- •6.Юридичні факти. Поняття. Види.
- •7. Правоздатність та дієздатність фізичної особи.
- •8.Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою.
- •9. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •10.Види юридичних осіб.
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •26.Підстави набуття та припинення права власності.
- •29. Поняття та види речових прав.
- •28. Право спільної власності. Види.
- •43. Договір поставки.
- •44. Договір міни. Договір дарування.
- •45. Договір ренти.
- •46. Договір довічного утримання (догляду).
- •Договір зберігання. Спеціальні види зберігання.
- •Договір охорони
- •Договір страхування.
- •Договір майнового страхування.
- •Договір особистого страхування.
- •72. Деліктні зобов’язання. Види.
- •73. Поняття та об'єкти права інтелектуальної власності.
- •74. Авторське та суміжні права.
- •75. Патентне право.
- •76. Захист об'єктів права інтелектуальної власності
- •77. Поняття, предмет ,метод та функції сімейного права.
- •78. Основні принципи сімейного права.
- •79. Джерела сімейного права.
- •80. Поняття, види сімейних правовідносин.
- •81. Підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин.
- •87. Майнові правовідносини подружжя. Правовий режим роздільною та спільного майна подружжя. Поділ спільного майна.
- •88. Договірний режим майна. Шлюбний договір.
- •89. Права та обов'язки подружжя щодо утримання.
- •90. Поняття та підстави припинення шлюбу.
- •91. Припинення шлюбу, внаслідок його розірвання, його правові наслідки.
- •92.Режим окремого проживання подружжя.
- •93. Підстави виникнення прав і обов'язків батьків та дітей.
- •94.Визнання походження дитини.
- •95. Оспорювання батьківства, материнства.
- •Стаття 137. Оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини
- •96. Особисті немайнові правовідносини батьків та дітей.
- •97. Правовідносини батьків та дітей з приводу майна.
- •98. Утримання дитини батьками.
76. Захист об'єктів права інтелектуальної власності
Однією з найважливіших умов успішного розвитку культури, науки, промисловості, торгівлі та інших галузей діяльності є не тільки визнання за авторами об’єктів інтелектуальної власності та особами, що набули право на ці об’єкти певних цивільних прав, а й забезпечення надійного їх захисту.
Будь-який нормативно-правовий акт у сфері інтелектуальної власності містить положення, направлені на захист прав, що набуваються відповідно до даного акта. Власники прав повинні мати можливість здійснювати дії проти осіб, які порушують їх права, з тим, щоб запобігти подальшому порушенню і компенсувати ті збитки, які були нанесені внаслідок вказаного порушення, та спрямувати на користь власника прав, прибутки одержані порушником прав.
Виходячи з цього, система охорони прав інтелектуальної власності повинна містити у своєму складі ефективно діючий блок захисту прав, що має відповідну нормативно-правову базу.
Без належного забезпечення як захисту прав, так і запобігання можливості набуття аналогічних прав іншими особами, система охорони інтелектуальної власності не має цінності.
Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється в передбаченому законодавством порядку, тобто за допомогою застосування належної форми, засоби і способи захисту.
Існують дві форми захисту прав: юрисдикційна і неюрисдикційна.
Юрисдикційна форма захисту прав передбачає діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених прав на об’єкти інтелектуальної власності або прав, що заперечуються. Суть її полягає у зверненні особи, права і законні інтереси якої порушено неправомірними діями, за захистом до державним або інших компетентних органів, які уповноважені вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права і припинення правопорушення.
Юрисдикційна форма захисту прав поділяється на загальну і спеціальну форму здійснення передбачених законом засобів захисту.
Відповідно до загальної форми захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється в судовому порядку.
Спеціальною формою захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності є адміністративний порядок захисту цих прав. Він застосовується лише у випадках, прямо вказаних у законодавстві.
Неюрисдикційна форма захисту прав включає дії юридичних і фізичних осіб щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, які здійснюються ними самостійно, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів.
Способи захисту і законних інтересів авторів і власників прав на об’єкти інтелектуальної власності в судовому порядку (в судах загальної юрисдикції, господарських судах) поділяються на цивільно-правові та кримінально-правові.
Відмінною рисою цивільно-правової відповідальності є те, що основною її метою стає не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди. Властивості та специфіка об’єктів інтелектуальної власності обумовлюють деякі особливості проведення процедури вирішення спорів, пов’язаних з правовідносинами, що виникають у процесі створення і використання цих об’єктів.
Характерною рисою таких спорів є те, що, як правило, вони стосуються спеціальних (зокрема технічних) питань, які вимагають особливої компетенції судів у різноманітних галузях науки і техніки і, отже, не можуть бути вирішені судом загальної юрисдикції чи господарським судом без залучення фахівців-експертів.
