19. Показники абсолютні, відносні і порівняльності рівнів ризику.
20. Побудова кривої ризику (процес, методи, для чого використовується)
Зона катастрофічного ризику – це область можливих втрат, які перевищують величину розрахованої виручки і можуть сягати вартості майна підприємця.
Катастрофічний ризик може привести підприємство до банкрутства, крім того до катастрофічних відносяться всі ризики пов’язані із загрозою для життя людей, оточуючого середовища, тощо.
Частіше всього під час прийняття економічних рішень підприємця цікавить не стільки ймовірність певного рівня втрат, скільки ймовірність, що його втрати не перевищать певної позначки. W(x) = 1 – F(x) (2.21).
W(x) – це функція розподілу ймовірностей перевищення певного рівня випадкових збитків. Їй відповідає наступна крива:
При побудові цієї кривої приймається, що ймовірність втрат більших за 0 дорівнює 1. Із зростанням цього рівня збитків ймовірність цього рівня монотонно спадає. При обмеженому зростанні рівня втрат ймовірність його перевищення прямує до 0.
21. Визначення гранично допустимого рівня ризику.
Показники ризику:
1). Показник допустимого ризику – це ймовірність того, що трати виявляться більшими за граничнодопустимий рівень (таким рівнем є прибуток від проекту).
2). Показник критичного ризику – це ймовірність того, що втрати виявляться більшими за допустимий критичний рівень (розрахункова виручка).
3). Показник катастрофічного ризику – це ймовірність того, що втрати по проекту виявляться більшими за граничний катастрофічний рівень (вартість майна підприємця).
Розрахунок зазначених показників дає змогу зробити судження про різні стадії ризикованості проекту і захистити рішення на кожному етапі реалізації проекту.
Але для обґрунтування рішення недостатньо лише здійснити розрахунок зазначених показників, необхідно також встановити їх граничні величини. Такі граничні значення називають критеріями, відповідно допустимого, критичного і катастрофічного ризиків.
В господарській практиці можна орієнтуватись на такі критерії:
критерії допустимого ризику Кд=0,1
критерії критичного ризику Ккр=0,01
критерії катастрофічного ризику Ккат=0,001
Критерії ризику означають, що на угоду неварто йти, якщо:
в 10 випадках зі 100 можна втратити весь прибуток від угоди;
в 1 випадку зі 100 можна втратити всю розрахункову виручку;
в 1 випадку із 1000 можна втратити майно.
Приймаючи рішення, підприємець на підставі попередніх розрахунків повинен орієнтуватись на наступні умови:
показник допустимого ризику не повинен перевищувати 0,1;
показник критичного ризику не повинен перевищувати 0,01;
показник катастрофічного ризику не повинен перевищувати 0,001.
22. .Метод експертних оцінок для вимірювання ризику
22.При досліджені складних систем, до яких входять і фінансові системи, виникають проблеми, які виходять за межі формальних математичних поставок задач. Тому дуже часто для оцінки ризику використовують метод експертного оцінювання. Основна ідея цього методу полягає у використанні інтелекту людей та їх здатності знаходити рішення слабо формалізованих задач.
НАпрактиці
рівень ризику важко прогнозувати, і
найзручнішим методом його визначення
є метод експертних оцінок.
Сутність
цього методу полягає в комплексній
оцінці
ризику Шляхом
його розкладання за чинниками.
Чинниками
(кількість
їх має бути не більшою 10) є показники
коливання й стійкість основних параметрів
ринку, а також характеристики тенденцій
його розвитку. Чим сильніша варіація,
тим більший ризик, і навпаки
Загальна
оцінка ризику розраховується
за формулою
R=∑B
W
де R — рівень ризику; В — ранг і-го чинника, і = 1, ..., п , п < 10;
W — нормована вага і-го чинника у загальній оцінці.
∑ W =1
Кожний ризик описується визначеним числом чинників (не більше десятьох). Значення кожного з них рангується за рівнем ризику (в міру наростання ризику), потім нормується. При цьому кожному чиннику на основі експертних висновків присвоюється своя вага, що відбиває частку його впливу на загальний розмір рівня ризику. Чим ближчий рівень ризику до 1, тим ризик менший, чим ближчий він до п (для 10 чинників п = 10), тим він вищий. До оцінюваних чинників ризику кон'юнктурного характеру, як показує практика, відносяться: — стійкість і коливання ринку; — динаміка і напрямок розвитку ринку;— конкурентність ринку (тип ринку, його місткість, число і потужність конкуруючих фірм, структура ринку за частками виробництва або споживання тощо); — виробничі або споживчі чинники (залежно від типу ризику);— організаційні чинники підприємництва (досконалість господарського права, стабільність політичної та економічної ситуації тощо);— інші випадкові і невраховані чинники.