87.Гарантії права на землю.

Гарантії прав на землю передбачено розділом в ЗК України. Умовно їх можна под. на три різ­новиди: гарантії захисту прав на землю; гарантії, пов'язані з відшкодуванням збитків власникам зем­лі та землекористувачам; гарантії, пов'язані з роз­в'язанням земельних спорів. Серед гарантій захисту прав на землю важливими є гарантії права власності на зем. ділянку. ЗК України передбачає, що власник не може бути по­збавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Кодексом або іншими законами України. До таких випадків згідно з ЗК України належать: конфіскація зем. ділянки (ст. 148); невідчуження земельної ділянки сільсько господарського призначення іноземним юридичним особам, якщо вони одержали її у спадщину, та не відчужену протягом року (ст. 145); використання зе­мельної ділянки не за цільовим призначенням (ст. 143) та деякі інші.

Гарантії, пов'язані з відшкодуванням збитків власникам землі та землекористувачам, передбачені ст. 156 ЗК України. Зазначеним суб'єктам відшко­довуються збитки, заподіяні внаслідок: вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових зе­мель і чагарників для інших видів використання; встановлення обмежень щодо використання земель­них ділянок; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподар­ських угідь, лісових земель і чагарників; приведен­ня сільськогосподарських угідь, лісових земель і ча­гарників у непридатний для використання стан; не­одержання доходів за час тимчасового невикорис­тання земельної ділянки.

Важливого значення набувають гарантії, пов'я­зані з вирішенням земельних спорів. Звернення до суду для захисту земельних прав сторонами у земельних спорах гарантує ст. 8 Конституції Ук­раїни.

Звернення до суду за вирішенням земельних спо­рів можливе з таких підстав: претензії суб'єкта зе­мельних правовідносин щодо набуття або припинен­ня права власності на землю чи права землекористу­вання; порушення земельних сервітутів і правил добросусідства; порушення зобов'язань, що виника­ють внаслідок заподіяння шкоди власникам землі та землекористувачам, та деяких інших.

Вирішення земельних спорів поновлює поруше­ні права та законні інтереси власників земельних ді­лянок і землекористувачів, встановлює зміст і ме­жі повноважень сторін спору, а також обов'язкову поведінку однієї сторони щодо іншої. Тим самим ви­рішення земельних спорів гарантує реалізацію прав суб'єктів земельних правовідносин на землю.

88.Поділ земельного фонду на категорії земель.

Основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачений ЗК України. Категорії земель:

1) землі с/г призначення;

2) землі житлової та громадської забудови;

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’ктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пукту або іншої містобудівної документації.

3) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреацінну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

4) землі оздоровчого призначення - землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

5) землі рекреаційного призначення - землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

6) землі історико-культурного призначення - землі, на яких розташовані: історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки тощо; городища, кургани, давні поховання, пам’ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв тощо; архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів тощо.

7) землі лісового фонду;

8) землі водного фонду;

9) землі промисловості, транспорту, зв’зку, енергетики, оборони та іншого призначення.

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств. До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового,авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об’єктів транспорту. До земель зв’язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв’язку. Землями енергетичної системи визначаються землі, надані під електрогенеруючі об’єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції та ін.). Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.