- •46. Фінансові ресурси підприємств, їх скал і характеристика
- •47. Основні категорії особистого страхування
- •48. Концепція фінансової безпеки держави
- •49. Класифікація податків і зборів
- •50. Податкова політика України
- •51. Бюджетний федералізм та міжбюджетні відносини
- •52.Предмет і метод фінансової науки і курсу «Фінанси»
- •53. Фінанси України у радянський період(1917-1991)
- •55. Механізм фінансової діяльності підприємств
- •56. Роль місцевих фінансів у забезпеченні розвитку регіону
- •54. Історія виникнення та сучасний стан оподаткування
- •57. Бюджетна система :поняття і принципи побудови. Бюджетна система України
- •58. Грошовий ринок як складова частина фінансового ринку
- •59. Внутрішня система і зовнішнє оточення страхового ринку
- •61. Платежі за ресурси та інші платежі і збори
- •62. Державний борг
- •63. Перспективи формування системи соціального захисту населення в Україні
- •67. Сутність фінансів та взаємозв'язок з іншими економічними категоріями
- •68. Фінанси Київської Русі та України(9- поч. 20)
- •69. Розвиток фінансової науки в Україні. Історія української фінансової думки
- •70. Питання медичного страхування
- •71. Міжнародні фінансові організації інституції
- •72. Розрахунок цінового та натурального операційного левериджу
57. Бюджетна система :поняття і принципи побудови. Бюджетна система України
Бюджетна система України — це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.
Структура бюджетної системи України представлена:
1) державним бюджетом та
2) місцевими бюджетами.
Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах, як:
— принципи єдності (цілісності) бюджетної системи України, що забезпечується єдиними правовою базою, грошовою системою, бюджетною класифікацією доходів і видатків, єдністю порядку виконання бюджетів і ведення бухгалтерського обліку й звітності, єдністю регулювання бюджетних відносин;
— принцип збалансованості бюджетів, який полягає в тому, що витрати бюджету мають відповідати доходам за відповідний бюджетний період;
— принцип повноти — до складу доходів входять усі доходи держави й органів місцевого самоврядування, отримані з будь-яких джерел. До видатків бюджету належать будь-які бюджетні витрати на потреби держави або місцевого самоврядування;
— принцип самостійності бюджетів — самостійність бюджетів забезпечується шляхом закріплення за ними відповідних джерел надходжень, правом на визначення напрямів використання коштів згідно із законодавством України. Держава не несе відповідальності коштами держбюджету за бюджетні зобов'язання органів місцевого самоврядування, а органи місцевого самоврядування не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання держави;
— принцип обґрунтованості — бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках доходів і витрат бюджету, що здійснюються до затверджених нормативів і методик;
— принцип ефективності — усі учасники бюджетного процесу мають на меті залучати мінімальний обсяг бюджетних коштів щоб досягнути максимального результату;
— принцип цільового використання бюджетних коштів — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетом;
— принцип субсидіарності — розподіл видатків між державним бюджетом і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на максимальному наближенні суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
— принцип справедливості й неупередженості — бюджети будуються на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
— принцип публічності та прозорості — бюджети всіх рівнів обговорюються та затверджуються відповідно Верховною Радою України. Верховною Радою Автономної Республіки Крим і відповідними радами;
— принцип відповідальності учасників бюджетного процесу — кожен учасник бюджетного процесу відповідає за складання та виконання відповідних бюджетів.
58. Грошовий ринок як складова частина фінансового ринку
У ринковій економіці найважливішою центральною ланкою і водночас її механізмом виступає ринок. У найбільш загальному визначенні він є всією сукупністю економічних відносин, які виникають у процесі купівлі-продажу.
Ринок — це складна система, що складається з багатьох взаємопов’язаних між собою елементів, які й утворюють його структуру. Ця структура охоплює як свої елементи ринок товарів, ринок послуг, ринок робочої сили та інші складові частини. Серед цих найбільш узагальнених структурних елементів виділяють і фінансовий ринок.
Грошови́й ри́нок — це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.
З погляду сутності фінансовий ринок — це сукупність економічних відносин, які складаються з приводу купівлі-продажу специфічного товару— грошей. Саме вони виступають на цьому ринку його об’єктом. Що ж стосується суб’єктів фінансового ринку, то на ньому діють усі суб’єкти ринку. Але серед цих суб’єктів слід виділити, з одного боку, домашні господарства (населення), а з іншого — фірми. Перші — це головний власник тимчасово вільних коштів. Саме в них знаходиться основне джерело кредитних ресурсів. Що ж стосується фірм, то вони виступають переважно в іпостасі позичальників, бо саме їм необхідні гроші і перш за все для здійснення інвестиційної діяльності.
Особливістю фінансового ринку є й те, що на фінансовому ринку надзвичайно велику роль відіграють посередники. Саме вони забезпечують рух грошей і операції купівлі-продажу.
