Розділові знаки в складносурядних реченнях

Розділові знаки ставлять на межі між частинами складносурядних речень перед сполучником сурядності: Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече (М. Коцюбинський).

Розділовий знак	Правило	Приклади
кома	частини речення виражають одночасність, послідовність подій або причиново-наслідкові зв'язки	Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко). Пройшов дощ, і дерева заясніли під сонцем (У. Самчук).
тире	частини речення виражають швидку зміну подій чи причиново-наслідкові зв'язки (у другому реченні висновок або наслідок дії першого), різке протиставлення,	Дмухнув вітер понад ставом — і сліду не стало (Т. Шевченко). Дощ пройшов — і Київ зеленіє (М. Рильський).
крапка з комою	частини речення значні за обсягом або в середині них є свої розділові знаки	Річка широка та глибока, а вода синя та чиста; і котиться вона, виблискуючи та шумуючи (Марко Вовчок).

 

Зауважте! Не ставиться розділовий знак перед сполучниками і, й, та (=і), або, чи, якщо частини складносурядного речення мають спільний другорядний член, вставне слово або частки лише, тільки, ще, навіть: Десь спереду гукнув паровоз і почулася пісня (О. Гончар).

Не ставиться також розділовий знак, якщо названі вище сполучники поєднують два питальних речення, окличних чи спонукальних: Таке розкішне над нами небо і такі ми до безмежності молоді! (В. Шевчук); Коли в тебе відпустка і де ти будеш відпочивати? (З розмови).

Зауважте! У складносурядних реченнях перед сполучником і, й, та (=і) ставиться кома або тире, якщо частини виражають причиново - наслідкові зв'язки, — вибір знака обумовлюється в таких випадках бажанням автора.

22. Складнопідря́дне ре́чення — складне речення, в якому одне просте речення є головним, а інше (підрядне) граматично залежить від головного і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова. Підрядне речення може розташовуватись до, всередині або після головного речення.

Однорідна, неоднорідна, послідовна підрядність.

23. Типи складнопідрядних речень

Тип підрядного речення	Питання / сполучники чи сполучні слова	Приклад
означальне	який? яка? яке? які?	Життя — це оббирання з реп 'яхів, що пазурами уп'ялися в душу (Л. Костенко).
	спол.: що, щоб, ніби; спол. сл.: який, ний, котрий, що, де, куди, звідки
з'ясувальне	хто? що? кого? чого?	Не можна допустити, щоб людиною керував страх (О. Гончар).
	спол.: що, як, щоб, мов, ніби, наче, аби, якби, коли, поки, доки, чиспол. сл.: який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, як, чому
обставинне місця	де? куди ? звідки ?	Тепер я скрізь, де світло і любов (П. Филинович).
	спол. сл.: де, куди, звідки
обставинне часу	коли? як довго? доки? з яких пір?	Доки сонце зійде, роса очі виїсть (Нар. тв.).
	спол.: як, після того як, відколи, відтоді як, з тих пір як спол. сл.: коли, поки, доки
обставинне способу дії, міри і ступеня	як?яким способом?якою мірою? наскільки?	Сердега так перелякався, що аж тремтить (Л.Глібов).
	спол.: що, чим...тим, аж, що аж спол. сл.: як, скільки, наскільки
обставинне порівняльне	як?	Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина (Т. Шевченко).
	спол.: як, ніби, наче, мовби спол. сл.: як
обставинне умови	за якої умови?	Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко).
	спол.: якщо, коли, якби, як, раз,аби
обставинне причини	чому? через що? з якої причини?	Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ігили й нікуди не прийшли (Л. Костенко).
	спол.: бо, що, оскільки, адже, тому що, через те що, внаслідок того що, у зв 'язку з тим що
обставинне мети	з якою метою? навіщо? для чого?	Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Т. Шевченко).
	спол.: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб
обставинне допустове	незважаючи на що?	Хоч не рідний cuн Ярема, а щира дитина (Т. Шевченко).
	спол.: хоч, хай, незважаючи на те що, дарма що
обставинне наслідку	умовно можна поставити питання і що ж? і який наслідок?	Теплий туман наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М. Коцюбинський).
	спол.: так що

 

24. Безсполучниковим складним реченням називається таке речення, у якому окремі прості речення об’єднуються в одне граматичне і смислове ціле не сполучниками чи сполучними словами, а лише за допомогою інтонації

За характером синтаксичних і смислових зв’язків між частинами безсполучникові складні речення поділяються на такі дві основні групи:

з однорідними простими реченнями, які синтаксично є рівноправними і близькі до частин складносурядного речення (Був теплий день, світилася весна (М. Рильський));

з неоднорідними простими реченнями, одне з яких пояснює інше і залежить від нього так само, як у складнопідрядному реченні (Бачу здалеку: хвиля іскриста грає вільно на синьому морі (Леся Українка)).

Безсполучникові складні речення з однорідними простими можуть виражати такі смислові відношення: 1) одночасність дій, подій, явищ; 2) часову послідовність дій, подій, явищ; 3) зіставлення чи протиставлення подій, явищ, про які повідомляється в простих реченнях. У такому разі прості речення вимовляються з інтонацією переліку або зіставлення, протиставлення (Минають дні, минають ночі.

Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами -це такі речення, структурно-семантична цілісність яких ґрунтується на взаємозв'язаності неоднорідних, залежних предикативних частин, що поєднуються між собою зумовленою й пояснювальною інтонацією. За семантикою виділяють такі їх види:

1) речення із з'ясувальним значенням: друга частина пояснює зміст першої. Ці речення співвідносні зі складнопідрядними з'ясувальними реченнями: Згадую: дітьми із листя кленів ми до свят сплітаємо вінки (В. Колодій); Кажуть: вогонь печі дає дзвінкість, вогонь душі дає красу (О. Гончар);

2) речення з часовим значенням: час дії другої предикативної частини зумовлюється часом дії першої частини. Ці речення співвідносні зі складнопідрядними часовими реченнями: Лягло сонце за горою, зірки засіяли (Т. Шевченко); Брязне клинок об залізо кайданів, піде луна по твердинях тиранів (Леся Українка); Прийде час - всі дороги на світі повернуть у край наш крилатий на печаль ворогам, на утіху тобі (М. Стельмах);

3) речення з умовним значенням: перша предикативна частина виражає умову, за якої можливе здійснення того, про що йдеться в другій частині: Не навчив батько - не навчить і дядько (Н. тв.); На схід сонця квітнуть рожі: будуть дні погожі (П. Тичина);

4) речення з причиновим значенням: друга предикативна частина розкриває причину дії чи стану, про які йдеться у першій частині: Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова коханих батьківських степів (А. Малишко); Гроза буде -хмара аж на землю лягає (О. Коломієць). Ці речення співвідносні зі складнопідрядними причиновими: можна перед другою частиною вставити причиновий сполучник бо;

5) речення з наслідковим значенням, у яких друга предикативна частина означає, наслідок дії чи стану, про які мовиться в першій частині: Вітер війнув -листя з клена жовте, жовто-золоте полетіло (П. Тичина); Махнула осінь в ліси - вони зацвіли пурпуровими, сірими та жовтими фарбами (І. Франко). У таких реченнях можна вставити сполучник так що;

6) речення з порівняльним значенням, в яких зміст першої предикативної частини порівнюється зі змістом другої: Роса блищить на сонці - чисте срібло (М. Коцюбинський). Такі речення легко перетворити на сполучникові, вставивши сполучники мов, немов, наче;

7) речення з приєднувальним значенням, в яких друга предикативна частина містить додаткове зауваження до першої частини або оцінку повідомлення в ній: Я розкажу вам про замерзлу квітку: вона чорніє в мене на столі (Г. Чубач)

ДВОКРАПКА

Двокрапка ставиться між реченнями, що входять до безсполучникового складного речення:

якщо друге речення вказує на підставу, причину того, про

мовиться у першому: Мир у світі таки буде: його хочуть усі люди (нар. тв.); Любіть книгу: вона допоможе вам розібратися в строкатому сплетінні думок, навчить вас пова-лсати людину (М. Горький);

якщо друге речення розкриває зміст першого в цілому або якогось із його членів: Ти знаєш приказку: перш ніж: запалає вогонь, мусить вибухнути сірий дим (М. Коцюбинський); В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде (нар. тв.);

якщо друге речення доповнює перше загалом або якийсь з його членів (частіше присудок): / досі сниться: під горою, між вербами та над водою, біленька хаточка стоїть (Т. Шевченко); Бачу здалеку: хвиля іскриста грає вільно по синьому морі (Леся Українка); Йдемо вулицею і ще з другого кінця побачили: в хаті світиться. Пам 'ятаю: солдати Чуйкова парк садили у центрі Європи (Д. Луценко).

ТИРЕ

Тире між реченнями^що входять у безсполучникове складне речення, ставиться:

коли йдеться про швидку зміну подій або несподіваний наслідок: Дивлюся — аж світає, край неба палає (Т. Шевченко); На ярмарку почуто поміж людом — Устима вбито (Марко Вовчок); Оглянувся —в пору вже кипить бій (О. Гончар);

коли зміст одного речення протиставляється змісту другого: Стоїш високо — не будь гордим, стоїш низько — не гнися (нар. тв.); Пан гуляв у себе в замку —у ярмі стогнали люди (Леся Українка); На небі сонце — серед нив я (М. Коцюбинський);

коли зміст першого речення порівнюється із змістом Другого: Посієш вчасно —вродить рясно (нар. тв.); Здобудеш освіту — побачиш більше світу (нар. тв.); Подивилась ясно — заспівали скрипки (П. Тичина);

коли в другій частині речення вказується на наслідок або висновок з того, про що мовиться у першому: Чайки стогнуть — то ж на бурю (М. Горький); Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Т. Шевченко); Слово до слова — зложиться мова (нар. тв.).

25. Поняття про складні синтаксичні конструкції. Види зв’язків частин, що входять до складної синтаксичної конструкції. Складна синтаксична конструкція – це складне речення з різними видами зв'язку. У такому реченні його частини сполучаються між собою як сполучниковим (сурядним, підрядним), так і безсполучниковим зв'язком

Існують різні типи складних синтаксичних конструкцій. Ось два з них: • з сурядним і підрядним зв'язком: За тим селом, де в полі бліндажі Колись гули залізною луною, Щебече дощик, сіє стороною, І мак горить, і колос на межі (А.Малишко); • з сполучниковим і безсполучниковим зв'язком: Ще сніг кругом, ще голі віти в дуба, і не курличуть в небі журавлі (В.Сосюра). У складному реченні може співіснувати безсполучниковий і сурядний сполучниковий зв'язки. Причому за допомогою сполучника сурядності приєднується, як правило, остання частина, що надає всьому реченню характеру завершеності: Вітрило напнулось, хвиля загомоніла, і човен помчав прудко (І. Драч). Сурядним зв'язком можуть об'єднуватися як окремі синтаксичні блоки складнопідрядні речення одне з одним або з незалежними реченнями – таким чином виникають складні речення із сурядністю й підрядністю. Сурядним зв'язком об'єднується складнопідрядне речення з незалежним і навпаки: Спустився вечір, і одразу похолоднішало, хоч удень була нестерпна спека (О. Гончар). Серце в нього щеміло, немов хто стискав його в жмені, однак він не міг спинити бажання хоч раз у житті зазнати того щастя (М. Коцюбинський). Тут у першому випадку до незалежного речення за допомогою сполучника сурядності / приєднано складнопідрядне речення з підрядним допустовим, у другому – до складнопідрядного речення з підрядним способу дії за допомогою сполучника сурядності однак приєднано незалежне речення. Сурядним зв'язком об'єднуються між собою складнопід¬рядні речення: Як швидко минають дні, коли в людини є хліб і вода, і як повільно течуть вони, коли немає ні ковтка води (С. Скляренко). Тут два складнопідрядні речення з підрядними умови поєднані між собою сполучником сурядності і. Безсполучниковим зв'язком як окремі синтаксичні блоки можуть об'єднуватися складнопідрядні речення одне з одним або з незалежними реченнями – таким чином виникають складні речення з безсполучниковим зв'язком і підрядністю.

Розділові знаки між кожними двома частинами таких складних синтаксичних конструкцій ставляться так само, як і між будь-якими двома частинами складносурядних, складнопідрядних чи складних безсполучникових речень.