- •Змістовий модуль 1 основи теорії держави та права
- •1. Поняття суспільства та його структура
- •Соціальна влада:
- •2. Історичні типи держави
- •3. Теорії походження держави
- •4. Теорії проходження права
- •1. Поняття і ознаки держави
- •2. Поняття функції держави та її види
- •1) За соціальним значенням:
- •2) За критерієм часу:
- •3) За сферою діяльності:
- •3. Поняття та елементи механізму держави
- •4. Поняття і ознаки правової держави і громадянського суспільства
- •1. Поняття форми держави, співвідношення з її сутністю
- •2. Поняття і види форм правління
- •3. Поняття і види форм державного устрою
- •4. Поняття і види форм державно-правового режиму
- •1. Соціальні норми: поняття та види
- •2. Поняття і ознаки права
- •3. Функції права: поняття та види
- •4. Поняття і види форм права
- •5. Норма права: поняття, види та структура
- •Класифікація норм права:
- •6. Нормативно-правовий акт: поняття, ознаки та види
- •7. Поняття правотворчості та її види
- •8. Система права і система законодавства
- •9. Систематизація правових актів: поняття та види
- •1. Поняття, ознаки та види правовідносин
- •2. Склад правовідносин
- •3. Юридичні факти: поняття і види
- •1. Поняття, принципи та гарантії законності
- •2. Правопорядок
- •3. Поняття і структура правосвідомості
- •4. Поняття та види правової культури
- •1. Поняття і загальна характеристика правової поведінки
- •2. Правомірна поведінка: поняття, ознаки та види
- •3. Поняття, ознаки, склад та види правопорушення
- •4. Поняття та види юридичної відповідальності
- •5. Конституційні основи юридичної відповідальності
5. Норма права: поняття, види та структура
Норма права – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, яке в установленому порядку приймається, змінюється та відміняється державою або уповноваженими нею суб’єктами і забезпечується можливістю застосування державного примусу9.
Класифікація норм права:
• за галузевою ознакою (конституційні, кримінальні, адміністративні, цивільні);
• за ступенем конкретизації сформульованої поведінки (абстрактні, казуїстичні);
• за функціональним призначенням в механізмі правового регулювання (регулятивні, правоохоронні, спеціалізовані);
• за характером приписів (уповноважуючі, зобов’язуючі, заборонні);
• за характером обов’язку (імперативні, диспозитивні);
• за сферою і обсягом регулювання (загальні, спеціальні, виняткові);
• за суб’єктами встановлення (центральні та місцеві, органів законодавчої, виконавчої, судової влади);
• за часом дії (постійні, тимчасові);
• за сферою життєдіяльності (політичні, економічні, культурні);
• за цільовим призначенням (загально-закріплюючі, дефінітивні, декларативні, колізійні);
• за структурними елементами права (норми матеріального та процесуального права).
Структура норми права – це внутрішня організація, побудова норми права, сукупність складових елементів, на які поділяється норма.
Норма права складається з гіпотези, диспозиції та санкції.
Гіпотеза – складова частина норми права, що визначає умови, за наявністю яких суб’єкти права повинні здійснювати свої права і обов’язки, визначені в диспозиції даної норми.
Диспозиція – складова частина норми права, що визначає саме правило поведінки, згідно якого дозволяється, забороняється або рекомендується проведення певних дій.
Санкція – складова частина норми, яка на випадок її невиконання, визначає заходи щодо відновлення порушеного права та покарання правопорушника.
Види диспозицій:
1. Визначена диспозиція – закріплює однозначне правило поведінки, тобто учасники певних відносин можуть поводитись лише так, як вказано у нормі права і їм не надається можливостей для вибору іншої поведінки.
2. Не повністю визначена диспозиція – вказує лише на загальні ознаки поведінки в рамках яких суб’єкти уточнюють свої права та обов’язки самостійно.
3. Відносно визначена диспозиція – вказує на права та обов’язки суб’єктів, але дає можливості для їх уточнення в залежності від конкретних обставин.
Види гіпотез:
1. Визначена гіпотеза вичерпно визначає ті умови, при наявності яких вступає в дію правило поведінки, що міститься в диспозиції правової норми.
2. Не повністю визначена гіпотеза містить формулювання в загальній формі типу «у необхідному випадку», а наявність або відсутність цієї необхідності визначається відповідними суб’єктами.
3. Відносно визначена гіпотеза обмежує умови застосування норми певним колом формальних вимог.
Види санкцій:
1. Визначена санкція вказує на конкретний засіб впливу на право порушника.
2. Відносно визначена санкція вказує на декілька можливих засобів впливу на правопорушника, а доцільність застосування конкретного засобу визначається виходячи з особливостей конкретної справи.