32. Кирилівська церква. Фреска «Ангел, що звиває небо».

Кирилівська церква в Києві - цінна пам'ятка вітчизняної культури, що зберегла архітектуру XII століття і монументальний живопис XII, XVII та XIX століть. Вона заснована чернігівським князем Всеволодом Ольговичем в урочищі Дорогожичі і споруджувалася в середині XII століття. Це прямокутна у плані споруда із трьома апсидами, що виступають зі сходу, з шістьма хрещатими стовпами, які несуть купол і склепіння. У західній частині будівлі розташовані хори, куди ведуть вузькі сходи (у північній стіні). Там же міститься молитовня, що зрідка трапляється в інших давньоруських храмах. Особливістю споруди є також хрещальня й аркосолії (ніші) у нартексі - західній частині храму. Спочатку церква була вкрита по склепіннях листовим свинцем.

У наступні століття церква кілька разів ремонтувалася і перебудовувалася. Сучасний архітектурно-художній вигляд її сформувався внаслідок перебудов XVIII століття. Вони провадилися українським архітектором І. Г. Григоровичем-Барським і надали споруді характерних рис українського бароко. Інтер'єр же залишився без особливих змін.

Враховуючи історичну та художню цінність пам'ятки, у травні 1929 року уряд оголосив Кирилівську церкву історико-культурним заповідником. З 1947 року тут почалися планомірні ремонтно-реставраційні та науково-дослідні роботи, що тривають і досі.

Серед художніх скарбів Кирилівської церкви особливий інтерес викликає настінний живопис. До наших днів дійшло понад 800 кв. м чудових розписів - фресок.

У центральній апсиді церкви добре збереглися релігійні сцени «Євхаристія» та «Святительський чин», на передвівтарних стовпах - композиції «Благовіщення», «Вшестя», виразні постаті апостолів Петра і Павла. У південній апсиді написані 16 сцен із «Житія Кирила Олександрійського». Це прекрасні за композиційним і колористичним вирішенням фрески. У трьох ярусах у північній апсиді зображено величезні постаті святителів. Найцікавішими з них є зображення Йосифа Солунського, Іоанна Македонського, Климента Болгарського. Вибір саме цих персонажів - свідчення найдавніших культурних зв'язків між східними і південними слов'янами.

На південній і північній стінах трансепта (поперечного членування храму) розташовані багатофігурні композиції «Різдво Христове» й «Успіння Богоматері». На хрещатих стовпах церкви привертають увагу зображення святих у вигляді воїнів у повному бойовому спорядженні.

Весь простір нартексу займає багатопланова композиція «Страшний суд» - одне з найбільш ранніх зображень цього сюжету в давньоруському мистецтві. Сучасний глядач належно оцінить високу майстерність невідомих художників, їх тонке відчуття кольору, вишуканість малюнка. Надовго запам'ятовується одна із сцен цієї композиції - «Ангел, що звиває небо».

У системі розписів Кирилівської церкви велике місце займають орнаменти. Яскраві, соковиті, напрочуд розмаїті, вони разюче контрастують з аскетично похмурими обличчями численних святих.

Спочатку фрески прикрашали стіни ходу, що веде на хори, і весь простір хорів. Проте час їх не пощадив. Із фрагментів, які збереглися, найцікавішою є сцена «Ангел, котрий веде юного Іоанна в пустелю».

Фресковий живопис Кирилівської церкви - одне з найповніших і художньо довершених зібрань монументального давньоруського живопису XII століття, що дійшли до наших днів.

Стародавній живопис церкви постійно поновлювався і доповнювався у подальші часи. Із цих численних розписів зберігся лише портрет ігумена, написаний у XVII столітті темперою на пілоні південного нефа. Він є сьогодні цінною пам'яткою українського портретного живопису того часу.

У 80-і роки XIX століття під керівництвом професора А. В. Прахова у Кирилівській церкві провадилися великі роботи по реставрації та поновленню стінопису. Їх виконували викладачі й учні Київської малювальної школи М. І. Мурашко, згодом відомі художники: І. С. Їжакевич, І. Ф. Селезньов, X. П. Платонов, М. К. Пимоненко та інші. Велику участь у цих роботах узяв видатний російський художник М. О. Врубель. За короткий період (травень-листопад 1884 року) він написав кілька монументальних композицій у місцях втрати стародавніх фресок. Пензлю М. О. Врубеля належать постать архангела Гавриїла із «Благовіщення» (північний передвівтарний стовп), сцена «В'їзд до Єрусалима» (центральний неф). Глибоким проникненням у традиції стародавнього стінопису позначені композиції «Надгробний плач», «Зішестя Святого Духа», «Ангели з корогвами» та інші. Для мармурового іконостаса, виконаного за ескізами А. В. Прахова, М. О. Врубель 1885 року у Венеції написав ікони «Афанасій», «Богоматір з дитиною», «Кирило», «Ісус Христос». Усі ці твори позначені глибоким реалізмом, високою майстерністю, тонким психологізмом образів. Вони стали важливою віхою у творчій біографії художника і внесли цінний вклад у скарбницю світового мистецтва.