30) Дайте характеристику основним заходам профілактики нещасних випадків та професійних захворювань. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників.

Основні заходи по запобіганню травматизму передбачені: в системі нормативно-технічної документації з безпеки праці; в організації навчання і забезпечення працюючих безпечними засобами захисту; в прогнозуванні виробничого травматизму; раціональному плануванні коштів і визначенні економічної ефективності від запланованих заходів. Основне завдання нормативно-технічної документації з безпеки праці - сприяти передбаченню небезпеки і прийняттю найбільш ефективних заходів її ліквідації або локалізації при проектуванні виробничих процесів, обладнання, будівель і споруд. Нормативно-технічна документація щодо безпеки праці розробляється з урахуванням характеру потенційно небезпечних факторів, рівня їх небезпечності і зони поширення, психофізіологічних і антропометричних особливостей людини.

Всі заходи по запобіганню виробничому травматизму можна поділити на організаційні та технічні.

Організаційні заходи, які сприяють запобіганню травматизму: якісне проведення інструктажу та навчання робітників, залучення їх до роботи за спеціальністю, здійснення постійного керівництва та нагляду за роботою; організація раціонального режиму праці і відпочинку; забезпечення робітників спецодягом, спецвзуттям, особистими засобами захисту; виконання правил експлуатації обладнання.

Технічні заходи: раціональне архітектурно-планувальне рішення при проектуванні і будівництві виробничих будівель згідно санітарних, будівельних і протипожежних норм і правил; створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання; правильний вибір і компонування обладнання у виробничих приміщеннях відповідно до норм і правил безпеки та виробничої санітарії; проведення комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, створення надійних технічних засобів запобіганню аваріям, вибухам і пожежам на виробництві; розробка нових технологій, що виключають утворення шкідливих і небезпечних факторів та інше.

Важливим у забезпеченні безпечної праці і запобіганні травматизму на виробництві є фактори особистого характеру - знання керівником робіт особистості кожного працівника, його психіки і особливостей характеру, медичних показників і їх відповідності параметрам роботи, ставлення до праці, дисциплінованості, задоволеності працею, засвоєння навичок безпечних методів роботи, знання норм і правил з охорони праці і пожежної безпеки, його ставлення до інших робітників і всього колективу.

31) Охарактеризуйте працю та фізіологічні особливості різних видів діяльності.

Фізична праця характеризується навантаженням на опорно-руховий апарат і всі функціональні системи організму людини, що забезпечують його діяльність. Фізична праця, як і будь-який інший, являє собою послідовну зміну окремих операцій, кожна з яких будується за системним принципом і організовується для досягнення "свого" результату діяльності. Фізичні роботи умовно прийнято ділити на три групи за ступенем їх тяжкості. В основі такого розподілу лежить споживання кисню як один з доступних для вимірювання та об'єктивних показників енергетичних витрат. До числа легких відносяться такі роботи, при яких споживання кисню не перевищує 0,5 л / хв., Тобто не більше ніж у 2-2,5 рази вище рівня основного обміну. При роботах середньої тяжкості споживання кисню - від 0,5 до 1,0 л / хв. Важкі роботи вимагають споживання кисню вище 1,0 л / хв. Ці показники перераховують в енерговитрати і, відповідно, всі виконувані фізичні роботи на основі енерговитрат організму ділять на три категорії: I (легка фізична робота) - величина енерговитрат до 174 Вт (150 ккал / год): Iа - енерговитрати до 139 Вт (120 ккал / ч) - роботи, що виконуються сидячи, і супроводжуються назначітельно фізичною напругою (ряд професій на підприємствах точного приладобудування і машинобудування, на годинному, швейному виробництвах, у сфері управління тощо); Іб - енерговитрати 140-174 Вт (121-150 ккал / ч) - роботи, вироблені сидячи, стоячи або пов'язані з ходьбою і супроводжуються деяким фізичним напруженням (ряд професій у поліграфічній промисловості, на підприємствах зв'язку. контролери, майстри в різних видах виробництва тощо); II (робота середньої тяжкості) - величина енерговитрат 175-290 Вт (151-250 ккал / год): IIа - 175-232 Вт (151-200 ккал / ч) - роботи, пов'язані з постійною ходьбою, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи , потребують певного фізичного напруження (ряд професій в механо-складальних цехах машинобудівних підприємств, в прядильно-ткацькому виробництві тощо); IIб - 233-290 Вт (201-250 ккал / год ) - роботи, пов'язані з ходьбою і перенесенням невеликих (до 10 кг) вантажів і супроводжуються помірним фізичним напруженням (ряд професій в механізованих прокатних, ливарних, ковальських, термічних, зварювальних цехах машинобудівних і металургійних підприємств тощо) ;); III (важка фізична робота) - величина енерговитрат більше 290 Вт (250 ккал / ч) - роботи, пов'язані з постійними пересуваннями, переміщеннями і перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів і потребують великих фізичних зусиль ( ряд професій в ковальських цехах з ручною ковкою, ливарних цехах з ручною набиванням і заливкою опок машинобудівних і металургійних підприємств і т.п.).

Використання показників енерговитрат при виконанні тих чи інших робіт дозволяє говорити лише про відносну оцінці тієї чи іншої роботи, оскільки на величину витрати енергії при виконанні роботи впливають і інші важливі моменти (тренованість, форми організації праці, режим праці та відпочинку, стан повітряного середовища). Механізація і автоматизація трудових процесів, призвела до появи монотонної праці, здійснюваного в умовах гіпокінезії. Монотонний праця - це праця одноманітний, який від людини тривалого виконання однотипних простих операцій (монотонність дії) або безперервної концентрації уваги в умовах надходження малого обсягу професійно значимої інформації (монотонність обстановки). При виникненні стану монотонії знижується продуктивність праці, збільшується брак продукції, зростає можливість прийняття невірних рішень, отримання виробничих травм, притупляється пильність оператора з можливими тяжкими наслідками у таких професіях як водії транспортних засобів, оператори пультів управління в енергетичної та хімічної промисловості, диспетчери аеропортів. На стійкість людини до монотонії впливають характер і умови роботи, професійна і фізична підготовленість працівників, функціональний стан людини, ставлення до роботи, психофізіологічні особливості особистості. Виразність стану монотонії при монотонності дії тим більше, чим більш коротка тривалість виконання багаторазово повторюваних операцій (менше 20 сек.) І прості за змістом окремі елементи операцій і вся операція в цілому, тобто кількість прийомів в багаторазово повторюваного операції менш 4. Виразність стану монотонії при монотонності обстановки тим більше, чим менший обсяг інформації сприймає оператор в одиницю часу, ніж менш вона змістовна і важлива, чим менше ступінь його відповідальності за прийняті рішення. У ряді випадків, незважаючи на об'єктивно існуючі ознаки монотонної праці, стан монотонії може не виникати, що пов'язано з іншими факторами професійної діяльності. Серед факторів, що перешкоджають розвитку монотонії, одне з провідних місць займає ступінь функціонального робочого напруги. Цей вид напруги створюється всією сукупністю різних особливостей праці - величиною м'язових зусиль, темпів роботи, ступенем її точності, наявністю примусового темпу, ступенем складності і відповідальності, рівнем нервово-емоційного напруження, кількістю і складністю переробляється інформації.

Чим більше фізична тяжкість або нервова напруженість праці, тим меншою мірою монотонний, одноманітний працю призводить до розвитку стану монотонії. До факторів, потенциируют розвиток стану монотонії, відносяться гіпокінезія, низька відповідальність, а також фактори навколишнього оточення: постійний фоновий шум і вібрація, недостатнє освітлення, некомфортний мікроклімат, замкнутість робочого простору і одноманітність оформлення інтер'єру виробничих приміщень . Монотонний праця викликає насамперед зміни функціонального стану ЦНС: збільшується зорово-моторна реакція, знижується збудливість нервових центрів. Змінюються і вегетативні процеси: знижується частота пульсу (на 25-30%), збільшується коефіцієнт варіативності серцевого ритму; знижується артеріальний тиск, зменшується частота дихання. Стан монотонії виникає внаслідок коркового гальмування, яке розвивається при недостатності необхідної стимуляції від сенсорних систем. Найбільш типовими психологічними проявами стану монотонії є апатія, нудьга, втрата інтересу до роботи, неуважність уваги, сонливість. З'являється нервове перенапруження, симптоми якого - дратівливість, стомлюваність, порушення функцій внутрішніх органів, депресивний стан небажання працювати. Звідси, суб'єктивно робота оцінюється як нецікава, неприваблива. Переведення працівника на іншу роботу часто призводить до зникнення цих симптомів. Ступінь впливу монотонних трудових процесів на психофізіологічний стан працівника багато в чому визначається його індивідуальними особливостями і залежать від типу нервової діяльності, темпераменту, властивостей особистості. По відношенню до монотонної діяльності люди діляться на дві групи - монотофілов і монотофобов. Для монотофілов характерні слабкий тип нервової діяльності, інертні нервові процеси. Монотофіли стійкі до розвитку монотонії, можуть виконувати монотонну роботу протягом тривалого часу. Монотофоби володіють сильними процесами збудження, високою рухливістю нервових процесів, емоційною нестійкістю. Монотофоби схильні до розвитку монотонії при виконанні монотонної роботи.