4.3.2 Санітарно-побутові приміщення та пристрої

Склад санітарно-побутових і допоміжних приміщень визначається залежно від санітарно-гігієнічних умов на робочому місці і групи виробничого процесу. В даному випадку згідно СНіП 2.09.04-87 [44] виробничий процес відноситься до II групи: виробничі процеси, що супроводжуються надлишками конвекційного і променистого тепла більше 23,2 Дж/(м³∙с), з виділенням вологи, пилу та інших забруднюючих речовин, а також підйом вантажів і роботи на відкритому повітрі при температурі нижче 10 ºС.

До побутових відносяться приміщення для задоволення санітарних і побутових потреб під час перебування працівників на роботі: приміщення для прийому їжі, вбиральні, душові, вмивальні, курильні, пральні, кімнати обігріву працюючих і питного водопостачання.

Побутові приміщення, якими робітники користуються в неробочий час, повинні розміщуватись поза цехом. При великій кількості працюючих в цеху побутові приміщення розміщуються в окремо розташованих будівлях, сполучених з ним надземними галереями або тунелями. Допоміжні відділення цехів, розташовані на деякій відстані від головної будівлі, мають свої побутові приміщення, що складаються з роздягальні, душової, кімнати для прийому їжі. Побутові приміщення розміщують ближче до цеху. За наявності в цехах газів, диму і та іншого побутові приміщення розташовують з навітряного боку цеха. Планування побутових приміщень виключає стрічні потоки працюючих [45].

Гардеробні передбачені для зберігання домашнього одягу та спецодягу, та розраховуються по загальній кількості робітників з урахуванням 5,0% резерву. Кількість місць у гардеробі приймаються рівним чисельності робітників, зайнятих у всіх змінах. Усі інші приміщення розраховують на чисельність робітників однієї, найбільш багаточисельної зміни.

Кількість кабінок у душових прийнято з розрахунку одна душова кабінка на 3 людини. Кількість кранів у умивальних розраховано по нормі 1 кран умивальнику на 20 людей.

Душові і умивальні з'єднані разом з гардеробними.

Кількість води забезпечується з розрахунку використання від 2,5 до 4,0 літрів за добу на одного працівника.

Для харчування робітників є столова або буфет, кількість посадових місць розраховано по нормі 1 місце на 4 людини.

Вбиральні знаходяться не далі ніж 75,0 м від робочих місць.

Для роздачі питної води повинні бути встановлені фонтанчики, закриті баки з фонтануючими насадками. Температура води при роздачі 8 – 20 °С. Питна вода може бути сирою, якщо вона безпечна для вживання, або остудженою кип'яченою. У гарячих цехах робочих необхідно забезпечувати також газованою підсоленою водою з розрахунку 4-5 літра на одну людину в зміну. Відстань від робочих місць до питних установок - не більше 75,0 м.

Заходи запропоновані у дипломній роботі не передбачають збільшення штатного розкладу, тому установка додаткових санітарно-побутових приміщень і пристроїв не потрібна.

4.4 Протипожежні заходи

Пожежі на виробництві представляють небезпеку для працюючого персоналу, являються причинами значних пошкоджень і матеріального збитку, можуть викликати зупинку виробництва. Пожежну небезпеку процесу або виробництва в цілому характеризує сукупність умов пожеж, що породжують причину, або вибухів і їх розповсюдження 46-50.

Причинами виникнення пожеж можуть бути: недоліки в будівельних конструкціях, плануваннях приміщень, пристроях комунікацій, дефекти устаткування, порушення режимів технологічних процесів (викиди шлакової емульсії з конвертера), неправильність проведення робіт, необережність або недбалість персоналу.

Ділянка конвертерного цеху відповідає класу А – пожежі звичайних твердих горючих матеріалів, в результаті яких утворюється тліюча зола (папір, дерево, вугілля і ін.). Так для даної ділянки до пожежонебезпечних предметів відносяться дерев’яні піддони, які запаковані в папір і поліетилен для уникнення попадання води на них. Так при кантівці, скачуванні або викиду шлаку попадання розжарених частинок на пакети може призвести до пожеж. Також до пожеж може призвести спалах від попадання розжарених частинок електропроводки приводів механізмів (шлаковоз, сталевоз) рухомих одиниць (тепловозів, автонавантажувачів).

Приміщення конвертерного відділення по ступеню пожежної небезпеки відносяться до категорії Г, як виробницво по обробці речовин, що не згоряють, в гарячому або розплавленому стані і що супроводжується випромінюванням тепла і виділенням полум’я та іскр. Необхідний ступінь вогнестійкості будівлі - 2, згідно СНіП 2.01.02-85 [47].

Для запобігання пожеж, на виробничих ділянках проводяться профілактичні заходи, направлені на попередження пожеж: складування пакетів з цеглою виконується на вулиці під навісами і як найдалі від функціонуючих агрегатів і рухомих одиниць, транспортуючий шлак і метал; електрична проводка приводів чавуновозів розташовується в тунелях і захищена кожухами, що запобігають попадання в тунель гарячих елементів; при заливанні рідкого чавуну, скачуванні шлаку необхідно, щоб рухомі одиниці – тепловози, автонавантажувачі знаходилися в зоні недосяжності викидів і виплесків. Сталеварам слід звертати увагу на стан шлакових чаш і не допускати скачування шлаку в останню за наявності в ній води, оскільки це веде до викиду і може призвести до пожежі.

До основних елементів устаткування водного пожежогасіння на об’єктах відносять пожежні гідранти, пожежні крани, пожежні рукава, насоси й ін. [50].

З метою зменшення небезпеки виниклої пожежі, слід застосовувати заходи щодо локалізації її поширення. Швидкість поширення пожежі багато в чому залежить від того, які матеріали застосовуються для будівництва будинків і споруджень. Підвищити вогнестійкість будинків і споруджень можна облицюванням або оштукатурюванням металевих конструкцій. Перевагою користуються лицювальні матеріали, що мають мінімальну масу й мінімальний коефіцієнт температуропровідності. Використовуються спеціальні фарби й просочувальні сполуки для підвищення вогнестійкості деревини (антипірини).

Для ліквідації пожежі передбачена наявність первинних засобів пожежогасіння: вогнегасники, пожежний реманент (покривала з негорючого теплоізоляційного матеріалу, ящики з піском, бочки з водою, пожежні цебра, совкові лопати), пожежний інструмент (багри, ломи і т.д.).

Для гасіння більших загорянь передбачені стаціонарні установки водяного, газового, хімічного й повітряно-пінного гасіння.

Для забезпечення евакуації у випадку виникнення пожежі розроблений план евакуації, який складається із графічної й текстової частини. Графічна частина являє собою план прольоту, на який нанесені евакуаційні маршрути й евакуаційні виходи. Текстова частина являє собою перелік дій конкретних посадових осіб і працівників у випадку виникнення пожежі.

Число евакуаційних виходів з будівель не менше двох. Двері на шляхах евакуації відкриваються у бік виходу з будівель. Вживання підіймальних або розсувних дверей не допускається. Евакуаційні виходи виконані з несучих і захищаючих конструкцій підвищеної вогнестійкості.

Для своєчасної евакуації людей, включення стаціонарних установок пожежогасіння, виклику пожежної охорони і т.д. передбачається встаткування прольоту системами пожежної сигналізації, запуск яких може здійснюватися автоматично або вручну.

Пропонуються наступні організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки: пожежна охорона об’єкта спеціальними формуваннями; розробка й здійснення правил і норм пожежної безпеки, правил дотримання протипожежного режиму й установлених заходів щодо ліквідації виниклої пожежі; навчання працюючих заходам пожежної безпеки.

Приміщення і ділянки відділення, де роботи з розплавленим металом і шлаком безпосередньо не проводяться, забезпечуються пожежними щитами, укомплектованими згідно вимог інструкцій по пожежній безпеці.

Пожежні щити встановлюються на території цеху з розрахунку один щит на 5000 м². Біля щитів встановлюється ящик з піском ємністю 0,5 м³.

У відділенні встановлені щити з наборами інструментів для гасіння пожеж (табл. 4.4).

У разі виникнення пожежі для гасіння металу не придатні вода і пісок, оскільки при зіткненні металу з водою виділяються гази, створюючі гримучі суміші, а пісок реагує з металом, що горить, підсилюючи горіння. Для гасіння металів і сплавів використовують порош мазкий ПС на основі кальцинованої соди, із вмістом останньої до 96 %. У разі займання електроустаткування, що знаходиться під напругою, застосовують вуглецевокислотні вогнегасники типу ВВ, в кількості 2,0 од. на приміщення, чотирихлористий вуглець і бромистий метил (вміст в повітрі цих речовин в кількості 3-5 %, достатньо для перетворення горіння).

Таблиця 4.4

Перелік необхідних первинних засобів вогнегасіння на 1 щиту

Засоби вогнегасіння	Кількість на 1 щиту, шт.
1	2
Вуглецевокислотний вогнегасник ВВ – 5	2
Пінні вогнегасники ВХП - 10	2
Ломи, сокири, лопати, відра	2 - 2 - 2 - 2
Багри	2
Покривало з матеріалу, що не горить	1

У цеху діє група чергових пожежників з пересувними вуглецевокислотними вогнегасниками типу ВВ.

З метою запобігання наслідкам прямого удару та вторинних проявів блискавки будівлі, споруди, окремо розташовані установки обладнують системами блискавкозахисту.