Засоби розвитку сили.

В якості основних засобів розвитку сили використовують фізичні вправи при доборі яких потрібно врахувати їх переважний вплив на розвиток певної силової якості, можливість забезпечення локального, регіонального чи загального впливу на опорно-м’язовий апарат та можливість точного дозування величини навантаження. Ці вправи можна поділити на:

1. Вправи з обтяженням масою власного тіла (підтягування віджимання, стрибки, присідання і ін.) найбільш ефективні для розвитку максимальної, вибухової і швидкісної сили.

2. Вправи з обтяженням масою предметів (штанга, гирі, гантелі, набивні м’ячі і ін.). Найбільш ефективні для розвитку спеціальних силових можливостей (стрибки і метання).

3. Вправи з обтяженням опором (опір еластичних предметів, партнера, навколишнього середовища, самоопір і ін.).

4. Вправи у подоланні опору еластичних предметів (гуми, пружини і ін.). Найбільш ефективні для розвитку м’язової маси, а також максимальної сили. зовсім непридатні для виховання вибухової сили

5. Вправи з подоланням опору партнера чи навколишнього середовища (біг вгору, протидія партнера).

6. Вправи у самоопорі. Сприяють зростанню м’язової маси та вдосконаленню втрішньом’язової координації.

7. Вправи з комбінованими обтяженнями (підтягування, стрибки з обтяженням і ін.). Сприяють покращенню спеціальної силової підготовки.

8. Вправи на тренажерах (технічні пристрої за допомогою яких можна вирішувати певні педагогічні задачі).

9. Ізометричні вправи (напруження м’язів яке не супроводжується зовнішнім рухом. Позитивно впливають на розвиток внутрішньом’язової координації та максимальної і вибухової сили.

10. Ігрові вправи найбільш ефективні при вихованні сили у дітей молодшого шкільного віку за рахунок зміни режимів напруження різних м’язових груп. До ігор які використовуються для розвитку сили відносяться:

1. ігри, які вимагають утримання зовнішніх об’єктів (естафети з набивними м’ячами);

2. ігри з подоланням зовнішнього опору (перетягування канату);

3. ігри з чергуванням режимів напруження різних м’язових груп (естафети з перенесенням вантажу різної ваги).

Вікові особливості розвитку силових можливостей.

Загальний розвиток сили м’язів до 9-10 річного віку у дівчат і 10-11 річного віку у хлопців незначний. найбільш високі темпи приросту абсолютної сили, за показниками дев’яти основних груп скелетних м’язів припадає у молодшому шкільному віці на період від 10 до 11 років (Ф.Г. Казарян, 1975). До цього віку величини річного приросту абсолютної сили у дівчат і хлопців майже не відрізняються. Достовірних розбіжностей у показниках сили м’язів ніг дівчаток і хлопчиків одного віку немає. Але сила м’язів рук і тулуба в усіх вікових періодах (після 6 років) у хлопців більша ніж у дівчат.

Вікова динаміка відносної сили має дещо інший характер. У 10-11 річному віці відносна сила досягає високих показників, які особливо у дівчат, близькі до показників дорослих жінок.

Швидкісно-силові якості мають найбільш високі темпи приросту як у дівчат, так і у хлопців від 10 до 11 років (А.А. Гужаловський, 1978; Л.В. Волков, 1981). Разом з тим темпи розвитку окремих м’язових груп нерівномірні і не завжди співпадають. Так спочатку інтенсивно розвиваються м’язи розгиначі тулубу, потім розгиначі стегна і стопи, дальше згиначі плеча, тулубу і згиначі та розгиначі передпліччя і гомілки.