та уміння логічно мислити.

- Формування у студентів принципів медичної етики та деонтології.

3. Матеріали доаудіторної самостійної підготовки (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна	Знати	Вміти
Попередні дисципліни: 1. Анатомія. 2. Гістологія.	- будову верхньої щелепи, - будову нижньої щелепи, - будова скронево- нижньощелепного суглоба - анатомія зубів Будову слизової оболонки порожнини рота.	Визначити взаємовідношення верхньої та нижньої щелепи, пропальпувати рух головки нижньої щелепи. Клінічно визначити наявність підслизового шару в різних ділянках слизової оболонки порожнини рота.
Подальші дисципліни, що забезпечуються даною дисципліною: 1.Терапевтична стоматологія    2.Хірургічна стоматологія.	Провести терапевтичне обстеження стоматологічного хворого. Рентгендіагностика ЩЛД. Класифікація беззубих щелеп по Шреддеру, Келлеру і Оксману. Показання до видалення зубів.	Скласти план терапевтичної санації пацієнта. Оцінити стан ЩЛД по рентгенологічній картині. Скласти план хірургічної санації пацієнта.
Внутрішньонаочна інтеграція: 1. Мікропротезування 2. Незнімні ортопедичні конструкції. Знімні ортопедичні протези 3. Лікарські помилки в ортопедичній стоматології. Можливі ускладнення при протезуванні. Лікарська відповідальність.	Перелік медичної документації. Алгоритм обстеження хворого, постановки діагнозу, вибору конструк ції.	Заповнити медичну документацію. Провести клінічне обстеження хворого. Поставити діагноз, вибрати конструкцію.

3. Вміст теми, граф логічної структури.

Обстеження хворого з частковою відсутністю зубів. Колір Слизова оболонка Стійкість капілярів Податливість Кількість зубів, Зубна формула Рухливість зубів їх стан. Наявність протезів Форма. Зубні ряди Патологічна стираємість                                            Супра-інфра-оклюзія зубів

Характеристика часткових пластинкових протезів та їх конструктивні елементи.                                                                Базис Пластмасовий Металевий                                                                Зуби Пластмасові Порцелянові                                                               Кламмера                                                              по функції утримуючі що спираються комбіновані                                                               за матеріалом металеві пластмасові                                                               за формою круглі напівкруглі стрічкові                                                           з способом виготовлення гнуті литі                                                        за місцем розташування назубні назубоясневі надясневі

Вплив на опорні тканини                          жувальний тиск передається на

на зуби на слизову оболонку на альвеолярний (розхитування) (протезні стоматити) відросток (атрофія)

Характеристика дефектів зубних рядів за Є. І. Гаврилова                                                 (чотири групи дефектів) 1 група - кінцеві (односторонні і двосторонні) 2 група - включені (бічні, односторонні, двосторонні та передні) 3 група-комбіновані (кінцеві і включені) 4 група - щелепи з поодиноко стоячими зубами

За Бетельманом 1 клас - один або кілька дефектів, один або два кінцеві. 2 клас - зубні ряди з включеними дефектами.

Показання до виготовлення часткових пластинкових протезів   абсолютні відносні: 1) безпосереднє протезування, при будь-якому дефекті зубного ряду 2) наявність на щелепі від 1 до 4 зубів, протяжністю від 1 до 13 зубів 3) у дитячій практиці.

Показання до виготовлення коронок на опорні зуби   Рухливість Патологічна Руйнування Клиноподібні                                стираємість коронки дефекти Аномалії форми і Феномен Попова-Годона положення зубів

Класифікація беззубих верхніх щелеп по Шредеру.  Шредер у своїй класифікації виділив три класи верхніх беззубих щелеп:            Перший клас характеризується незначною атрофією альвеолярних відростків і бугра верхньої щелепи. Звід твердого піднебіння високий, перехідна складка і місця прикріплення вуздечок і щокових складок розміщені високо. При цьому класі є хороші умови для ортопедичного лікування, зокрема анатомічна ретенція, яка обмежує зсув протеза в сагітальному і трансверзальних напрямках.           Другий клас характеризується помірною атрофією альвеолярного відростка і горбів верхньої щелепи, яка забезпечує задовільну анатомічну ретенцію. Перехідна складка і точки прикріплення вуздечок і щокових складок трохи віддалені від вершини альвеолярного відростка, але точки прикріплення мімічних м'язів, наближаючись до вершини альвеолярного відростка, під час різкого скорочення можуть обумовити погіршення фіксації протеза. При цьому класі ортопедичне лікування не становить особливих труднощів.             Третій клас характеризується значною атрофією, внаслідок чого альвеолярний відросток майже відсутній, піднебіння стає плоским, перехідна складка знаходиться в одній горизонтальній площині з ним. Ортопедичне лікування таких хворих значно ускладнено через відсутність умов анатомічної ретенції. Фіксація протезів стає можливою лише за наявності доброго замикаючого клапана.

Класифікація нижніх беззубих щелеп за Келлером. Запропонована класифікація поширюється на беззубі нижні щелепи. В її основу покладено ступінь протяжності і локалізація атрофії альвеолярної частини або одного з елементів, які визначають можливість анатомічної ретенції та умови для створення замикаючого клапана. За цією класифікацією розрізняють чотири типи беззубих щелеп.        У фазі першого типу є незначна і помірно виражена атрофія альвеолярної частини. Збережена альвеолярна частина на всьому протязі є гарним пунктом анатомічної ретенції, запобігає зсуву протеза як у трансверзальних так і сагітальному напрямках. Перехідна складка, точки прикріплення губної, мовної вуздечок і щічні складки розміщені низько, завдяки чому є можливість за допомогою функціонального відбитка створити по краю протеза замикаючий клапан.   Для другого типу характерна сильно виражена атрофія альвеолярної частини, яка призвела до повного її зникнення. У такому випадку атрофія охоплює навіть тіло щелепи. Такий процес може бути викликаний відсутністю функціонального показника, який нашаровується на атрофію вікового характеру. Перехідна складка, точки прикріплення вуздечок, щічних складок слизової оболонки прикріплені на одному рівні з поверхнею протезного ложа. Анатомічна ретенція відсутня, а умови для створення замикаючого клапана незадовільні. З точки зору ортопедичного протезування цей тип беззубих щелеп є найбільш важким для проведення протезування.  При третьому і четвертому типах атрофія альвеолярної частини нерівномірна. Для третього типу альвеолярна частина збережена у фронтальному відділі, а відсутня в бокових, для четвертого - різко виражена у фронтальному відділі, дещо збережена в бічних. Найбільші труднощі для протезування виникають у разі четвертого типу. Базис протеза, не маючи опору у фронтальному сьезжает вперед. Четвертий тип є наслідком раннього видалення зубів бічної ділянки внаслідок захворювань тканин пародонту, травм і т.п.

Класифікація беззубих щелеп за Оксманом.    Класифікацію побудовано на основі ступеня і рівномірності атрофії альвеолярного відростка. Виділяють чотири типи беззубих щелеп: Перший тип: атрофія верхньої беззубої щелепи виражена слабко, тому проводиться високе розміщення альвеолярного відростка, горбів верхньої щелепи, перехідної складки і точок прикріплення вуздечок і щокових складок, добре виражений звід твердого піднебіння. Другий тип: атрофія альвеолярного відростка середнього ступеня і горбів верхньої щелепи, невисокий звід твердого піднебіння і більш низьке прикріплення рухомої слизової оболонки. Третій тип: значно більша, але рівномірна атрофія альвеолярного відростка верхньої щелепи, плоский звід твердого піднебіння. Перехідна складка знаходиться на рівні верхівки альвеолярного відростка. Четвертий тип: нерівномірна атрофія альвеолярної частини, що є наслідком видалення зубів в різні терміни.            Після обьективного дослідження, клінічного аналізу та встановлення діагнозу, приймають остаточне рішення про вибір конструкції протеза. Вибір того чи іншого протеза визначається не тільки характером захворювання, але і стадією розвитку патологічного процесу. Наприклад, при незначному ураженні твердих тканин зуба карієсом досить заміщення дефекту пломбою. При більш значному руйнуванні емалі, дентину вже доцільніше вкладка. При неможливості відновлення дефекту зуба пломбою або вкладкою, показано протезування повними коронками, це засіб ортопедичної терапії вибирається з урахуванням патологічного процесу і є однією з умов успішного ортопедичного лікування.

         При значній втраті зубів, коли природні зуби, які залишилися неможливо використовувати в якості опори для незнімних протезів через можливе перевантаження пародонту, застосовують знімні конструкції протезів.

В стоматології знімні зубні протези поділяють на такі групи: • Повні знімні пластинчасті протези; • Часткові знімні протези, які бувають • пластинчасті протези; • іммедіатпротези; • бюгельні протези; • знімні сектора або сегменти зубних рядів; • Умовно-знімні протези. Повні знімні пластинчасті протези застосовуються при повній відсутності зубів на одній або обох щелепах. Їх завдання - заповнити відсутність всіх зубів. Часткові знімні протези застосовуються при відсутності одиничних зубів чи групи зубів у зубному ряду. Даний вид протезів використовується при втраті основних жувальних зубів і при дефектах зубних рядів великої протяжності. Вони також можуть використовуватися як тимчасовий протез або при відсутності одного зуба. Пластинчасті часткові протези використовуються для відновлення втрачених фрагментів зубного ряду і є найбільш простими і доступними за ціною. Іммедіатпротез може застосовуватися як тимчасова конструкція, яка накладається на щелепу відразу поле видалення зубів або при підготовці до протезуванню постійним протезом. Бюгельні (нім. бюгель - дуга) протези можуть використовуватися майже у всіх випадках, пов'язаних з відсутністю зубів, як повне, так і частковому. Бюгельний протез - найбільш надійна, дорога і зручна конструкція. Її основною відмінністю є те, що жувальне навантаження розподіляється рівномірно між десневой поверхнею щелепи і збереглися зубами, на відміну від часткових протезів, де вся навантаження припадає на ясна. При виготовленні таких протезів виробляється точний розрахунок і моделювання всіх елементів протеза. Також бюгельний протез використовується як мобілізують, шинирующих при пародонтозі і підвищеної рухливості зубів. Знімні сектора або сегменти - це односторонні протези, які використовуються при втраті ряду жувальних зубів на одній стороні щелепи. Умовно-знімні протези, як правило, використовуються при втраті одного жувального зуба. Такий протез може закріплюватися на сусідніх опорних зубах за допомогою металевих лапок. Опорні елементи такого протеза можуть приклеюватися до зуба або фіксуватися за допомогою светоотверждаемих цементів. Такий протез пацієнту знімати не потрібно, тому він і називається умовно-знімним.

Вимоги до знімних пластинчастих протезів (повних і часткових) 1. При постановці пластмасових зубів їх поверхня, що прилягає до базису протеза, повинна бути зачищена до зникнення заводського блиску. 2. При обробці порцелянових зубів, пошкодження гнізд не допускаються. 3. Головки крампонов і відростки кламмеров повинні знаходитися в товщі базису. Розташування зазначених елементів на поверхні протеза не допускається. 4. Шийки штучних зубів повинні бути закриті базисною пластмасою, а міжзубні проміжки з вестибулярної сторони повинні бути звільнені від базисної пластмаси. При цьому межа між зубами і базисом повинна бути чіткою. Допускаються відкриття шийки штучних зубів за естетичними показниками й вказівкою лікаря. 5. Зовнішня поверхня протеза повинна бути гладко полірована, а внутрішня поверхня очищена від залишків гіпсу та ізоляційних матеріалів. 6. Поверхня базису протеза не повинна мати міхурів, раковин, сторонніх включень, ділянок недополімерізованної пластмаси.

Поняття про фіксацію та стабілізацію часткових знімних протезів. Засоби фіксації та види фіксуючих елементів.

Фіксація - закріплення протеза на щелепі. Виділяють такі види фіксації (за Бояновим):

Механічний вид фіксації досягається за до­помогою механічних пристосувань-кламерів, телескопічних коронок, балок, замкової системи фіксації.

Біомеханічний вид – анатомічна ретенція. Для фіксації використовуються анатомічні утворення протезного ложа верхньої та нижньої щелепи (глибина піднебіння, наявність верхньощелепних бугрів і альвеолярних гребенів, тощо).

Фізичний вид фіксації передбачає використання явища адгезії (прилипання).

Біофізичний вид фіксації – це функціональне присмоктування у повних знімних протезах.

Стабілізація - стійкість протеза, що досягається правиль­ною постановкою зубів по середині альвеолярного гребеня, наявністю рівномірного, одночасного і щільного з'єднання як на природних, так і на штучних зубах під час жування, щільного і рівномірного прилягання базису протеза до протезного ложа.

Найпростішим способом закріплення пластинкових часткових знімних протезів є кламери. Кламер, як правило складається з трьох частин: плеча, тіла і відростка. Плечем кламера називається його частина, що охоплює коронку зуба і має пружні властивості. На зубі виділяють оклюзійну і пришийкову частину зуба, які розділяє найбільш випукла лінія зуба – екватор. Плече розміщують між екватором і яснами з губної або щічної сторони. Плече повинно торкатися зуба в максимальній кількості точок. Плече повинно пружинити при зміщенні протеза., але цю властивість мають не всі кламери: найбільш еластичні – дротяні, найменш – литі кламери. Плече повинно бути пасивним, тобто не здійснювати тиск на зуб, коли протез знаходиться в спокої. Плече необхідно закруглити і відполірувати.

Тілом кламера називається його нерухома частина, розміщена на апроксимальній стороні в ділянці екватора. Відросток призначений для укріплення кламера в базисі і розміщується вздовж беззубого альвеолярно відростка під штучними зубами. Відростки можуть з’єднуватися з мілкопетлистими сітками.

Кламери діляться таким чином;

1. За формою - на круглі, напівкруглі, плоскі (стрічкові)

2. За способом виготовлення - на гнуті, литі, штамповані.

3. За місцем прилягання - зубні, ясеневі (пелоти) зубоясеневі.

4. За ступенем охоплення зуба чи групи зубів - на

одноплечі, двоплечі, кільцеподібні (перекидні), подвійні багатоланкові.

5. За функцією - на утримуючі, опорні, опорноутримуючі.

6. За матеріалом - на металеві, неметалеві, комбіновані.

7. За способом з'єднання з базисом - жорстке або ста­більне, що пружинить або напівлабільне, суглобне або лабільне.

Залежно від кількості зубів, що використовуються для фіксації кламера розрізняють на точкову, лінійну і площинну фіксацію.

1. ТОЧКОВА - використовується 1 кламер.

2. ЛІНІЙНА - використовується 2 кламери,

Лінія, що з'єднує кламери в протезі, називається кламерною лінією. Розрізняють діагональну, трансверзальну і са­гітальні кламерні лінії.

3. ПЛОЩІННА ФІКСАЦІЯ - використовується 3,4 зуба.

Найширше застосовуються гнуті, круглі, одноплечі, утримуючі кламери з дроту, що пружинить, з нержавіючої сталі завтовшки 0,8-1,1 мм або напівкруглого золотого дроту 583-1 проби.

Опорно утримуючий кламер має в своєму складі, окрім плеча, тіла і відростка, оклюзійну накладку. За її допомогою жувальний тиск передається на опорний зуб по довжині кореня, тобто в найбільш вигідному для періодонта напрямку. Такі кламери розвантажують слизову оболонку від жувального тиску, який не являється для неї адекватним.

Телескопічна система фіксації складається з двох частин - внутрішньої та зовнішньої. Внутрішня представлена металевим ковпачком. Що покриває куксу зуба. Зовнішньою частиною являється коронка з вираженою анатомічною формою зуба. Внутрішню частину укріплюють на зубі цементом, зовнішню з’єднують з протезом. Роз’єднання ковпачка і коронки можливе лише при вертикальному русі протеза.

По принципу передачі жувального тиску телескопічні коронки слід віднести до опорно - утримуючих систем.

Замкові з’єднання складаються з двох частин. Перша укріплюється на опорному зубі на коронках. Вона нерухома і називається матрицею. Друга частина з’єднана з протезом і називається патрицею. Недоліком замкового кріплення є те, що одна частина його весь час знаходиться в напрузі, що приводить до швидкого зносу матеріалу і поломки кріплення.

Балкові укріплення застосовують при включених дефектах. Опорні зуби покривають коронками, а корні – ковпачками, до них паяють балку чотирьохгранної або круглої форми. Зуби об’єднуються в блок, що робить їх більш стійкими. В сідло дугового протеза вварюють напівгільзу, яка точно відтворює контури балки. Тиск в цьому випадку передається на балку і в менше на слизову оболонку.