Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
RE(1).doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
518 Кб
Скачать
☆

6.Напрями зміцнення конкурентних позицій регіону.

  • розвиток і розміщення підприємств з виходом на ринки поза межами регіону;

  • маневрування паливно-енергетичними ресурсами, запасами, тарифами;

  • формування і використання науково-освітнього потенціалу, розвиток інноваційних процесів у регіонах;

  • збереження і ефективна експлуатація екологічних систем;

  • формування міжрегіональних систем зв’язку і телекомунікацій;

  • розвиток транспорту міжнародного призначення;

  • налагодження раціональних і міжрегіональних поставок природних ресурсів, сировини, матеріалів;

  • розвиток міжрегіональних маркетингових центрів.

7.Сучасна мережа економічних районів України та її складові.

Економічні райони України:

  1. Донецький (Донецька, Луганська області);

  2. Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області);

  3. Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області);

  4. Центральний (Київська, Черкаська області, м. Київ);

  5. Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області);

  6. Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області);

  7. Південний (Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, м. Севастополь);

  8. Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області). 

Проект мережі економічних районів у цілому відповідає науковим критеріям економічного районування. Однак він не позбавлений і деяких недоліків. Насамперед, це стосується виділення Поліського економічного району в складі Житомирської, Рівненської, Волинської та Чернігівської областей. Слід урахувати, що Полісся — це природна зона, а природний чинник хоч і має важливе значення, не може бути основним районоутворюючим фактором в економічному районуванні. Крім того, Київська, Житомирська, Чернігівська і Черкаська області — це нерозривні складові великого територіально-виробничого комплексу, що знаходиться в зоні інтенсивного районоформуючого впливу Києва.

З погляду географічного визначення, невдалою є назва Східного економічного району. Точніше його необхідно було б називати Північно-Східним районом. З урахуванням зазначеного Поліський економічний район слід виділяти у складі Волинської і Рівненської областей, а його назва більш правильною має бути — Західно-Поліський. Центральний економічний район повинен охоплювати Житомирську, Черкаську, Чернігівську та Київську області, а також м. Київ. Назву Східного району доцільно заміни­ти на Північно-Східний.

8.Теорія розміщення промисловості Альфреда Вебера.

Німецький економіст і соціолог А. Вебер (1868—1958) сформулював першу цілісну теорію розміщення промислового виробництва у монографії "Теорія розміщення промисловості", 1909). Він увів поняття "фактор розміщення” ("штандортний фактор") як економічну вигоду господарської діяльності залежно від розміщення. Переважно оптимальним є таке розташування об'єкта, за якого витрати на виробництво і збут продукції мінімальні. На його думку, розміщення промисловості визначається співвідношенням транспортних витрат і затрат праці, а також впливом фактора агломерації — зосередження промисловості у певному місці. Вигода агломерації залежить не від близькості до географічного пункту, а від технічної і просторової концентрації виробництва, можливості використання спеціалізованої ремонтної бази, іншої інфраструктури (тепер це називається "агломераційним ефектом").

За А. Вебером, геометрично підприємства слід розміщувати між родовищами сировини і місцями її споживання. Основний критерій оптимального розміщення — мінімізація сумарних витрат на виробництво і збут продукції. Теорія Вебера поступово ускладнювалась. Зараз вона доповнена такими категоріями, як фактор інерції розміщення (впливу старих виробничих потужностей на розміщення нових); величина ринкових (збутових) зон; вплив держави на регулювання виробництва; вплив НТП; проблеми екологічного характеру. Поняття агломераційного фактора замінено поняттям інфраструктури.

Модель Вебера й досі залишається основною теорією розміщення промисловості. Більш досконала теорія ще не розроблена. Класифікація факторів розміщення виробництва Вебера також залишається найважливішою. 

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]