- •1.Первіснообщинний лад на території України.
- •2.Скіфсько-сарматський період
- •3.Східні слов'яни в і тис. Н.Е.
- •4.Передумови утворення східнослов’янської держави. Політика перших київських князів
- •5.Запровадження християнства. Значення цієї події для Русі
- •6.Київська Русь в період удільної роздробленості*
- •8.Галицько-Волинське князівство наприкінці XIII —на початку XIV ст.
- •9.Українські землі у складі Великого князівства Литовського
- •11.Виникнення українського козацтва і Запорізької Січі
- •10.Люблінська унія. Україна в складі Речі Посполитої
- •12.Козацько селянські вйни в Україні наприкінці хіі- в 30-ті роки хvіІст. Та їх наслідки
- •13.Причини, характер та рушійні сили Визвольної війни українського народу під проводом б.Хмельницького
- •14.Державотворча діяльність б.Хмельницького
- •15.Переяславська рада та її вплив на подальший на соціально-економічний і політичний розвиток України
- •16.Політичне та соціально-економічне становище України в добу Руїни. Поділ України
- •17. Гетьманування Івана Мазепи. Конституція Пилипа Орлика
- •18.Гетьманщина у хvііІст.*
- •19.Адміністративно-територіальний устрій та організація влади Запорізької Січі
- •20) Ліквідація козацької державності у другій половині 18 ст.
- •21) Опір польсько-шляхетському гнобленню на Правобережжі наприкінці 17 – у 18 ст.
- •22) Національне відродження в Україні в першій половині 19 ст.
- •23) Соціально-економічне становище Наддніпрянської України в першій половині 19ст.
- •24) Соціально-економічне і політичне становище Західної України в першій половині 19ст.
- •25) Реформа 1861р. Та її значення для України.
- •26) Економічне та політичне життя на західноукраїнських землях в
- •27) Національний рух в Наддніпрянській Україні в другій половині 19ст.
- •28) Політичні партії в Наддніпрянській Україні початку 20 ст.
- •29) Революція 1905-1907 рр. В Україні. Діяльність української думської громади в I і II Державних Думах.
- •30) Аграрна політика п. Столипіна та її соціально-економічні наслідки в Україні.
- •31) Україна в першій світовій війні.
- •32) Лютнева революція 1917р. Створення уцр, її лідери та політична програма.
- •33) Унр і Брестський мир. Перша радянсько-українська війна.
- •34) Українська держава п. Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика.
- •35) Проголошення зунр. Взаэмини між унр і зунр.
- •36) Україна в період Директорії унр.
- •37) Встановлення радянської влади в Україні. Політика «воєнного комунізму» та її наслідки.
- •38) Особливості переходу до нової економічної політики в Україні.
- •39) Політика українізації 20-х років та її результати.
- •40. Колективізація. Голодомор 1932-1933 pp.
- •41.Сталінська індустріалізація України та її соціально-економічні наслідки.
- •42.Сталінський терор в Україні в 30-х роках. «Розстріляне відродження»
- •43. Пакт Ріббентропа -Молотова 1939р. Та його наслідки для України. «Радянізація» Західної України.
- •44.Німецька окупаційна політика в Україні 1941-1944р.
- •45.Українське питання під час другої світової війни.
- •46.Становище України після Другої світової війни.
- •47.Україна за часів Хрущовської «відлиги». Особливості процесу дестанілізації в Україні.
- •48. Дисидентський рух в Україні в 60-80-х роках
- •49.Застійні явища в соціально-економічному і політичному житті України 70-80 рр.
- •50.Становлення і розвиток багатопартійної системи України ( кінець 80-поч. 90-х років)
- •51. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990р.
- •52.Проголошення незалежності України 24 серпня 1991р . І загальносоюзна ситуація.
- •53. Референдум 1 грудня 1991р. Та вибори Президента України
- •54.Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності.
- •55. Соціально-економічні проблеми України в умовах незалежності.
- •56.Державна символіка України та її історичне походження.
- •57.Обставини прийняття та значення Конституції України.
- •58.Зовнішня політика незалежної України.
- •59.Становлення і розвиток митної служби України в умовах незалежності.
- •60.Українці східної та західної діаспор.
24) Соціально-економічне і політичне становище Західної України в першій половині 19ст.
Реформаторська діяльність Марії-Терезії та Йосифа ІІ була на той час прогресивним явищем. Реформи викликали в західноукраїнському суспільстві почуття глибокої вдячності та відданості Габсбурзькій династії. Однак уже незабаром прогресивні нововведення було зведено нанівець наступними австрійськими правителями. Єдиною інституцією, яка зберегла всі надбання і навіть суттєво зміцнила їх після започаткування у 1808 р. Галицької митрополії, була греко-католицька церква.
У відповідь на обмеження попередніх здобутків селяни посилюють антифеодальну боротьбу, що проводилася в різних формах: скарги, втечі, підпали, розправи, відмова від сплати податків, невиконання розпоряджень адміністрації маєтків. Своєрідною формою протесту був рух опришків, що поширювався на Прикарпатті. Опришки нападали на панські й державні маєтки, забирали або нищили майно, руйнували панські двори, розправлялися з феодалами та адміністрацією.
Постійною та наймасовішою формою антифеодальної боротьби була відмова широких мас селянства від виконання феодальних повинностей. Кульмінаційним пунктом селянського руху напередодні революції 1848—1849 рр. були антифеодальні виступи 1846—1848 рр. на східно-галицьких землях. Це був удар, від якого феодально-кріпосницька система вже не могла отямитись. Повстання було придушене, проте стало однією з вирішальних передумов скасування панщини не лише в Галичині, айв усій Австрії.
25) Реформа 1861р. Та її значення для України.
19 лютого 1861 р. Олександр II підписав "Положення про селян, що вийшли із кріпосницької залежності". "Положення" включало в себе 17 законодавчих актів і отримувало силу закону. В той же день цар підписав Маніфест про звільнення селян. У відповідності з Маніфестом всі кріпоені селяни отримували особисту свободу і громадянські права.
Весь процес звільнення селян включав в себе наступні процедури. Згідно з законом за поміщиками визнавалося право власності на всю землю в їх маєтках, в тому числі і на селянську, яку останні обробляли як свої наділи. Селяни отримували наділи не у власність, а в користування, взамін на відробіток повин-ностей, до повного викупу землі у поміщика. Селяни не мали права відмовлятися від наділу, але викуп землі міг здійснюватись тільки "за згодою сторін", тобто за бажанням поміщика.
Характерною особливістю реформ у Російській імперії було виділення двох головних форм землеволодіння: приватної та общинної. На відміну від Росії, де понад 95% селян перебувало в общині, в Україні общинні володіння були рідкістю. Понад 80% селян Правобережжя й близько 70% Лівобережжя вели одноосібне господарство. Внаслідок цього більшість українських селянських сімей отримувала індивідуальне право на землю й несла особисту відповідальність за сплату за неї боргу. Це сприяло зміцненню прив'язаності селянства до приватної власності, що й відрізняло українських селян від російських.
Безумовно, реформа не могла не торкнутися селян удільних і державних селян. Законом 1863 р. удільні переводилися до розряду селян-власників, отримавши право на викуп землі. До них були застосовані ті ж принципи влаштування, що й до кріпосних. Таких в Україні налічувалось понад 40% від усього селянства і поділялися вони щонайбільше на ЗО різних груп. Реформа 1861 р., і зокрема закон 1866 р. звільнили державних селян швидше й на більш вигідних умовах, ніж кріпаків. Разом із свободою в більшості українських губерній державні селяни одержали наділи майже вдвоє більші від середнього, а платежі визначалися для них порівняно менші. Розподіл наділів був нерівномірний. Наприклад, на Харківщині він коливався в межах від 0,5 до 5 десятин, у Херсонській губернії - від 2,2 до 24,3 десятини. Частина державних селян була обезземелена.
У цілому селяни були невдоволені реформою і способом її проведення. Обурення селянства викликало те, що основні масиви землі залишилися в руках поміщиків, а колишні кріпаки були змушені ще два роки після оголошення Маніфесту виконувати феодальні повинності й платити великий викуп за наділи.
Розвиток сільського господарства в пореформений період значною мірою був зумовлений характером самої реформи. Вона хоч і залишила цілу низку пережитків кріпосництва, але й призвела до Істотних зрушень в аграрному устрої країни, насамперед відбувалися корінні зміни в розподілі земельної власності. При збереженні поміщицьких прав на володіння землею йшло активне витіснення дворянського землеволодіння буржуазним. Земля дворян переходила до рук купців, заможних селян та представників інших станів. Тоді ж спостерігався посилений процес товаризації поміщицьких та заможних селянських господарств, чіткішою ставала спеціалізація окремих районів України, що продукувала на ринок. Зокрема, на Правобережжі зростають посіви цукрових буряків, на Лівобережжі - картоплі, тютюну, конопель, на Півдні йде інтенсивне виштовхування скотарства торговим зерновим господарством. Запровадження машин у землеробстві, використання вільнонайманої праці, поліпшення структури посівів - усе це сприяло підвищенню врожайності сільськогосподарських культур.
Реформа 1861 р. означала, що епоха феодалізму закінчилася, але його пережитки ще довгі роки були реаліями господарського життя країни. Це виявилось не лише в тому, що поміщики зберегли велике землеволодіння, але й у тому, що селянство довгий час залишалось в лещатах відробітків і викупних платежів поміщикам і уряду.