6. Концепція адміністративної реформи – програма вдосконалення державного управління

Державно-управлінська діяльність завжди була і є необхідною. Головне полягає в обов'язкових змінах форм і методів цієї діяльності, що диктуються умовами суспільного розвитку. Потреби в таких змінах найбільш голосно заявляють про себе у кризові періоди, коли системи державного управління не можуть забезпечити ефективності управлінського впливу, не встигаючи адекватно реагувати на трансформацію соціально-економічних відносин. У близькому до цього стані перебувала у 1998 році система державного управління України. Однією з її слабких моментів було те, що вона еклектично поєднувала в собі,

по-перше, інститути, які дісталися у спадок від радянської доби;

по-друге, нові інститути, що вже сформувались у період становлення незалежності України. «Конфліктуючи» між собою, вони робили управлінську систему внутрішньо суперечливою, незавершеною, громіздкою та важкодоступною. Таким чином, існуюча система державного управління у багатьох випадках стала гальмом у проведенні соціально-економічних і

політичних реформ.

Реагуванням на таке становище є низка нормативних документів щодо реформування системи державного управління. Так, постанова Верховної Ради України від 13 червня 1995 р. «Про розробку проекту Закону України щодо структури виконавчої влади», у п. 2 містить доручення Комісії Верховної Ради України з питань правової політики і судово-правової реформи розробити проект Концепції адміністративної реформи. Указ Президента України від 7 липня 1997 р. «Про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи» і «Положення про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи», затверджене Указом Президента України від 2 жовтня 1997 р. зазначають, що комплексна

адміністративна реформа мала радикально змінити систему державного управління всіма сферами суспільного життя, перетворити її в один з визначних чинників економічних та соціальних реформ.

Указ Президента України від 22 липня 1998 р. «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні», постановляв покласти в основу здійснення реформування системи державного управління основні положення Концепції адміністративної реформи в Україні, розробленої Державною комісією з проведення в У країні, адміністративної реформи. Важливим інструментом подолання трансформаційної кризи в Україні було створення сучасної, ефективної системи державного управління. В свою чергу нова система державного управління мала бути створена шляхом проведення адміністративної реформи. Зміст адміністративної реформи полягав, з одного боку, в комплексній перебудові існуючої в Україні системи державного управління всіма сферами суспільного життя. З другого, у розбудові деяких інститутів державного управління, яких Україна ще не створила як суверенна держава.

Метою адміністративної реформи було поетапне створення такої системи державного управління, що забезпечить становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дозволить їй стати впливовим чинником у світі та Європі. Її метою було також формування системи державного управління, яка стане близькою до потреб і запитів людей. Головним же пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересам. Ця система державного управління буде підконтрольною народові, прозорою, побудованою на наукових принципах, ефективною. Витрати на утримання управлінськогоперсоналу будуть адекватними фінансово-економічному становищу держави. Для досягнення мети адміністративної реформи в ході її проведення мали бути розв'язані ряд завдань:

 формування ефективної організації виконавчої влади як на центральному, так і на місцевому рівнях управління;

 формування сучасної системи місцевого самоврядування;

 запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян, надання державних та громадських послуг;

 організація на нових засадах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;

 створення сучасної системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів;

 запровадження раціонального адміністративно-територіального устрою.

Концепція адміністративної реформи передбачала, що вона має

здійснюватись у п'яти напрямах за три етапи. Ці напрями мають включати:

 створення нової правової бази, що регламентуватиме державне управління в Україні;

 формування нових інститутів, організаційних структур та інструментів здійснення державного управління;

 кадрове забезпечення нової системи державного управління;

 зміцнення та формування нових фінансово-економічних основ функціонування державного управління;

 наукове та інформаційне забезпечення системи державного управління, формування механізмів наукового та інформаційного моніторингу її функціонування.

Особливого значення Концепція надавала створенню правової бази для повноцінного запровадження такої форми судового захисту прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади, як адміністративна юстиція. Тому передбачене поетапне формування Вищого адміністративного суду України та апеляційних і місцевих адміністративних судів. Процедури розгляду справ у цих судах мають бути врегульовані окремим Адміністративно-процесуальним кодексом України.

Велика увага у Концепції приділялася подальшій систематизації адміністративного законодавства шляхом його кодифікації. Оскільки здійснити таку кодифікацію одночасно та в одному акті об'єктивно неможливо, пропонувалася поетапна кодифікація за окремими сферами та інститутами адміністративно-правового регулювання. Кожний етап цього процесу мав

завершуватися підготовкою окремих частин майбутнього узагальнюючого Адміністративного кодексу України у вигляді відповідних томів (або «книг»), які повинні були мати кодифікований характер і могли називатися відповідними «Кодексами».

Розбудова державності України має супроводжуватися відповідним розвитком та удосконаленням державної служби. Метою реформування цього інституту є становлений справді професійної, високоефективної, стабільної і авторитетної державної служби.

Основними цілями і завданнями державної служби як інституту

української держави є:

1. Охорона конституційного устрою, створення умов для розвитку відкритого громадянського суспільства, захист прав і свобод людини та громадянина;

2. Забезпечення ефективної діяльності державних органів відповідно до їх повноважень і компетенції шляхом надання професійних управлінських послуг політичному керівництву цих органів і громадськості.

Реформування державної служби в Україні покликано забезпечити добір і розстановку високопрофесійних, чесних і патріотично налаштованих кадрів апарату управління. Таким чином, здійснення адміністративної реформи було

неможливе без її кадрового забезпечення. Концепція наголошувала, що для реформування адміністративної системи

потрібні будуть підготовлені й компетентні кадри. Для цього був організований добір працівників з подальшою їх підготовкою до впровадження адміністративної реформи та роботи в нових умовах. Поряд з необхідним теоретичним навчанням вони пройшли ґрунтовне цілеспрямоване практичне стажування в управлінських

структурах розвинутих країн.