13. Розвиток науки в урср.

У цей період значного розвитку набула наука, що розвивалася на громадських засадах — наукові товариства різного профілю. Вони об'єднували як аматорів, так і знаних вчених, які в рамках ухваленої ними програми досліджень здійснювали вільний науковий пошук без огляду на регламентуючий вплив владних структур. Учені Української Радянської Соціалістичної Республіки внесли вагомий вклад у скарбницю світової науки. Багато їхніх розробок стали основою створення нових галузей промисловості, прогресивних технологій, матеріалів, машин і механізмів. Результати фундаментальних досліджень дали змогу пояснити ряд явищ при поділі атомних ядер, створити принципово нові стани речовини з наперед заданими властивостями, розшифрувати структуру складних хімічних речовин, створити наукові передумови управління спадковістю й мінливістю живих організмів. Підтвердженням високої якості цих технологій є продаж ліцензій промислово розвинутим країнам.

14. Освіта в урср у 1920- 1980 роки

Червень 1920р. – єдина трудова школа з семирічним навчанням (ліцеї, гімназії ліквідовуються), падає рівень освіти. Ліквідація університетів, на їх базі – інститути народної освіти (робітники, селяни звільнялись від плати), розширення мережі ВНЗ. Закрито всі просвіти, населення у віці від 8 до 50 років має навчатись грамоті (постанова Уряду УРСР). “Кодекс законів про народну освіту в УСРР”. Товариство “Геть неписьменність”,(на чолі Петровський). Запроваджена 4-річна обов’язкова початкова освіта; Центральна Рада (період з 10 червня 1917 р. до 30 квітня 1918 р.) утворила Генеральний секретаріат освіти, що широко розгорнув процес українізації шкіл. Історіографія освіти національних меншин України в 20-х - 30-х роках ХХ століття є актуальною проблемою історичної науки. Аналізуючи знання із досліджуваної теми, потрібно відзначити, що існує досить багато різноманітної документальної, наукової, науково-популярної, навчальної, публіцистичної літератури про освіту національних 1920-х-1930-х років в Україні, але немає комплексного дослідження з теми, відсутня об’єктивна оцінка реального стану розробки проблеми. Метою дослідження є історіографічний аналіз праць, присвячених освіті національних меншин 1920-х-1930-х років в Україні з'ясування періодизації досліджуваної теми. Історіографічний аналіз праць з досліджуваної проблеми можна умовно поділити на п’ять хронологічних етапів, що відображають основні періоди розвитку української історіографії в цілому:

1. Перший етап – 1920-ті роки – характеризується створенням сприятливих умови для розгортання історичних та етнополітичних досліджень з теми освіти національних меншин України в 1920-х - 1930-х роках. Даний період пов'язаний з реалізацією політики коренізації та характеризується появою перших досліджень з історії освіти національних меншин. Другий етап – початок 1930-х – середина 1950-х рр. – через жорсткий ідеологічний контроль усіх сфер життя радянського суспільства відбувається згортання наукових досліджень із проблем міжнаціональних відносин. від царизму важку спадщину; Як бачимо, це далеко від проблем етнонаціональної школи, її здобутків та пошуків місця у суспільному та економіко-політичному житті.Третій етап – 1956–1985 рр. – під впливом рішень ХХ з’їзду відбувається збільшення кількості наукових праць із національної тематики. В цей час над питаннями освіти національних меншин працювали П. Бачинський , М. Грищенко.