Крім того:

30-50% хворих вузликовим поліартритом інфіковані ВГБ;

багато випадків мембранозного гломерулонефріта супроводжуються хронічним активним гепатитом, викликаним ВГБ.

Діагностика. Клінічні прояви гострого ГБ такі ж, як і при ГА. Інкубаційний період складає 60-180 днів. Діагноз гострого гепатиту підтверджується серологичеські: присутністю в плазмі крові HbsAg і відповідного Ig M. Антиген з'являється в крові в інкубаційний період, присутній в період клінічних проявів захворювання і зникаючий після одужання. Крім того, при гострій інфекції в крові присутній HBeAg, ДНК вірусу, його ДНК-полімераза, що є ознаками активної реплікації збудника.

У інфікованих новонароджених клінічні прояви захворювання рідкісні, частіше воно протікає у вигляді безсимптомного хронічного гепатиту з наявністю HBsAg в крові, підвищенням змісту ензимів печінки, гістологічними ознаками гепатиту. При безсимптомному перебігу захворювання приблизно у 10% дітей на 3-4 місяці життя може з'явитися жовтяниця.

Вірус гепатиту С (HCV) містить РНК і передається парентеральний під час трансфузій (50%), статевим шляхом і вертикально (від матері новонародженому). З ним пов'язують приблизно 20-40% всіх випадків гострого вірусного гепатиту, але діагностуються тільки 25-30% випадків гострої інфекції, викликаної HCV. Інкубаційний період складає 30-60 днів. У 75% випадків захворювання протікає безсимптомний. Серед пацієнтів, що мають антитіла до вірусу, 70-75% мають в крові і його РНК, що указує на хронічний характер інфекції, який наступає у 75-85% пацієнтів після гострого періоду захворювання. На активний процес в печінці указує і постійно підвищений рівень аланінової амінотрансферази (АЛТ), що відзначається у 60-70% осіб з хронічною інфекцією. Вірус гепатиту З викликає 40% всіх хронічних хвороб печінки: цироз, що розвивається через 20-30 років у 10-20% пацієнтів з хронічною інфекцією, і гепатоцелюлярну карциному, що розвивається в 1-5% випадків (у осіб з цирозом частіше).

Частота HCV у вагітних така ж, як і в загальній популяції: 1,5-2%, але у ВІЧ-ІНФІКОВАНИХ - 17-54%. Вагітність не впливає на перебіг гострого або хронічного гепатиту, а він - на стан матері і плоду. При хронічних формах можливо підвищення частоти ЗРП і недонашиванія. Порівняно з HBV частота вертикальної передачі HCV є низькою (5-6%), але підвищується при одночасному інфікуванні ВІЛ (14-17-20%). Обстеження вагітних, за винятком випадків підвищеного ризику, не проводиться. Інфікування HCV не є протипоказанням до вагітності.

Слід запам'ятати:

За відсутності РНК вірусу в крові матері випадків вертикальної передачі не відмічено.

Хронічна хвороба печінки і підвищений рівень АЛТ не підвищують рівень вертикальної передачі.

Грудне вигодовування не веде до інфікування новонародженого і вирішується при інфікуванні матері HCV.

Вертикальна передача вірусу не пов'язана з терміном вагітності, тривалістю безводого проміжку, введенням електродів в шкіру головки плоду і хоріонамніонітом.

Частота вертикальної передачі не залежить від способу розродження.

Новонароджені від інфікованих матерів повинні бути обстежені на наявність РНК вірусу. Антитіла до HCV переходять через плаценту і можуть існувати в крові дитини до 1,5 років життю. В межах цього періоду діагноста інфекції у дитини проводиться визначенням РНК вірусу в його крові методом ПЛР: 70% інфікованих виявляється через 1 місяць після родів, 90% - через 3 місяці.

Пасивна імунізація новонароджених специфічним для HBV імуноглобуліном не ефективна і не рекомендується.

Діагностика може проводитися іммуноферментним аналізом (ИФA), що не дозволяє розрізняти Ig M і Ig G, характерні для гострого або тривало поточного гепатиту. Антитіла можуть бути виявлені через 6-8 тижнів після інфікування. Враховуючи високу вірогідність хронізациі інфекції, присутність в крові антитіл (анти-HCV) розглядається, як ознака інфікування, а не імунізації. При цьому, хоча чутливість методу досягає 97%, але частота помилково-позитивних результатів в групі низького ризику досягає 50-60%.

"Золотим стандартом" в діагності інфекції HCV є кількісне визначення РНК вірусу методом ПЛР. Необхідно відзначити, що вірусне навантаження, генотип HCV і зміст амінотрансфераз в сироватці крові не мають достовірного зв'язку з тяжкістю хвороби печінки.