2.2. Поняття «Будівництво здоров'я».

Безвідповідальне відношення студентів до власного стану здоров'я і взагалі до становлення цінності здоров'я у свідомості,як вважається, є основним чинником сучасної критичної ситуації. Вищий навчальний заклад формує молодь, її свідомість, шліфує не лише те, що заклала школа але, в першу чергу, й батьки учня. Тому так важливо змінити ставлення до здоров'я студентів і відношення до нього саме у ВНЗ, де є для цього всі можливості. Саме дисципліна «Фізичне виховання» має стати базою для реформування освіти у цьому напрямку.

У попередньому розділі вже розглядалося питання сучасного стану предмету «Фізичне виховання». Доцільно повторити, що за даними опитувань студентів, більшість сприймають цей предмет як просто ним нав'язаний і відвідують заняття через те, що просто змушені це робити. Сучасна середня школа, та й школа вища до сих пір не зуміли сформувати у свідомості студентів бажання і відчуття необхідності систематичної та свідомої фізичної активності. Не сформовано поняття і розуміння прямої залежності стану здоров'я і самопочуття, від наявності турботи про себе і власної рухової активності. Не сприйняттям сучасним студентом предмету «Фізичне виховання» як необхідного для формування майбутнього фахівця, зі здатністю належно виконувати свої професійні обов'язки. Особливу увагу потрібно звернути саме на студентів технічних ВНЗ, адже в їхній майбутній професійній діяльності таку важливу роль займають витривалість і здоров’я.

Але, якщо торкнутися саме питання витривалості, звернемо увагу не тільки на фізичний стан здоров'я, але й психічний. Пряма мета вищого учбового закладу сформувати цілісну особистість з її ціннісними орієнтаціями щодо питань підтримання власного здоров'я.

Наука валеологія розглядає саме ті питання, які зараз не стоять, нажаль, у порядку денного на заняттях з «Фізичного виховання» у ВНЗ.

Проаналізувавши основні принципи і основи даної науки розглянемо доцільність використання її понять у сучасній вищий школі. Сформуємо, перш за все, поняття «будівництво здоров'я», як базисне не лише для «Фізичного виховання», але й при реформуванні національної вищої освіти.

«Будівництво власного здоров'я»покликане створити передумови для організації в межах практики непрофесійної фізкультурної освіти студентів гуманітарних, а ,в першу чергу, саме технічних вузів особливого простору для формування в молодих людях властивостей особистості, необхідних для свідомого і результативного управління своїм здоров'ям [63].

Непрофесійна фізкультурна освіта – це досить глибоке засвоєння досягнень фізичної культури, коли людина, на підставі актуалізованих цінностей і мотивів, а також відповідного діяльного самовизначення, може свідомо знаходити, аналізувати й освоювати різноманітні засоби фізичної культури, необхідні їй в залежності від виникаючих нових ситуацій у життєдіяльності [28]. При цьому, людина повинна систематично брати участь у фізкультурно-оздоровчих і рекреаційних заняттях, відрізнятись глибиною і розмаїтістю отриманих знань, необхідних придбаних здібностей, напрацьованих вмінь і навичок.

Будівництво здоров'я, про яке йде мова, є відповідна можливостям конкретної людини система діяльностей по досягненню здорового стану і підтримці оптимального рівня свого здоров'я. Будівництво власного здоров'я створює перспективи до посилення можливостей офіційної медицини за рахунок залучення особливим чином підготовленої людини до вирішення, разом з лікарем, не тільки задач поліпшення свого психофізичного стану, але й усунення періодично виникаючих патологій. Таким чином, поняття «будівництво власного здоров'я», це цілком виразна відповідь сучасної педагогіки на вимогу epimelia (грецьк.), або ж турботи про себе, запропоновану до вдосконалення спрямованості й змісту вищої освіти.

Можна відзначити, що здоров'я людини - це стан адекватності мінливим, найчастіше несприятливим умовам сучасного життя, що вона здобуває в результаті власної практики будівництва здоров'я. Таким чином, здоров'я людини – суть, організоване нею життя.

Питання про оволодіння власним здоров'ям може бути поставлене до порядку денного тільки людиною, яка розвивається, яка живе в динамічному світі, де виникають екстремальні умови, яка вважає за важливе без втрат ресурсу життєдіяльності, переходити від однієї ситуації життя до іншої.

Існують всього два способи проживання людиною свого життя, прямо зв'язаних з її здоров'ям. Перший, найбільш розповсюджений, але такий, що не дає можливості скільки-небудь істотно впливати на своє майбутнє. При цьому способі людина сприймає себе і навколишній світ, як фаталіст. Для такого відношення до свого здоров'я характерна перебільшена увага ролі спадковості і долі, визначального впливу зовнішніх умов життя, а також перебільшення можливостей допомоги з боку медичних установ. Ми умовно назвали цю групу людей споживачами медичних послуг.

Куди більш перспективним способом життєдіяльності представляється діяльна позиція будівничого власного здоров'я, який бере на себе відповідальність за устрій власного життя, що несе в собі наявний потенціал для досягнення і збереження свого здорового стану [28].

З огляду на вищесказане можна задати питання: Невже після занять непрофесійною фізкультурною освітою всі студенти негайно ж стануть фізкультурно-діяльними і розпочнуть практикувати будівництво власного здоров'я?. Звичайно ж, ні! Бо ж не для всіх на сьогодні це актуально, а відповідно не у всіх сформовані відповідні мотиви. Але молода людина буде володіти такими набутими властивостями особи, що дозволять, у випадку появи загрози працездатності, здоров'ю і самому її життю, організувати процеси мисле діяльності відносно самої себе, які неминуче призведуть до розгортання фізкультурної діяльності і будівництва власного здоров'я.

В цій ситуації доцільно використати всім відомий принцип. Вміння, що залишається після фізкультурної освіти людини, те ж саме що й вміння їздити на велосипеді в тому розумінні, що, скільки б років вона не сідала на нього, коли буде потрібно – сяде і поїде. Так і наслідки ефективної педагогічної технології непрофесійної фізкультурної освіти – вони затребуються тоді, коли будуть потрібні людині: це не затверджені для екзамену терміни, те, що людина пережила й зрозуміла, вона забути не може!

Нові поняття будівничий здоров'я і будівництво здоров'я проблемотизують непорушність канонів медицини, що донедавна припускала лише обмежену участь людини в подоланні захворювання, відводячи їй роль «суворо виконувати призначення лікаря». Вони, одночасно, задають нові орієнтації у формуванні викладачів фізичної культури й валеології і, як результат, несуть у собі нові можливості для подальшого розвитку теорії і практики непрофесійної фізкультурної освіти і навчальних предметів «Валеологія» та «Фізичне виховання».

Будівничий здоров'я – це вихована й освічена особистість, що відрізняється системою цінностей і цілей, понять і знань, вмінь і навичок, які дозволяють здійснювати діяльності, значимі для гармонійного функціонування всіх систем організму на оптимальному рівні, а також забезпечення адекватної взаємодії із зовнішнім світом. Мова йде про таку організацію життєдіяльності, що дозволяє випускнику технічного вищого навчального закладу зреалізувати свої професійні знання і власну індивідуальність через високу працездатність і продуктивне довголіття [56].

Що ж у суті своїй являє собою зміст діяльності будівництва здоров'я?

Тут не можна розраховувати на якусь єдину схему дій, що забезпечить виконання всіх вимог, а доцільніше розглянути загальну методику, що гарантує всім досягнення і збереження оптимуму індивідуального здоров'я. Будівництво здоров'я це глибоко особистісна, у чомусь «інтимна» діяльність по удосконаленню людиною свого духу і тіла, мислення і свідомості. Хоча як орієнтир такого саморозвитку повинні бути покладені визначені вище визначень «життя людини», «здоров'я», «стан здоров'я» та інші.

В основу вибору можливих підходів і засобів їхньої реалізації кладеться уявлення про ідеал чи образ такого стану свого здоров'я, котрий людина хоче досягти і утримати. У цьому випадку вона має у своєму розпорядженні лише напрямок будівництва нового для себе життя (має уявлення про те, до чого прагне), що дає поштовх до процесів мисле діяльності й життє утворення.

Таким чином, практика будівництва здоров'я передбачає реалізацію людиною, що може звертатися у своєму пошуку до сховищ норм культури (релігії і філософії, різноманітних наук і досвіду людей), вже відомих і апробований практичних дій, а також можливість готувати і реалізовувати принципово нові діяльності, щоб підвищувати потенціал свого здоров'я.

Загальний принцип переходу людини до позиції будівничого власного здоров'я може бути описаний через наступні етапи.

1. Вихідний стан на момент актуалізації цінностей здоров'я і цілей будівництва здоров'я, як правило, такий. Живе людина, пасивна життєдіяльність якої не застерігає, але радше сприяє виникненню різних патологічних станів. Існує зовнішній, стосовно неї, світ зі своїми закономірностями функціонування й розвитку, і якщо дана людина його і вивчає через навчальні предмети, то вже ніяк «не прикладає» набуті знання до себе. У даний момент життя така людина не сприймає себе, як елемент оточуючих систем, із взаємним (в обидва боки: від системи до людини, і навпаки) впливом, що визначає, у значній мірі, стан її здоров'я. Вона уповає на милість долі і майстерність медичних працівників.

2. Поява будівничого власного здоров'я і виникнення практики будівництва здоров'я розпочинається з моменту чим-небудь спровокованого (викликаного екстремальністю, що з’явилася), процесу рефлексії самого себе і свого сприйняття світу. Саме тут людина починає сприймати себе, як частину світоустрою, розуміти важливість як гармонізації всіх складових свого «Я» (складно улаштованих і взаємозалежних інтелекту і тілесності), так і гармонізації своїх відносин із зовнішнім світом. Тут їй повинен допомогти викладач, який зайняв позицію наставника і вихователя, що не тільки володіє цінностями проживання здорового життя, але і реалізує їх у реальності. Справа в тім, що він впливає не стільки словами, скільки особистим прикладом. Тільки так він може «достукатися» до особистості, адже: «виховання – це завоювання авторитету і духовне керівництво» [64]. І немає рації недооцінювати визначальну роль такого виховного впливу.

Для результативності педагогічного, спеціально організованого і розрахованого на успіх штучного впливу на даному етапі, що є вузловим у процесі становлення будівничого здоров'я, саме й необхідна організація непрофесійної фізкультурної освіти студентів у технічних вишах.

3. Наступаючий за цим етап – проектування і реалізація будівничим здоров'я перших пробних програм досягнення здорового стану. Він включає самовизначення до діяльності будівництва здоров'я і постановку цілей бути здоровим. Формування необхідних понять і знань, оволодіння відсутніми техніками і здібностями до мислення і діяльності. Починаючи з непростих зусиль по «витісненню» хворобливих думок іншими, правильними, здоровими думками (читай, Лев Толстой, «Смерть Івана Ілліча»), закінчуючи процедурами і вправами, що впливають на психіку і тілесність.

Це і є кульмінаційний момент – досягнення людиною гармонії із самим собою (духу з тілесністю, мислення зі свідомістю, волі з діяльністю) і гармонії з навколишнім світом. Як наслідок, вона створює своє, здорове середовище мешкання (уточнює і переглядає свої звички, відмовляючись «від шкідливих», формує нове коло спілкування, організує свою інтелектуальну і фізичну рекреацію, тощо), і здійснює інші діяльності, у ході яких досягається і підтримується її здоровий стан: це і є можливий ЗСЖ.