2. Основні фактори ризику

У результаті різних епідеміологічних досліджень виявлені фактори ризику, що сприяють розвитку захворювань серцево-судинної системи. Однак варто враховувати особливості їхнього впливу на характер перебігу захворювання. Якщо всі основні фактори ризику ССЗ, так чи інакше, можуть сприяти розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС), то виникнення інсульту, наприклад, головним чином обумовлено гіпертензією, а вміст ліпідів у сироватці крові відіграє незначну роль. Виникнення захворювань периферичних судин, в основному, пов’язане з палінням і порушенням толерантності до глюкози. Розвиток серцево-судинної недостатності є наслідком гіпертензії, гіпертрофії лівого шлуночка і діабету.

Той чи інший фактор ризику ССЗ по-різному впливає на поширеність захворювань у осіб різної статі й віку. Діабет і низький рівень змісту холестерину ліпопротеїдів високої щільності справляють сильниший негативний вплив на жіночий організм, паління сигарет – на чоловічий. Нещодавно до факторів ризику виникнення ССЗ, інсульту та захворювань периферичних судин додався фібриноген.

Ожиріння та збільшення маси тіла можуть стимулювати всі основні фактори ризику розвитку атеросклерозу, а малорухливий спосіб життя сприяє розвитку серцево-судинних захворювань у людей різного віку. Систолічний артеріальний тиск і ізольована систолічна артеріальна гіпертензія – основні фактори ризику в будь-якому віці у представників жіночої та чоловічої статі. Відношення загального вмісту холестерину ліпопротеїдів високої щільності сьогодні вважається явним і найбільш достовірним показником ризику.

Спосіб життя також сприяє розвитку серцево-судинних захворювань. Не здоровий спосіб життя включає надлишкову масу тіла, паління, вживання алкоголю в надмірній кількості, відсутність рухової активності.

Відомо, що вживання висококалорійної їжі та продуктів з високим вмістом ненасичених жирів і холестерину сприяють розвитку серцево-судинних захворювань. Забезпечуючи дислипідимію і надлишкову масу тіла, такий режим харчування призводить до розвитку в деяких людей ішемічної хвороби серця. Вплив маси тіла «викликає» всі основні фактори ризику серцево-судинних захворювань, тоді як її зниження робить протилежну дію.

Паління – істотний фактор ризику розвитку атеросклерозу, оскільки викликає зниження вмісту холестерину ліпопротеїдів високої щільності, підвищує вміст фібриногена, агрегацію тромбоцитів, знижує киснево-транспортну функцію крові, а також викликає виділення катехоломінів, які підвищують збудливість міокарда.

Епідеміологічні дослідження показують захисну дію невеликої кількості алкоголю від розвитку серцево-судинних захворювань це, однак не стосується до інсульту. Алкоголь підвищує рівень холестерину ліпопротеїдів високої щільності. Що однак компенсується підвищенням артеріального тиску та змістом тригліцеридів.

3. Види серцево-судинних захворювань

Серцево-судинна система відіграє важливу роль в життєдіяльності організму, постачає всім тканинам і органам поживні речовини, виносить продукти обміну. Тому при захворюваннях апарату кровообігу порушується функціональна діяльність усього організму, знижується працездатність, настає передчасна старість. Серцево-судинні захворювання є основною причиною інвалідності і смертності людей у більшості країн світу.

Захворюваннями серцево-судинної системи є – ендокардит, міокардит, перикардит, дистрофія міокарда, вроджені і набуті вади серця, атеросклероз, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна та гіпертонічна хвороби, облітеруючий ендартеріїт, тромбофлебіт, варикозне розширення вен. Виникненню захворювання сприяє ряд чинників зовнішнього і внутрішнього середовища: переїдання, вживання алкоголю, паління, гіподинамія, фізичні і нервово-психічні перевантаження, інфекції, інтоксикації, спадковість і тощо.

Захворювання серцево-судинної системи проявляється болем в ділянці серця, порушенням його ритму, серцебиттям, задишкою, набряками, синюхою (ціаноз). Вони супроводжуються недостатністю кровообігу різного ступеня.

Серцево-судинні захворювання лікують комплексно включенням медикаментозного лікування, дієтотерапії, психотерапії, відповідного рухового режиму, фізичної реабілітації. Засоби останньої – ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапія і працетерапія. Їх призначають як у лікарняний, так і в після лікарняний періоди реабілітації. У реабілітаційних центрах, на поліклінічному, санаторному та диспансерному етапах реабілітації можливе використання механотерапії (тренажери).