Класифікація гомеопатичних лікарських засобів по агрегатному стані і способу введення

У технології ліків аптечного виробництва використається класифікація лікарських форм по агрегатному стані. Це найбільш стара класифікація, але, незважаючи на безліч недоліків, вона все-таки зручна для первинного поділу матеріалу, тому нею продовжують користуватися й сьогодні. Аналогічним образом можна класифікувати й гомеопатичні лікарські форми.

Відповідно до цієї класифікації всі лікарські форми, використовувані в гомеопатії, можна розділити на чотири групи:

I.        Гомеопатичні препарати твердої консистенції: до них відносять порошки, гранули, таблетки

II.     Гомеопатичні лікарські засоби рідкої консистенції: розчини, ін'єкційні препарати, краплі, олії, лініменти (оподельдоки).

III.    Гомеопатичні препарати м'якої консистенції: мазі, супозиторії.

IV.         Гомеопатичні препарати газоподібної консистенції: спреї.

Істотним недоліком даної класифікації є те, що агрегатний стан не містить інформації про технологічні процеси, які використовуються при виготовленні.

Професор В. Л. Тихомиров запропонував класифікацію лікарських засобів по способі введення, що широко використається в аптечному виробництві алопатичнихаптек і відображається при оформленні препаратів до відпустки (схема 1).

 

 

Схема 1.  Класифікація гомеопатичних препаратів по способу введення

Дотримуючись цієї класифікації, всі шляхи введення гомеопатичних лікарських засобів можна розділити на дві основні групи:

—ентеральний (через шлунково-кишковий тракт);

—парентеральний (минаючи шлунково-кишковий тракт) 5.1. 1.

 

 

Ентеральні шляхи введення

Пероралъный шлях введення, тобто введення ліків усередину (per os — через рот), є найпоширенішим, тому що він дуже простий і дозволяє вводити більшість лікарських засобів у вигляді різних лікарських форм: дилюций, таблеток, порошків (тритураций).

При прийомі усередину лікарські речовини всмоктуються в основному в тонкому кишечнику, після чого через систему ворітньої вени попадають у печінку й потім у загальний кровотік. Дія їх починається звичайно через 15-30 хв.

Однак не всі лікарські речовини ефективні при прийомі усередину. Деякі з них руйнуються в шлунково-кишковому тракті (ШКТ) хлоридною кислотою шлункового соку, ферментами шлунка й кишечнику. Частина з них погано всмоктується (погано проникає через мембрану клітин епітелію ШКТ). При призначенні усередину гомеопатичні лікарські речовини можуть взаємодіяти з їжею, що також сповільнює їх усмоктування, тому препарати варто приймати натще, за 30 хв до їжі або через 1 г після їжі.

Сублінгвалъний шлях введення (sub — під; lingua — мова). Багато гомеопатичних препаратів (гранули, таблетки) уводяться тільки через рот (під язик) без наступного проковтування, шляхом розсмоктування, тому що слизова оболонка рота швидко їх всмоктує. При цьому речовини вже через кілька хвилин попадають у кров, минаючи печінку.

Ректальний шлях введення. При введенні ліків через пряму кишку (per rectum) усмоктування речовин відбуваються також трохи швидше, ніж при призначенніусередину. Венозна кров від прямої кишки по системі нижніх і середніх гемороїдальних вен надходить у загальний кровотік, минаючи печіночний бар'єр, що сприяє зменшенню руйнування ліків.

У прямій кишці відсутні несприятливі умови для ліків, а слизова оболонка прямої кишки добре всмоктує лікарські речовини. Тому лікарська речовина із прямої кишки надходить приблизно з такою же швидкістю в загальний кровотік, як при внутрім'язовому введенні.