11. Визначення чутливості рогівки.

ВИЗНАЧЕННЯ ЧУТЛИВОСТІ РОГОВОЇ ОБОЛОНКИ. АЛЬГЕЗІМЕТРІЯ Для орієнтовного визначення чутливості рогової оболонки необхідно виконати такі вказівки :

Посадити хворого перед собою Узяти в праву руку волосок Фрея (або тоненький гнотик вати) і у пяти крапках, які відповідають розташуванню 6, 9, 12 i 3 годинам, а також в центрі торкнутися рогової оболонки Оцінити знаком “+” наявність, а знаком “-“ відсутність чутливості Відзначити на схемі чутливість рогівки досліджуваного.

АЛЬГЕЗІМЕТРІЯ Для більш інформативного, кількісного дослідження застосовують альгезіметри різних конструкцій (Радзіховського, Добромислова). При цьому досліджується чутливість в 9 або 13 крапках рогівки.

12. Визначення рефракції за допомогою коригуючих скелець, а також

по найближчій та найдальшій точці ясного бачення. Визначення

обєму акомодації.???

СУБ'ЄКТИВНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ РЕФРАКЦІЇ Для визначення рефракції суб’єктивним методом потрібні набір лінз, пробна окулярна оправа і таблиця для визначення гостроти зору. Суб'єктивний метод визначення рефракції складається з двох етапів : 1 – визначення гостроти зору; 2 – прикладування до ока в оправі оптичних лінз ( спочатку +0,5D, а потім –0,5D). При еметропії позитивне скло погіршує візус, а негативне скло спочатку погіршує, а потім не впливає на нього, так як включається акомодація. При гіперметропії "+" скло покращує візус, а "-" скло спочатку погіршує, а потім при великій напрузі акомодації не відображається на візусі. У молодих паціентів при гостроті зору рівній 1,0, можна припустити два вида рефракції; еметропію (Em) і гіперметропію (Н) слабого ступеня з участю акомодації. У паціентів похилого віку при гостроті зору 1,0 можна припустити тільки один вид рефракції –Ем ( акомодація ослаблена із-за віку ). При гостроті зору меньше 1,0 також можна припустити два вида рефракції : гіперметропію ( високого ступеню, акомодація не може допомогти ) і міопію (М). При гіперметропії позитивне скло (+0,5D) покращує візус, а – негативне скло (-0,5D) погіршує візус. При міопії позитивне скло погіршує гостроту зору, а негативне скло покращує. Астигматизм ( різні види рефракції в різних меридіанах одного ока) коригується циліндричними і сфероциліндричними лінзами. При визначенні ступеня аметропії скло міняється до кращого візуса з ним (1,0). При цьому при гіперметропії рефракцію визначає найбільше позитивне скло, з яким паціент бачить найкраще, а при міопії – найменше негативне скло, з яким паціент бачить найкраще. Різний вид, або ступень рефракції обох очей називається анізомет­рією. Переносимою вважається анізометрія до 2,0-3,0D у дорослих і до 5,0D у дітей.

ОБ'ЄКТИВНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ РЕФРАКЦІЇ Скіаскопія (тіньова проба ), або ретиноскопія – об'єктивний метод визначення рефракції ока. Для проведення методу потрібні: джерело світла – настільна лампа; дзеркальний офтальмоскоп, або скіаскоп (ввігнуте, або плоске дзеркало з отвором посередині ); скіаскопічні лінійки (це набір збиральних або розсіювальних лінз від 0,5D – 1,0D у порядку зростання. Дослідження проводять в темній кімнаті, джерело світла розташовують ліворуч і дещо позаду від пацієнта. Лікар сідає за 1м від нього і спрямовує світло, відбите від скіаскопа, у досліджуване око. В зіниці при цьому з"являється яскравий рожевий рефлекс. Трохи обертаючи ручку скла, відбитий промінь переміщують угору-вниз або ліворуч-праворуч і крізь отвір скіаскопа спостерігають за рухом скіаскопічного рефлексу (тінь на фоні червоного рефлексу) в зіниці. Таким чином, скіаскопія складається з 3 моментів: 1.- отримання червоного рефлексу, 2.- отримання тіні, рух якої залежить від вида дзеркала, відстані, з якої досліджують, від виду та ступеня рефракції; 3.- нейтралізація тіні за допомогою скіаскопічної лінійки. Можливі 3 варіанти, щодо скіаскопічного рефлексу (тіні на фоні червоного рефлексу): 1.скіаскопічний рефлекс переміщується відповідно до руху дзеркала. 2.скіаскопічний рефлекс переміщується протилежно до руху дзеркала. 3.тінь на фоні червоного рефлексу відсутня. У разі співпадання руху рефлексу і дзеркала мова може йти про око гіперметропічне, еметропічне або міопічне до –1,0 Дптр. Другий варіант переміщення скіаскопічного рефлексу свідчить про міопію понад 1,0 Дптр. Тільки при третьому варінті руху рефлексу роблять висновок про міопію 1,0 Дптр і вимірювання на цьому припиняють. Коли око відреагувало за першим варіантом, перед ним ставлять найслабшу збиральну лінзу скіаскопічної лінійки і продовжують рухати дзеркало, спостерігаючи за рефлексом у зіниці. Якщо рефлекс і далі рухається відповідно до руху дзеркала, перед оком ставлять дедалі сильніші лінзи, до нейтралізації тіні на фоні червоного рефлексу. Запам"ятовують оптичну силу цього скла – Rs. Із більш сильними лінзами тінь буде рухатися вже в протилежному напрямку. Обчислюють рефракцію досліджуваного ока R так: R=Rs+ (-1,0D) Аналогічно діють і в разі другого варіанта зі зворотним рухом скіаскопічного рефлексу. До ока, яке хочуть дослідити, прикладають дедалі сильніші розсіювальні лінзи, починаючи з оптично найслабшої. Знаходять ту лінзу, з якою рух тіні невизначений. Рефракцію обчислюють описаним вище способом. При дослідженні астигматичного ока скіаскопію проводять у двох головних меридіанах. Клінічну рефракцію обчислюють для кожного меридіана окремо. Скіаскопію можна виконувати ввігнутим дзеркалом. У цьому разі рух рефлексу при всіх видах і ступенях клінічної рефракції буде мати про­тилежний напрям до того, що спостерігався з плоским дзеркалом Об'єктивно визначити рефракцію можна за допомогою спеціальних приладів: рефрактометра Гартингера, офтальмометра Жаваля, авторефрактометрів. Оптичні рефрактометри дають змогу вимірювати вид і ступінь аномалії рефрікції, ступінь астигматизму і положення його головних осей. Офтальмометр призначений для вимірювання заломлюючої сили рогівки і визначення головних осей рогівкового астигматизму, радіусу кривизни рогівки.