Результати відповідей на запитання анкети (формуючий експеримент)

Запитання

Кількість позитивних відповідей у %

1. Яким заняттям Ви віддаєте перевагу:  ігровим;  традиційним ? 2. Чого Ви навчилися під час ігрових занять:  прийняття групових рішень;  взаємодопомоги;  розширенню кругозору з даної теми ? 3. Чи сприяє проведення ігрових занять ефективному формуванню навичок говоріння, аудіювання,читання і письма? 4. Що Ви думаєте (після ігор) про Вашу майбутню працю:  посилився інтерес до вивчення культури інших країн;  зросла впевненість у доцільності вивчення англійської мови? 5. Чи зіграли б Ви в ці ігри ще раз ?

89,7 96,7 94 94 100 96,7 94 100

Внаслідок анкетування були виявлені думки студентів про доцільність застосування ігрових форм у навчальному процесі. На перше запитання 89,7% опитаних студентів висловилися на користь проведення ігрових занять. Решта студентів – прихильники традиційного методу навчання. Відповідаючи на друге запитання, 96,7% опитаних зазначили, що участь в ігрових заняттях дозволила набути “нові вміння”  такі, як прийняття групових рішень, взаємодопомога та ін. Для студентів важливим виявилося отримання більш міцних знань. Всі 100% студентів, які були охоплені анкетуванням, висловилися за те, що використання в навчальному процесі ігрових форм є ефективним засобом і вони із задоволенням зіграли б у ці ігри ще раз.

Внаслідок проведеного анкетування з’ясовано, що всі студенти висловилися за використання ігрових форм навчання на заняттях. Вони зазначають, що участь у грі викликає підвищений інтерес до навчальної дисципліни, процес навчання стає цікавим і захоплюючим, поліпшується психологічний клімат у групі, з’являється можливість швидко дізнатися “хто є хто”, гра допомагає більш осмисленому засвоєнню знань, вчить знаходити найбільш оптимальні рішення, посилюється інтерес до вивчення культури інших країн, зросла впевненість у доцільності вивчення англійської мови та впевненість у правильному виборі спеціальності. Атмосфера змагальності дозволяє зацікавити в результатах роботи, розвиває творчість і доброзичливе суперництво.

Висновки

1. Проаналізувавши теоретичні підходи науковців до визначення сутності ключових понять дослідження ми з’ясували , що досягнення високого рівня професіоналізму в діяльності освіченої людини може вважатися однією з ключових цілей освіти. Відповідно, формування готовності суб’єкта навчального процесу свідомо спрямовувати свої зусилля на реалізацію вищезазначеного є, безсумнівно, складовою якості вищої освіти. Принагідно, реформування системи підготовки фахівців, що наразі реалізується у вищих навчальних закладах, спрямоване не лише на надання можливостей студенту оволодіти визначеним обсягом знань, а й на формування компетенцій та компетентностей, які забезпечать випускнику сучасного вишу конкурентні позиції на ринку праці і тому ігрове проектування як одна з навчальних технологій набуває поширення. В основі ігрового проектування навчальних технологій лежать ідеї розвитку пізнавальних здібностей студентів, формування споживчих умінь та орієнтування в інформаційному просторі, формування критичного мислення, яке дозволить орієнтуватись у споживчому просторі. У зв’язку зі становленням ринкової економіки в Україні все більшої актуальності набирають питання необхідності інформованості, просвітництва й захисту прав споживачів. Такі знання дають можливість кожній людині розв’язувати проблему якості товарів, житла, природи, власної безпеки для здоров’я; допомагають у формуванні цивілізованих ринкових відносин, оскільки в суспільстві не сутність і не закон, а звичаї та звички захищати права споживачів у торгівлі, сфері послуг і виробництві повинні стати нормою життя.

2. Розглянувши проблему формування міжкультурної компетенції у студентів, можна казати, що сьогодні стало аксіомою положення, що культура іншої країни сприймається студентами через призму рідної культури. “Національна культура потенційно багатовимірна, тому тільки в очах іншої культури вона розкриває себе повніше і глибше”. Досвід міжкультурного спілкування починається із зустрічі з новою культурою і виливається в зустріч з самим собою. Низка зарубіжних дослідників підкреслює, що навчання іншомовної культури має бути порівняльним процесом, включаючи посилання на рідну культуру “діалогом між двома способами життя і думками”.

Тому кращим способом входження в іншу культуру є зіставлення. Процес пізнання відбувається завжди в порівнянні. Маючи певні знання своєї культури, маючи власний досвід поведінки, соціальних стосунків, студенти порівнюють обидві культури під професійним кутом зору . Так, порівнюючи на основі компаративної технології правила проведення переговорів, зборів, телефонних розмов, ділових зустрічей в англомовних країнах і в Україні, студенти вчаться відбирати, співставляти, сортувати, узагальнювати необхідну інформацію й робити відповідні обґрунтовані висновки. У них формуються навички критичного оцінювання ситуації, прогнозування можливих наслідків вирішення справи, відповідального ставлення до прийняття рішень.

Таким чином, можна виокремити такі функції виховання студентів у процесі набуття ними міжкультурної компетенції:

формування у студентів уявлення про різноманітність культур та їх взаємозв’язок; усвідомлення важливості культурного розмаїття для самореалізації особистості; виховання позитивного ставлення до культурних відмінностей;

розвиток умінь і навичок взаємодії носіїв різних культур на основі толерантності і взаєморозуміння.

Спілкування між носіями різних мов і культур є видом міжкультурної комунікації, і тому особливо важливим є принцип зіставлення мов і культур. Залучення студентів до мультикультурної картини світу повинно відбуватися в межах порівняльного контексту, який розглядається як когнітивний процес, рефлексії відмінностей в культурах, що зіставляються. Сучасні зарубіжні й вітчизняні стратегії навчання іноземноі мови націлені на “діалог культур” і реалізуються через навчання “культури в культурі”. Щоб залучення до іншої культури не відчужувало студента від рідної, не послаблювало і не ображало національні почуття, воно має базуватися на твердій основі своєї культури. Тільки спираючись на цю основу , можна робити наступний крок – змусити пережити “інше” як “своє”.

3.Вивчаючи доцільність використання ігрових технологій, ми встановили що у ході навчальної гри у студента виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль, а це передусім означає успішно відтворити діяльність, до якої ця роль його зобов’язує. Мотив діяльності може визначитися ігровими моментами, а тому для деяких студентів таке заняття набуває форми гри, їх зацікавлює і сюжет, і правила. Для інших студентів, особливо зі стійкими пізнавальними інтересами, мотив може полягати в змісті матеріалу, який розглядається на занятті, в розв’язуванні задач тощо. Відповідно до мотиву формується й мета – пізнати систему дій, необхідну для успішного виконання ролі. Таким чином, система дій у грі виступає як мета пізнання і, як усяка мета, стає безпосереднім змістом свідомості студента. Проте значення навчальної гри цим не вичерпується. Все, що може допомогти успішно виконати роль (знання, уміння, навички), має для студента особливе значення і якісно інакше ним усвідомлюється.

Навчальна гра – це групова вправа з метою вироблення і застосування оптимальних рішень, застосування навчальних методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну виробничу обстановку. Її учасники в процесі імітаційного моделювання, розв’язання психологічних ситуацій дістають більш конкретне уявлення про суть своєї майбутньої діяльності. Як правило, гра відрізняється динамізмом, прийняттям цілого ряду варіантів рішень і рекомендацій в обмежений час. Для застосування дидактичної гри в організації навчального процесу принципове значення має комплексний підхід. Він вимагає від викладача сконцентрувати всі зусилля на формування й розвиток у студентів позитивного ставлення до навчання, гуманних взаємин між ними.

Дидактичні ігри в навчальному процесі вищих навчальних закладів використовуються як метод активного навчання, вони дають змогу формувати знання, професійні уміння, уміння самостійної роботи у студентів шляхом залучення їх до інтенсивної діяльності.

Основна цінність ігрового проектування, полягає в тому, що воно орієнтує студентів на створення конкретного освітнього продукту, а не лише на засвоєння навчальної інформації. Студенти найчастіше невеликими групами виконують комплексну роботу, яка вимагає інтегрованих знань та вмінь. Їх завдання – одержати новий практичний продукт, розв’язати наукову, технічну або педагогічну проблему.

Отже, під час навчальних ігор студенти не лише отримують більш конкретні уявлення про майбутню професійну діяльність, а й розвивають аналітичні здібності, синтезують культуру діяльності, в них формується цілісна понятійна система.

4. Визначивши особливості ігрової навчальної діяльності ми зазначаємо, що значення ігрових методів навчання у процесі пізнавальної діяльності студентів різнобічне. Ігри формують інтерес до предмету, забезпечують вивчення програмного матеріалу, активізують розумову діяльність, впливають на стосунки викладача і студентів, зближують навчання з майбутньою професією студента.

Мета навчальних ігор – сформувати у студентів уміння вже під час навчання у вищих навчальних закладах поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями та уміннями студент зможе лише тоді, коли він сам достатньою мірою виявлятиме до них інтерес і докладатиме належні зусилля

Таким чином, навчальна гра дає змогу кожному студенту відчути себе суб’єктом педагогічного процесу, виявити й розвинути свою особистість. Це зумовлюється тим, що в грі відбувається здійснення бажання студента виявити свої здібності і придатність до професійної діяльності.

Споживчі знання допоможуть студентам стати активними й відповідальними громадянами правової держави, виробити свою систему споживчих цінностей; зрозуміти, що наші потреби й бажання універсальні й що багато потреб не задовольняється через недостатнє їхнє вивчення виробниками та нашу споживчу неграмотність. Сформована раціональна споживча поведінка допоможе студентам використовувати якісні товари (послуги), цивілізовано розв’язувати конфліктні ситуації, сприятиме збереженню їхнього здоров’я, усвідомленню себе повноцінними громадянами України.