18.Оподаткування суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб.

В умовах ринкової економіки важливу роль відіграє малий бізнес.

Єдиний податок передбачає сплату одного податку, який заміняє цілий ряд податків.

В Україні платники ЄП звільняються від сплати таких податків і зборів:

1)ПнП;

2)ПДФО;

3)ПДВ;

4)земельного податку, крім за землі, які не використовуються у виробництві;

5)збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

6)збору за розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

Платники ЄП поділяються на 6 категорій, які відрізняються між собою кількістю найманих працівників, обсягом річного

Платниками ЄП є такі субєкти малого бізнесу:

1)Субєкт господарювання юридична особа будь-якої організаційно-правової форми. Кількість працівників не більше 50 осіб. Обсяг доходу не більше 5 млн. грн. Ставки : при сплаті ПДВ 3%, при несплаті ПДВ 5%.

2)Юридичні особи суюєкти господарської діяльності в яких чисельність працівників до 50 осіб, дохід до 20 млн. грн. Ставки: 7% у разі сплати ПДВ; 10% у разі несплати ПДВ.

Не можуть бути платниками ЄП такі субєкти малого бізнесу:

1)Субєкти господарювання, які здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор, з обліку іноз.валюти, займаються виробництвом, експортом і імпортом підакцизних товарів, займаються видобутком і реалізацією корисних копалин, займаються діяльністю з гадання послуг пошти, зв’язку, здійснюють діяльність з управліня підприємствами, займаються діяльністю з організації та проведення гастрольних заходів.

2)Фізичні та юридичні особи нерезиденти.

Метою запровадження єдиного податку є стимулювання діяльності субєктів малого бізнесу і піжвищення його ролі в розвитку національної економіки.

19.Економічна сутність оборотних коштів підприємства та їх роль у забезпеченні фінансово-господарської діяльності підприємства.

Для створення необхідного обсягу запасів підприємство вкладає грошові кошти, які називають оборотними. На відмінну від основних фондів оборотні кошти споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції.

Оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

Оборотні кошти - це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші.

Оборотні кошти є найважливішим ресурсом у забезпеченні поточного функціонування підприємства. У процесі виробничо-господарської діяльності підприємство потребує грошових засобів, необхідних для виготовлення продукції, закупівлі матеріалів, виплати зарплати. Отже, його оборотні кошти – це сукупність матеріальних коштів, необхідних для нормального функціонування виробничого процесу реалізації продукції. У фінансовій складовій діяльності підприємства його оборотні кошти грають винятково важливу роль, яка визначається їх прямим впливом на такі показники його фінансово-господарську діяльність, як платоспроможність і фінансова стійкість, обсяг дебіторської заборгованості, показники ділової активності.

Склад оборотних коштів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних коштів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

Склад і структура оборотних коштів залежить від того в якій сфері функціонує підприємство.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

1. залежно від участі їх у кругообігу коштів (оборотні виробничі фонди і фонди обігу);

2. за методами планування, принципами організації та регулювання (нормовані, ненормовані);

3. за джерелами формування (власні, позичені, залучені).

Принципи організації оборотних коштів:

1. Підприємство вільно розпоряджається і управляє своїми оборотними коштами.

2. Джерелами фінансування оборотних коштів є власні, залучені і позичені ресурси.

3. Підприємство розробляє та встановлює планову потребу в оборотних коштах (норми та нормативи) як за окремими елементами, так і за окремими підрозділами, а також в цілому по підприємству (сукупний норматив).

4. Встановлені нормативи можна коригувати у зв’язку із змінами обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали, постачальників і споживачів, форм розрахунків.

5. На підприємстві здійснюється постійний контроль за раціональним розміщенням та використанням оборотних коштів.