3.3. Удосконалення методики аудиту розрахунків з покупцями та замовниками тдв «Трембіта»
Стратегія проведення аудиту дебіторської заборгованості розробляється виходячи із норм МСА 300 «Планування». У зв'язку зі значною кількістю об'єктів аудиту дебіторської заборгованості й зобов'язань аудитору необхідно використовувати метод стратифікації, тобто розподіляти всю сукупність (генеральну) на дрібніші підсукупності, кожна з яких має власну характеристику. У нашому випадку за підсукупність може братися кожен балансовий рахунок, який узагальнює інформацію з обліку розрахунків з покупцями та замовниками .
Для успішного виконання поставлених завдань аудитор складає програму аудиту, до якої обов’язково вносить аудиторські процедури за всіма виділеними підсукупностями зі вказівкою на виконавців та терміни виконання. Досвід переконує, що при проведенні аудиту використовуються програми бухгалтерського обліку, юридичні бази даних, програми аналізу фінансово- господарської діяльності, деякі інші спеціалізовані програми.
Ці програми виконують головну роль - дають змогу швидко відшукати, переглянути і роздрукувати потрібний нормативний документ із бухгалтерського обліку, оподаткування різних видів діяльності, правового регулювання підприємництва.
У зв’язку з тим, що дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну, аудитору слід перевірити правильність проведеної класифікації. Зокрема, до довгострокової дебіторської заборгованості (рядок 1125 Балансу) слід відносити: майно в оренді(довгострокова оренда), інші необоротні активи та дебіторську заборгованість за векселями одержаними (довгостроковими).
Організацію обліку, аналізу і аудиту розрахунків за дебіторською заборгованостю на підприємстві необхідно починати зпроцедури підготовки облікової політики, яка становить базу для аналізу та аудиту.
Аудитор повинен також з’ясувати, чи існує операційна дебіторська заборгованість, строк погашення якої перевищує терміни позовної давності. Зокрема Кулаковська Л.П. пропонує балансовий підхід до оцінки безнадійної дебіторської заборгованості (рис. 3.1.).
Рис. 3.1 Балансовий підхід до оцінки безнадійної дебіторської заборгованості.
При здійснені аудиту розрахунків з покупцями та замовниками особливу увагу слід приділити контролю розкриття інформації про дебіторську заборгованість у примітках до фінансової звітності, де наведено:
перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості;
перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов’язаних сторін із виділеннямвнутрішньогрупового сальдо дебіторської заборгованості;
склад і суми статті Балансу «Інша дебіторська заборгованість»;
метод визначення резерву сумнівних боргів;
суму поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги класифіковану за строками непогашення.
Важливим моментом у проведенні внутрішнього аудиту розрахунків з покупцями і замовниками є отримання необхідного обсягу аудиторських доказів в ході проведення аудиторських процедур.
Для забезпечення ефективності внутрішнього аудиту стану дебіторської заборгованості пропонуємо закріпити конкретні аудиторські процедури саме розглянутих об’єктів та параметрів та порядок їх документування у посадовій існтрукції аудитора.
Підприємства повинні розробляти заходи для зменшення розмірів дебіторської заборгованості. Для цього необхідно використовувати розумну систему кредитування. А якщо заборгованість вже стала безнадійною необхідно прийняти міри до її стягнення. Погасити заборгованість можливо за рахунок акцій підприємства-боржника. Одним із напрямків зниження величини сумнівних боргів може бути реструктуризація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги. Правильним рішенням проблеми сформованої облікової політики буде внесення коректив до діючого Наказу про облікову політику, яка буде виправляти помилки, шляхом певних уточнень щодо обліку окремих об'єктів, внесенням нових розділів.
В подальшому необхідно систематично проводити інвентаризацію заборгованості шляхом перевірки первинних документів, які є основою для проведення розрахунків та відображення операцій в обліку, а також шляхом звірки залишків з контрагентами. Особливу увагу слід звернути на те, що кожна операція повинна бути санкціонованою та законною. Дані контрольні процедури дозволяють розподілити дебіторську заборгованість залежно від строків її погашення на нормальну, прострочену та безнадійну. У свою чергу отримані відомості дають можливість вжити заходи стосовно простроченої заборгованості, а саме, враховуючи вимоги законодавства та договорів, можна розпочати претензійну роботу, застосувати економічні санкції (нарахування штрафів, пені, неустойки) та інші. Доцільним буде також з’ясувати, хто несе відповідальність за своєчасність розрахунків з дебіторами, та з’ясувати причини порушення строків надходження коштів.
Однак, як показали дослідження, навіть на великих підприємствах найчастіше відсутні спеціальні служби внутрішнього контролю (аудиту), що дало б змогу запропонувати комплекс заходів, направлених на створення, постійне впорядкування та удосконалення системи внутрішнього контролю з метою забезпечення інформацією керівництво про стан розрахунків для прийняття ефективних управлінських рішень та складання звітності. Вважаємо, на українських підприємствах необхідно створення таких служб, відділів чи хоча б секторів (наприклад у складі фінансової служби чи бухгалтерії) для здійснення запропонованих заходів (рис.3.2).
Рис. 3.2. Модель внутрішнього контролю дебіторської заборгованості
Потреба у внутрішньому аудиті виникає у зв’язку з тим, що система внутрішнього контролю за станом обліку має тенденцію з плином часу змінюватись, якщо відсутній механізм постійної її верифікації. Відомо, що за відсутності контролю і оцінки персонал починає працювати недбало. Крім того, незалежно від якості системи контролю можливі викривлення реального стану справ на підприємстві.
Отже, правильно організований внутрішній контроль за своєчасністю, повнотою й юридичною обґрунтованістю розрахунків з дебіторами ТДВ «Трембіта» – запорука успішного розвитку, стабільності та стійкості підприємства в умовах сучасного бізнес-середовища