- •Розділ 1 теоретичний аспект формування туристичної галузі
- •Зміст та значення туризму, його функції
- •Види і форми туризму
- •Класифікація туризму*
- •Сутність поняття туристично-рекреаційних ресурсів та їх класифікація
- •Розділ 2 аналіз туристично-рекреаційного потенціалу черкащини
- •2.1. Характеристика туристично-рекреаційного потенціалу України
- •Кількість туристичних прибуттів у світі 1990-2013 роки
- •2.2. Рекреаційні можливості Черкаської області, аналіз тенденцій
- •Черкаській області [37]
- •Національного заповідника у 2013 році [37]
- •Кількість відвідування історико культурних об’єктів на Черкащині
- •2.3. Аналіз розвитку туризму на Уманщині
- •Уманщини за 2006-2013 роки [37]
- •Розділ 3 шляхи удосконалення рекреаційно-туристчиного потенцілу черкащини
- •3.1. Стратегія розвитку туризму на Черкащині
- •3.2. Сучасна туристична інформаційна система регіону як основа складова розвитку туризму в регіоні
- •3.3. Сучасний сільський відпочинок як популярний напрямок внутрішнього туризму
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Оцінка галузі
- •Вид послуг
- •Маркетинговий аналіз та стратегія
- •Виробничий план
- •Фінансовий план
- •Висновки
Кількість туристичних прибуттів у світі 1990-2013 роки
Рік |
Кількість туристичних прибуттів, млн. осіб |
1990 |
435 |
2000 |
675 |
2008 |
820 |
2013 |
940 |
Джерело:*[31]
У 2013 році за даними UNWTO у світі подорожувало більше, ніж трильйон осіб. Всі зазначені фактори зробили туристичну сферу однією з основних галузей, що впливає на загальний стан і тенденції світової економіки. Відповідно зросла увага до туризму з боку світових організацій [9].
В Україні існують всі передумови для розвитку туристичної сфери. Зручне географічне розташування, сприятливий клімат, різноманітний рельєф, унікальне поєднання природно-рекреаційних ресурсів, культурно-історичної спадщини, розгалуження санаторно-курортної бази – всі ці фактори зумовлюють конкурентні переваги України в пропозиції туристичного продукту. Туристичний потенціал України на сьогодні розкрито не повною мірою, про це свідчить 1,5 – 2,5 % частка туристичної галузі в структурі ВВП країни, і цей показник є нестабільним, а в останні роки взагалі спадним (рис.2.1.).
Рис. 2.1. Частка прямих надходжень від туристичної сфери до ВВП України у 2003-2013 роках [37]
На рис. 2.1. ми можемо помітити, що частка прямих надходжень від туристичної сфери до ВВП України у 2003-2013 роках коливається від 1,7% до 2,4% і лише у 2012 році 2,6%, що пояснюється проведення чемпіонату ЄВРО-2012. Основними перешкодами розвитку туристичного сектору в Україні сьогодні виступають переважно чинники управлінського, економічного, екологічного, соціального та культурного характеру.
Як зазначено у звіті Міністерства культури і туризму України «Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні на сучасному етапі» туристична галузь завдяки багатим природним, історико-культурним, трудовим ресурсам цілком може претендувати на чільні позиції в економіці держави. Водночас подальший розвиток туризму гальмується. Зокрема, наша держава використовує лише одну третину туристичного потенціалу, яким володіє, а за даними Світового економічного форуму у сфері подорожей і туризму Україна серед 124 країн світу посідає лише 78-е місце. Тому саме ця сфера залишає великі можливості для пошуків та активної діяльності [7].
У рейтингу економічного розвитку туристичної сфери від Світової ради подорожей та туризму Україна за всіма позиціями в 2011 році знаходилась нижче середніх світових показників і згідно прогнозів експертів Ради в довготерміновій перспективі до 2022 року буде втрачати свої позиції на світовому туристичному ринку, що підтверджується низькими оцінками рівня конкурентоспроможності України в рейтингу Світового економічного форуму [8, с. 136].
За даними Світової туристичної організації (ВТО) частка України в туристичних потоках Європи становить близько 4 % та близько 0,9 % в загальноєвропейських надходженнях від туристичної діяльності [5, с. 7]. Така значна розбіжність у структурі натуральних та грошових потоків може свідчити про низьку ефективність української туристичної сфери та низький рівень використання наявних туристичних ресурсів. У 2011-му році туристичний портал Lonely Planet зарахував Україну до десятки країн, які можна відвідати без великих витрат. «Бідна країна, багата на яскраві традиції та щиросердних людей», – так описує Україну цей Інтернет-ресурс.
Проте, незважаючи на ряд несприятливих чинників, туристична галузь в Україні динамічно розвивається. Аналіз туристичних потоків в Україні показує динамічний розвиток в’їзного туризму протягом останніх 10 років (середньорічний приріст становив 12,6 %), відносно стабільний розвиток виїзного туризму (середньорічний приріст – 3,8 %) та стабільну динаміку внутрішніх потоків (2,7 %), що може свідчити про підвищення рівня конкурентоздатності України на міжнародній арені. Розвиток туристичної діяльності, в свою чергу, сприяв інвестиціям в галузь і, відповідно, подальшому підвищенню рівня конкурентоспроможності галузі. Протягом 2002 – 2012 років обсяги інвестицій у готельну та ресторанну сферу зросли з 469 до 4908 млн. грн. або в 10,5 разів, хоча більшість експертів, у тому числі і представники Міністерства культури та туризму України, вважають, що туристична інфраструктура країни розвинена недостатньо і морально на сьогодні застаріла.
Розглядаючи рекреаційне господарство України, можна зазначити, що його організація є незадовільною та неконкурентоспроможною на світовому ринку туристичних послуг. Основний матеріально-технічний комплекс застарілий, 70% його потребують реконструкції та відновлення, рівень сервісу не відповідає міжнародним стандартам, відсутня індустрія розваг, а наявна – хаотична та неорганізована, пам’ятки культури та історії занедбані, низку проблем екологічного, соціального та економічного характеру не вирішено. На сучасному стані туризму в Україні переважно позначилася радянська стратегія туристичного розвитку, спрямована на задоволення внутрішнього попиту та орієнтована на лікувально-реабілітаційну діяльність. Така спеціалізація сформувала інфраструктуру лікувальних закладів переважно фізіотерапевтичного спрямування, що недоцільне в курортних зонах, та не сприяла розвитку сфери відпочинку й розваг [15, с. 106].
Інші заклади туристичної інфраструктури протягом останнього п’ятиріччя мали тенденцію до розвитку (таб.2.2).
Таблиця 2.2.
Показники діяльності об’єктів туристичної інфраструктури в Україні 2007 – 2013 роки
Об’єкти туристичної інфраструктури |
2007 р. |
2008 р. |
2009 р. |
2010 р. |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
Кількість театрів, од. |
135 |
137 |
138 |
138 |
136 |
140 |
133 |
Відвідування, млн. осіб |
6,2 |
6,3 |
6,6 |
7,0 |
6,2 |
6,6 |
6,7 |
Кількість концертних залів, од. |
78 |
81 |
79 |
77 |
77 |
83 |
82 |
Відвідування, млн.. осіб |
4,4 |
4,1 |
4,2 |
4,0 |
3,8 |
4,2 |
4,1 |
Кількість музеїв |
437 |
445 |
458 |
478 |
499 |
546 |
570 |
Відвідування, млн. осіб |
18,5 |
20,2 |
21,1 |
21,9 |
20,8 |
21,7 |
21,8 |
*Джерело: [10, 225 с.]
На кінець 2013 року на державному обліку перебувало 145 тис. нерухомих пам’яток історії та культури, з них 71 тис. – археології, 53 тис. – історії, 3 тис. – монументального мистецтва, 18 тис. – архітектури та містобудування, 308 од. садово-паркового мистецтва, 5 од. ландшафтні та 17 од. науки і техніки. Аналізуючи табл. 2.1, ми бачимо, що із загальної кількості музеїв, які діяли у 2013 році, 207 – комплексні, 192 – історичні, 77 – мистецькі та художні, 51 – літературні [10, с. 478]. Обсяг відвідування об’єктів туристичної інфраструктури стабільно тримається на високому рівні і має позитивну динаміку.
Таким чином, можемо зробити висновки, що туристична сфера України має цілий ряд проблем, які гальмують розвиток туризму, найперше, це застаріла туристична інфраструктура, мала частка використовуваних туристичних ресурсів. Багато туристичних об’єктів знаходять у поганому стані, частина з них взагалі сьогодні не діє. Також перепоною для розвитку туризму виступає погано налагоджена система управління туризмом та постсоціалістична зорієнтованість туристичної галузі України. Всі ці та ряд інших проблем призводять до того, що частка надходжень від туризму до ВВП України складає 2-2,5%. Це є досить низьким результатом для нашої держави, на території якої зосереджена така велика кількість туристичних ресурсів.
