2. Види і форми туризму

Для територіальної організації та планування туристського господарства важливе значення має класифікація туризму, зміст якої полягає у виокремленні його класів, форм і видів за найрізноманітнішими напрямами.

Поки що не існує чіткої загальноприйнятої класифікації. Це пояснюється насамперед тим, що практично неможливо виділити чисті форми і види сучасного туризму. Класифікація його за видами і формами дає можливість розв'язати низку проблем щодо розвитку і територіальної організації туристичного господарства, визначати попит на окремі види туристичних послуг і на цій підставі розробляти плани розвитку матеріально-технічної бази туризму [47, с. 231].

Туризм можна класифікувати за такими ознаками: за метою, засобами пересування, характером, термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо. У класифікації туристичних подорожей і поділі їх на види вирішальне значення має їхня мета. Щоправда, мандруючи, турист ставить перед собою не одну мету. В тім, залежно від індивідуальних потреб, одна з них переважає [26, с. 13]..

Форми і види туризму залежать від низки чинників:

• наявній тривалості вільного часу;

• віку, статі, стану здоров'я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей і їхнього матеріального добробуту;

• розмаїтості природних умов і сезонності;

• наявності певних засобів пересування.

Залежно від виду туризм поділяють на:

• внутрішній або національний – подорожі у межах своєї країни;

• іноземний або міжнародний – подорожі поза межами країни [21].

Внутрішній туризм обслуговує переважно громадян своєї країни, іноземний – туристів із-за кордону. Для кожної країни здійснення туристичних подорожей її громадян за кордон є пасивним туризмом, а приїзд іноземців – активним.

Плануючи розвиток туристичного господарства, зокрема, його матеріально-технічної бази, не можна враховувати потреби тільки якогось одного виду туризму - іноземного або внутрішнього, попиту тільки іноземних туристів чи громадян своєї країни. Іноземний туризм перебуває під впливом політичних обставин. Наприклад, загострення відносин між державами може призвести до скорочення або навіть згортання туристичних зв'язків. За таких умов, коли сповільнюється або скорочується обсяг іноземного туризму, внутрішній туризм є «амортизатором» для туристичного господарства загалом.

Розвитку внутрішнього туризму не всі країни приділяють достатню увагу, проте його економічне значення зростає. Хоча внутрішній туризм і не забезпечує притоку іноземної валюти, але він пожвавлює економічну кон'юнктуру, сприяючи розвитку туристичного господарства.

Також туризм поділяється на іноземний, внутрішній та зарубіжний. До першого належать іноземці, котрі подорожують територією України, до другого - особи, які подорожують у межах своєї країни, і до третьої групи належать громадяни України, які подорожують за кордон.

За характером організації туризм поділяють на:

• плановий (організований);

• самодіяльний (неорганізований) [21].

Плановий туризм – це внутрішній туризм за маршрутами, розробленими та організованими відповідними туристичними організаціями, з наданням певного комплексу послуг (екскурсійне обслуговування, транспортне перевезення, забезпечення місцем проживання, харчування тощо). В Україні плановий туризм набув поширення в 60-х роках XX ст. Через її територію проходить майже 500 планованих туристичних маршрутів [27, с. 85].

Подорожі груп або окремих туристів, що здійснюються не за планом, передбаченим туристичними організаціями і підприємствами, є самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Туристи самі вибирають і розробляють маршрути своїх подорожей. Самодіяльний туризм об'єднує на добровільних засадах аматорів пішохідних, велосипедних, автомобільних, гірських та інших походів різної кваліфікації. Відпочинок під час самодіяльних походів не обмежується оздоровленням і відновленням сил, а спрямований також на активне пізнання довкілля, охорону природного середовища, вивчення пам'яток історії та культури, ознайомлення з минулим і сучасним місця подорожі. Самодіяльний туризм поєднує форми краєзнавчої та екскурсійної діяльності, суспільно корисну працю за дорученням науково-дослідних, природоохоронних та інших організацій, а також організацію і проведення туристичних зборів і змагань, самодіяльну і технічну творчість, навчання туристичних кадрів. Усі самодіяльні походи відбуваються згідно з правилами проведення туристичних спортивних походів [26, с. 91].

За кількістю учасників виокремлюють настпуні види туризму:

• індивідуальний туризм;

• груповий туризм.

Подорож окремої сім'ї або однієї людини за власним планом - це індивідуальний туризм, подорож групи людей – груповий [21].

Залежно від мети подорожі туризм поділяють на:

• пізнавальний (екскурсійний) – відвідування та ознайомлення з пам'ятними місцями та пам'ятками культури, історії, природи;

• оздоровлювально-пізнавальний – поєднання цілей оздоровлення і пізнання;

• курортно-лікувальний – пересування людей зумовлене потребою поліпшити стан здоров'я;

• спортивний - участь у спортивних заходах;

• вихідного дня – перебування кілька днів за межами міста, а також у спеціалізованих зонах відпочинку;

• діловий – відвідування об'єктів за професійним інтересом;

• релігійний;

• зелений;

• аматорський (мисливство, рибальство тощо).

Орієнтуючись на різні класифікаційні ознаки, можна виділити основні види туризму табл.1.1.

Таблиця 1.1.