1) Складнопідрядні речення з підрядними означальними; 2) складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними; 3) складнопідрядні речення з підрядними ступеня і способу дії.

Речення розчленованої структури - це такі складнопідрядні речення, підрядна частина яких залежить від головної загалом і поєднується з нею за допомоги семантичних сполучників, тобто сполучників, що виражають певні семантичні відношення.

Серед складнопідрядних речень розчленованої структури виділяються речення з підрядними місця, часу, причини, наслідку, мети, умови, допустовими, порівняльними, супровідними.

Диференціа­цію складнопідрядних речень можна здійснити на підставі суто зовнішніх, формальних показників. Так, О. М. Пєшковський розріз­няв сполучниковий та співвідносний (за допомогою сполучних слів) підрядний зв’язок, О. В. Шапіро запропонував розмежовувати типи зв’язку на підставі наявності/відсутності співвідносних елементів у головній частині.

Важливо, як здійснюється той чи інший зв’язок, яка його внутрішньо - синтаксична природа і визначальні чинники.

47. 47. Безсполучникове складне речення . Типологія поглядів на формально-синтаксичну і структурно-семантичну організацію безсполучникових складних речень. Складні безсполучникові комунікати з однотипними та різнотипними частинами.

Безсполучникові складні речення досить неоднорідні за своєю структурою. Вони характеризуються багатством і різноманітністю семантичних відношень між предикативними частинами.

Особливість безсполучникових складних речень полягає в тому, що структурно-семантична цілісність утворюється інтонацією та змістовою взаємозалежністю частин, а також співвідношенням видо-часових і модальних форм присудків. Безпосередніх засобів зв'язку - сполучників і сполучних слів - у цих синтаксичних конструкціях немає.

Отже, безсполучникові складні речення - це такі речення, предикативні частини яких об'єднуються в одне ціле тільки інтонацією і співвідношенням видо-часових форм присудків, без сполучників і сполучних слів: Зорями небо героя вітало, квітами й піснею стріла земля (В. Єніна).

Безсполучникові складні речення - це самостійний структурно-семантичний тип, який не ототожнюсється ні зі складносурядними, ні зі складнопідрядними реченнями, хоч певною мірою співвідноситься з ними.

Зіставлення показує, що безсполучникові речення близькі до сполучникових: одні - до складносурядних, інші - до складнопідрядних. Водночас серед безсполучникових є й такі, що не мають собі відповідників серед сполучникових речень: Подивився я на хати - нема в мене хати (Т. Шевченко).

Більшість цих речень багатші на змістові відношення порівняно зі складносурядними й складнопідрядними.

Для безсполучникових складних речень характерні такі ознаки: а) відсутність сполучників чи сполучних слів; б) семантична багатоплановість; в) менш тісна пов'язаність предикативних частин.

Головними засобами вираження структурно-семантичних відношень між предикативними частинами безсполучникових речень є: 1) інтонація; 2) співвідношення видо-часових форм присудків предикативних частин; 3) змістова взаємозалежність частин; 4) порядок розташування частин; 5) лексико-граматичні засоби (наявність у першій частині вказівних слів, спільний другорядний член, неповнота першої частини).

Інтонація як специфічний і основний засіб зв'язку предикативних частин безсполучникового складного речення може бути різною: 1) перелічувальна, яка виражає відношення однорідності; 2) зіставлення й протиставлення; 3) зумовленості, яка виражає змістові відношення умови, часу, наслідку й допустовості; 4) з'ясувальна, що виражає причинові й пояснювальні відношення.

У мовознавчій літературі виділяють два типи безсполучникових складних речень:1) речення з однотипними предикативними частинами; 2) речення з різнотипними предикативними частинами.

Безсполучникові складні речення з однотипними частинами -це такі речення, які характеризуються перелічувальною інтонацією й співвідносні зі сполучниковими складносурядними реченнями. Вони поділяються на два різновиди: 1) з перелічувальними відношеннями; 2) із зіставно-протиставними відношеннями.

За семантичними й структурними ознаками безсполучникові речення з перелічувальними відношеннями поділяють на два різновиди: 1) речення, що означають одночасність перелічуваних явищ; 2) речення, що виражають часову послідовність дій, явищ.

Безсполучникові складні речення з відношеннями переліку є реченнями відкритої структури, тобто кількість предикативних частин у складі їх є необмеженою.

Безсполучникові складні речення із зіставно-протиставними відношеннями - це такі речення, в яких значення предикативних частіш зіставляється або протиставляється. Своєрідна інтонація виступає граматичним засобом вираження зіставних і протиставних відношень: Дерево міцне корінням -людина горінням (Н. тв.)

З погляду структурного складні безсполучникові речення із зіставно-протиставними відношеннями належать до речень закритої структури, тобто складаються завжди лише з двох предикативних частин.

Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами -це такі речення, структурно-семантична цілісність яких ґрунтується на взаємозв'язаності неоднорідних, залежних предикативних частин, що поєднуються між собою зумовленою й пояснювальною інтонацією. За семантикою виділяють такі їх види:

1) речення із з'ясувальним значенням: друга частина пояснює зміст першої. Ці речення співвідносні зі складнопідрядними з'ясувальними реченнями: Згадую: дітьми із листя кленів ми до свят сплітаємо вінки 

2) речення з часовим значенням: час дії другої предикативної частини зумовлюється часом дії першої частини. Ці речення співвідносні зі складнопідрядними часовими реченнями: Лягло сонце за горою, зірки засіяли (Т. Шевченко)

3) речення з умовним значенням: перша предикативна частина виражає умову, за якої можливе здійснення того, про що йдеться в другій частині: Не навчив батько - не навчить і дядько (Н. тв.)

4) речення з причиновим значенням: друга предикативна частина розкриває причину дії чи стану, про які йдеться у першій частині:  Гроза буде -хмара аж на землю лягає (О. Коломієць). Ці речення співвідносні зі складнопідрядними причиновими: можна перед другою частиною вставити причиновий сполучник бо;

5) речення з наслідковим значенням, у яких друга предикативна частина означає, наслідок дії чи стану, про які мовиться в першій частині: Вітер війнув -листя з клена жовте, жовто-золоте полетіло (П. Тичина).У таких реченнях можна вставити сполучник так що;

6) речення з порівняльним значенням, в яких зміст першої предикативної частини порівнюється зі змістом другої: Роса блищить на сонці - чисте срібло (М. Коцюбинський). Такі речення легко перетворити на сполучникові, вставивши сполучники мов, немов, наче;

7) речення з приєднувальним значенням, в яких друга предикативна частина містить додаткове зауваження до першої частини або оцінку повідомлення в ній: Я розкажу вам про замерзлу квітку: вона чорніє в мене на столі (Г. Чубач).

Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами належать до речень закритої структури, складаються завжди з двох предикативних частин і не допускають свого поширення іншими частинами. Ними послуговуються в художній літературі, і вони є характерними для розмовного стилю мовленн

48. 48. Поняття про складні форми організації мовлення. ССЦ, структурні типи ССЦ. Поняття про період, будова періду. Складне синтаксичне ціле (ССЦ) – це група речень, поєднаних синтаксичним, граматичним і інтонаційним зв'язком, що характеризується більшою смисловою закінченістю в порівнянні з реченням. Як правило, тексти членуються на деяке число ССЦ, але буває і так, що межі тексту і ССЦ співпадають (прикладом можуть служити короткі розповіді, що є тільки одним ССЦ). Виділяються три основні типи ССЦ: описові, оповідні і розмірковування. В чистому вигляді ССЦ описові, оповідні і розмірковування зустрічаються не завжди. Дуже поширеними є ССЦ, в яких спостерігається комбінація названих типів. Наприклад, в художній прозі часто зустрічаються ССЦ, в яких присутні і елементи опису, і елементи оповідання. Крім того і розмірковування може включати як елементи опису, так

елементи оповідання.

Будова ССЦ Будова ССЦ залежить від типу і стилю мовлення: розповідь, опис, роздум реалізуються у розмовному, художньому, публіцистичному, науковому, офіційно-діловому стилях. Для розповідних ССЦ характерним є послідовне розгортання подій у часі. ССЦ, яке складається з декількох речень, має початок (зачин),середню частину (розгортання), кінцівку (розв’язку)

Як речення складного синтаксичного цілого, так і ССЦ у складі тексту з’єднуються двома основними способами - послідовним і паралельним. Припослідовному (ще його називають ланцюговим) способі зв’язок полягає в тому, щопевний елемент попереднього речення стає вихідним пунктом у наступному і вимагає дальшого розгортання думки.

Другий спосіб з’єднання речень - паралельний - полягає у цілковитій рівнозначності певних елементів у контексті мовної одиниці більш високого рівня. Вживаючись переважно в емоційнихстилях, паралельний зв'язок посилює експресію висловлювання..  Паралельний зв'язок речень виконує допоміжну рольу структурі ССЦ, він,як правило, поєднується із послідовним. Паралельний зв’язок може охоплювати різні за змістом та синтаксичним оформленням елементи висловлювання. 

Поняття про період

Періодом називається висловлення у вигляді речення, яке характеризується тематичною єдністю та відносною завершеністю, з чіткою смисловою й інтонаційною розчленованістю: Хіба оті, без німбів, без імен, на тій дорозі в Київ із Лубен, або оті, під лісом, із Волині, – // хіба вони не більші мученики нині?! (Л.Костенко). У періоді виділяються щонайменше дві частини. У першій частині розвивається думка за рахунок наявності однорідних (однотипних) елементів. Після цього наявна пауза (злам інтонації) та друга частина, яка містить мету висловлення та вимовляється з помітним пониженням голосу. Основними поняттями, за допомогою яких можна визначити внутрішню будову періоду, є поняття „член періоду”. Члени періоду – це компоненти речення, які в межах кожної частини можуть виділятися виразними паузами, але ці паузи є менш тривалими, ніж головна – на межі частин періодуЗа компонентним складом періоди можуть бути: двочленні, тричленні, чотиричленні, п’ятичлен