4. Аналіз критичних точок бізнес-проекту

Метод розрахунку критичних точок інвестиційного проекту, як правило, полягає в обчисленні так званої точки беззбитковості на підставі обсягів виробництва чи реалізації продукції. Його зміст, як це випливає з назви, передбачає визначення мінімально допустимого (критичного) рівня виробництва (продажу), за якого проект залишається беззбитковим, тобто не дає ні прибутку, ні збитку. Що нижчим буде цей рівень, то ймовірніше, що даний проект буде життєздатним за умови несподіваного зменшення ринків збуту, а отже, то нижчим буде ризик інвестора.

Аналіз беззбитковості здійснюється через моделювання зв’яз­ку між фінансовими результатами організації та обсягом виробництва. Його теоретичною основою є концепція неповної собівар­тості (її найвідомішою модифікацією є система «директ-кост» (від англ. direct costs — прямі витрати). Ця концепція передбачає включення до неповної собівартості продукції тільки витрат, виділених за певним критерієм (прямі витрати, змінні витрати, виробничі витрати). Інші поточні витрати відшкодовуються за рахунок виторгу від реалізації.

У цьому разі як засаднича використовується інформація про витрати на виробництво та реалізацію без урахування постійної складової цих витрат, яка трохи спотворює реальну картину внаслідок застосування не завжди обґрунтованих методів розподілу прямих витрат між видами продукції. Відповідно ведеться окремий розрахунок величини змінних та постійних витрат, а також обчислюється так званий маржинальний дохід (його ще називають: контрибуція, сума покриття, валовий прибуток, брутто-прибуток, межа погашення постійних витрат та доходів, критична точка обсягу виробництва), тобто різниця між виторгом від реалізації та сукупними прямими витратами на весь обсяг виробництва або в розрахунку на одиницю продукції — різниця між ціною та питомими прямими витратами.

Аналіз беззбитковості ґрунтується також на таких допущеннях:

• проект передбачає виробництво:

• одного виду продукції;

• кількох видів продукції, співвідношення між обсягами виробництва (реалізації) яких є постійним;

• кількох видів продукції, до яких можна застосувати умовно-натуральні вимірники (тис. умовних банок у консервній промисловості, умовних тонн хліба у хлібопекарській промисловості і т. п.);

• рівень ціни одиниці продукції, а також змінних та постійних витрат є незмінним;

• рівень постійних витрат не залежить від обсягу виробництва;

• рівень змінних витрат є пропорційним обсягу виробництва;

• між сукупними витратами та доходами, з одного боку, і обсягом виробництва, з другого, існує лінійна залежність;

• прогнозні обсяги виробництва розглядаються лише в межах певного діапазону;

• аналіз здійснюється для одного року зі звичайними умовами діяльності після виходу на плановий рівень потужності.

Сутність аналізу беззбитковості полягає у визначенні точки беззбитковості, де сукупний дохід від реалізації проекту дорівнює сукупним поточним витратам. Для розрахунку точки беззбитковості можна користуватися як алгебраїчним, так і графічним методами.