2.4 Облік доходів від реалізації продукції

Первинна документація з обліку реалізації продукції, робіт і послуг

Облік і визнання доходу при обміні продукцією (товарами, роботами, послугами). Для операцій з обміну П(С)БО 15 установлює особливий порядок визнання доходу та відображення його в бухгалтерському обліку.

При здійсненні обміну продукцією (товарами, роботами, послугами чи Іншими активами) насамперед визначають, є такі активи подібними чи ні.

Згідно з пунктом 9 П(С) БО 15 обмін активами, які є подібними за призначенням і мають однакову справедливу вартість, не розглядається як операція, що приносить дохід. Дохід при цьому не визнається, отже, виручка від реалізації таких активів у бухгалтерському обліку не відображається. Однак факт обміну має бути зафіксований у реєстрах бухгалтерського обліку, що відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку – принципу повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні й потенційні наслідки господарських операцій І подій, що здатна вплинути на рішення, які приймаються на її основі.

Порядок відображення таких операцій у бухгалтерському обліку демонструє приклад обміну подібними активами.

Як уже зазначалося, активи визнаються подібними лише в тому випадку, коли одержані й передані активи мають однакову справедливу вартість і однакове функціональне призначення.

Під час зарахування на баланс підприємства активів керуються пунктом 13 П(С) БО 9 "запаси", згідно з яким первісна вартість придбаних у процесі обміну запасів дорівнює:

– балансовій вартості переданих запасів, якщо ця вартість менша від справедливої вартості одержаних запасів;

– справедливій вартості переданих активів, якщо їхня балансова вартість перевищує справедливу вартість, а різниця, що виникає від цього в бухгалтерському обліку, включається до витрат звітного періоду.

Таким чином, при обміні подібними активами не одержують доходів, можуть бути лише витрати.

Оскільки дані, наведені в супровідних документах постачальника про вартість поставлених запасів, не відповідатимуть первісній вартості цих запасів згідно з вимогами П(С) БО, необхідно скласти документ-підтвердження, наприклад, оціночний акт.

Щодо податкового обліку, то при здійсненні бартерних операцій валові доходи і валові витрати визначають, виходячи з договірної ціни, але не нижчої за звичайну. Базою для оподаткування ПДВ у такому випадку е фактична ціна операції, що також не повинна бути нижчою за звичайну.

При обміні активами договірна вартість має збігатися зі справедливою вартістю.

Облік доходів від реалізації продукції

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається, якщо він відповідає таким умовам:

– покупцеві передано ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

– підприємство уже не здійснює управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

– сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

– існує певність щодо збільшення у результаті операції економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з нею, можуть бути достовірно визначені.

У більшості випадків передача ризиків І вигод, пов'язаних із правом власності, збігається з передачею юридичного права власності на таку продукцію (товар, інший актив). Якщо підприємство залишає за собою істотні ризики й вигоди, пов'язані з правом власності, операція не вважається реалізацією і дохід не визнається, якщо:

– підприємство зберігає зобов'язання щодо незадовільного виконання робіт, яких не передбачається звичайними гарантійними положеннями;

– отримання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримає покупець від власної реалізації цієї продукції (товарів, інших активів);

– відвантажена продукція підлягає подальшому монтажу, і вартість цього монтажу є істотною часткою контракту, який не було завершено підприємством;

– покупець має право анулювати придбання з причин, що визначені в контракті на поставку, і підприємство не має певності щодо ймовірності повернення такої продукції.

Якщо підприємство залишає тільки незначні ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив), операція вважається реалізацією і дохід визнається. Наприклад, продавець може зберігати за собою юридичне право власності на продукцію винятково з метою гарантування виплати певної суми на встановлену дату. У такому разі, якщо істотні ризики й вигоди, пов'язані з правом власності, підприємство передало, операція вважається реалізацією і дохід визнається. Іншим прикладом збереження підприємством лише незначного ризику від власності є роздрібний продаж, який передбачає виплату компенсації н разі незадоволення клієнта. У таких випадках дохід визнається на момент продажу за умови, що продавець може достовірно оцінити майбутній дохід на основі попереднього досвіду та інших відповідних чинників.

Дохід визнається лише у тому разі, коли існує вірогідність того, що підприємство матиме економічні вигоди від здійснюваної операції. У деяких випадках такої вірогідності не існує аж до одержання компенсації чи до усунення непевності. Наприклад, може існувати непевність щодо одержання дозволу іноземної урядової установи на переказ грошової компенсації від реалізації продукції. Якщо такий дозвіл надається, непевність зникає і дохід визнається. Однак коли непевність виникає щодо сплати суми. яка вже включена в дохід, але є сумою сумнівної та безнадійної заборгованості, така сума визнається витратами підприємства згідно з П(С) БО 10 "Дебіторська заборгованість", а початкове визнана сума доходу (виручка) не коригується.

Облік і визнання доходу, одержаного від надання послуг

Дохід, пов'язаний із наданням послуг, визнається, виходячи з міри завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінено результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінено за відповідності всім наведеним нижче умовам:

– можливість достовірної оцінки доходу;

– вірогідність надходження економічних вигод від надання послуг;

– можливість достовірної оцінки міри завершеності надання послуг на дату балансу;

– можливість достовірної оцінки витрат, понесених для надання послуг, необхідних для їх завершення.

Визнання доходу через посилання на етап завершеності операції має назву "метод поетапного виконання". Згідно з цим методом дохід визнається в тих облікових періодах, у яких надаються відповідні послуги.

Дохід визнається лише за умови вірогідності економічних вигод підприємства, пов'язаних з операцією. У разі виникнення непевності щодо сплати суми, яку вже включено в дохід, несплачена сума або сума, щодо якої перестає Існувати вірогідність сплати (сумнівна та безнадійна заборгованість), визнається витратами згідно з П(С) БО 10, а сума початкове визнаного доходу від реалізації послуг коригуванню не підлягає.

Міру завершеності операції з надання послуг оцінюють такими трьома методами:

– вивченням виконаної роботи;

– визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, в загальному обсязі послуг, що мають бути надані;

– визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає лише витрати, які відображають обсяг послуг, наданих на ту саму дату.

Оцінка міри завершеності на підставі вивчення виконаної роботи є близькою до звичайного підписання акта про виконану роботу. Підписавши акт, сторони підтверджують факт вивчення наданих послуг і визначення міри Їх готовності, оцінених конкретною сумою. Цей метод оцінки і в майбутньому широко використовуватимуть підприємства, що надають послуги.

Проміжні й авансові платежі, одержані від клієнтів, нерідко не відповідають фактично наданим послугам, а тому не можуть бути використані для оцінки міри завершеності операції з надання таких послуг.

Якщо послуги охоплюють виконання невизначеної кількості дій (операцій) за певний період часу, то дохід визначають рівномірним його нарахуванням за цей період (крім випадків, коли інший метод точніше визначає міру завершеності надання послуг).

Автоматизація обліку доходів

Використання сучасних комп'ютерів зумовило появу діалогово-автоматизованої (комп'ютерної) форми обліку, яка передбачає застосування персональних комп'ютерів (ПК) для автоматизації фінансового та управлінського обліку і створення автоматизованих робочих місць (АРМ) бухгалтера, директора, спеціаліста та ін.

Працюючи на ПК у діалоговому режимі, бухгалтер на робочому місці один раз вводить інформацію про здійснювані господарські операції для наступного багаторазового використання, для вирішення не лише облікових, а й інших управлінських завдань у результаті створення єдиної бази даних (БД) на виділеному сервері.

Результатна інформація у вигляді аналітичних таблиць, реєстрів синтетичного обліку або форм звітності в регламентному режимі чи на запит бухгалтера виводиться на екран монітора або друкується на паперових носіях інформації.

Використання діалогово-автоматизованої форми обліку на основі сучасних комп'ютерних технологій уперше вивільнило бухгалтера від виконання другорядних функцій реєстратора господарських операцій, дало йому змогу ввійти до вищого управлінського персоналу підприємства.