Тема 8: загальні принципи управління в кризових ситуаціях

План

8.1 Діагностування і оцінювання параметрів кризи.

8.2 Розробка і реалізація концепції подолання кризи.

8.3 Система заходів антикризового управління.

8.4 Механізм антикризового управління на державному рівні.

8.5 Механізм антикризового управління на мікрорівні.

 

Головне завдання антикризового управління - вироблення найменше ризикових управлінських рішень, які дозволили б досягти поставленої мети і результату з мінімумом додаткових засобів і при мінімальних негативних наслідках.

Менеджмент кризових ситуацій складається з наступних етапів:

        діагностування і оцінювання параметрів кризи;

        розробка концепції подолання кризи, націленої на планування стратегічних і оперативних заходів;

        реалізація прийнятої концепції по виходу з кризової ситуації;

        постійний моніторинг зовнішніх і внутрішніх чинників.

 

8.1. Діагностування та оцінювання параметрів кризи

Діагностування передбачає:

        підвищений рівень пильності при моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища з метою раннього виявлення ознак кризової ситуації;

        виявлення відхилень параметрів ситуацій від норми;

         виявлення слабких сигналів, оцінювання вірогідних ознак загрози кризи;

        встановлення причинно-наслідкових зв'язків і прогнозування можливих напрямів розвитку кризи, масштабів потенційних втрат;

        визначення і оцінювання чинників, що впливають на розвиток кризової ситуації, з'ясування їх зв'язків і взаємозалежностей;

        створення необхідних зворотних зв'язків для відстежування стану і розвитку кризового явища.

Результати діагностування рекомендується оформити у вигляді аналітичної записки, довідки, прогнозу або рекомендацій. На наступному етапі ці матеріали можуть використовуватися як початкові дані для вироблення стратегії подолання кризи.

8.2. Розробка і реалізація концепції подолання кризи

Нижче вказані етапи розробки концепції подолання кризи:

        ознайомлення із стратегічним планом розвитку підприємства - для уточнення цілей і завдань антикризового управління;

        налагодження міжрегіональних відносин групи антикризового управління;

        забезпечення отримання додаткової інформації учасниками групи антикризового управління;

        висунення версій і гіпотез про шляхи подолання кризи;

        розробка або уточнення реалістичних планів подолання кризи;

        поліпшення стилю розгляду проблем і ухвалення управлінських рішень;

        підготовка альтернативних (запасних) варіантів планів подолання кризи і оцінювання ризику кожного варіанту.

Результати цього етапу оформляються у вигляді ситуативних планів або сценаріїв. Для виконання цих робіт дуже важливо уміти використовувати сучасні методи управління.

Реалізація прийнятої концепції охоплює:

        розробку механізму концепції відхилень при виході з ладу одного з елементів системи, що і привело до криза ний ситуації;

        уточнення моделі управління у разі потреби;

        налагодження інноваційних процесів при руйнуванні системи управління;

        проектування і створення нової, більш вдосконалої системи управління;

        налагодження роботи групи антикризового управління;

        організація безперервного контролю і оцінки виконання антикризових заходів;

        розробка методів мотивації персоналу.

При розробці стратегічних напрямів антикризового управління підприємства механізм управління повинен бути моделлю, що складається з окремих блоків:

        системи антикризового управління;

        механізму антикризового управління;

        процесів антикризового управління;

        процесів інтеграції або дезінтеграції антикризового управління.

В умовах антикризового управління різко підвищуються вимоги не тільки до арбітражного керівника, але і до менеджерів всіх рівнів, які повинні знати, які чинники треба привести в дію для швидкого подолання кризових явищ:

        перерозподілити частку власності;

        підвищити ефективність системи мотивації залежно від отримуваного прибутку.

Менеджер в даних умовах зобов'язаний проявити максимум здібностей для забезпечення виробництва такої продукції, яка неодмінно знайде свого споживача. Це можливо при впровадженні нових технологій і устаткування.

Рішення цих задач залежить перш за все від прийнятої стратегії менеджменту, в якій повинні знайти віддзеркалення процеси інтеграції виробництва, перегляд структури управління для успішнішого вирішення стратегічних і оперативних заходів виходу, що діє, з кризи. У структуру стратегічного плану входять всі елементи стратегічного менеджменту:

        система стратегічного планування;

        організаційні структури управління, що відповідають конкретним завданням виробництва;

        система комунікацій;

        система мотивації персоналу;

        система корпорації;

        сучасна організаційна культура управління;

        система ухвалення управлінських рішень;

        система контролю.

Одним з напрямів виходу з кризи є стратегічна реструктуризація, яка повинна зачіпати вирішення проблем багатобічної діяльності підприємства в умовах кризи. До її проблем відносяться:

        механізм реструктуризації;

        модифікація механізму управління виробничими процесами;

        розробка нового механізму організаційної структури управління підприємством;

        створення механізму управління з орієнтацією на потребі ринку;

        заміна механізму управління кадровою політикою;

        внесення раціональних змін до раніше діючої стратегії управління підприємством;

        вироблення принципово інших підходів до випуску нових товарів, що мають попит у споживачів;

        фінансова реструктуризація.

Основні напрями фінансовій реструктуризації повинні передбачати певну мету, зокрема підтримка життєздатності підприємства на найближчу перспективу шляхом збільшення наявних засобів і об'єму продажів.

Основні напрями реструктуризації такі:

        усунення неліквідності підприємства;

        вдосконалення структури капіталу;

        створення передумов для реінвестування.

Проблеми фінансової реструктуризації на практиці вирішуються різними шляхами:

        ліквідацією нерентабельних і неплатоспроможних структур усередині підприємства;

        залученням позикових засобів на розвиток підприємства;

        скороченням непродуктивних витрат виробництва;

        списанням активів з балансу підприємства;

        вдосконаленням системи мотивації;

        посилюванням контролю за витрачанням грошових коштів;

        інтеграцією капіталу за рахунок злиття з іншими підприємствами;

        масовою скупкою акцій конкретного підприємства за наявності грошових коштів;

        введенням маркетингового управління.

Важливій складовій фінансової і інвестиційної стратегій в умовах антикризового управління є пошук джерел формування інвестиційних ресурсів підприємства (власні, позикові і привернуті інвестиційні ресурси). Антикризове управління припускає розробку стратегічного плану по інтеграції виробництв і підприємств з метою виходу з кризової ситуації. Проте на практиці вихід з кризи підприємства залишається складним завданням.

Оскільки ми не маємо можливості детально розглянути всі стратегічні проблеми і напрями виходу підприємств з кризи, зупинимося лише на загальних напрямах, серед яких:

        підвищення мобільності капіталу підприємства;

        підвищення загального рівня конкурентоспроможності шляхом створення і випуску відповідної продукції;

        зміна форми власності;

        придбання знань в області антикризового управління;

        зміцнення бюджетної дисципліни;

        поліпшення механізму управління фінансовими потоками;

        створення системи маркетингового управління;

        створення принципово нових моделей управління;

        розробка ефективної системи мотивації персоналу.