Вимоги до якості

Цукор-пісок являє собою сипучий продукт, що складається з кристалів розміром від 0,2 до 2,5 мм, з ясно вираженими гранями. Він повинен бути не липким і сухим на дотик, білого кольору з блиском, солодкого смаку, без сторонніх присмаків і запахів.

Розчинність у воді повна, розчин повинен бути прозорим. Вологість цукру-піску повинна бути не більше 0,14%, вміст сахарози - не менш 99,75, редукуючих речовин - не більш 0,05 (на суху речовину), золи - не більше 0,03%, кольоровість в одиницях Штаммера - не більше 0,8.

У цукрі, що використовується для промислової переробки, допускається вміст сахарози (на суху речовину) не менше 99,55%, редукуючих речовин - не більш 0,065, золи - не більше 0,05, вологість - не більше 0,15%.

За органолептичними показниками цукор-рафінад повинен відповідати наступним вимогам: колір білий, без плям, допускається злегка блакитний відтінок, смак сухого цукру і водного розчину - солодкий, без сторонніх смаків і запахів, розчинність повна, розчин прозорий, допускається ледь вловимий блакитний відтінок.

Фізико-хімічні показники в залежності від виду цукру нормуються наступні: вміст вологи (0,1-0,4%), сахарози (не менше 99,9%), редукуючих речовин (не більше 0,03%), крихти (не більше 1,0-2,5%), повна розчинність (не раніше 1-8 хв), фортеця (не менше 15-40 в кгс / см ^2).

Упаковка та зберігання

Цукор зберігає свої вихідні властивості тільки при надійному захисті від впливу зовнішніх умов при зберіганні, транспортуванні і реалізацій в торгівлі, що повинно забезпечуватися перш за все його упаковкою. Це питання найбільш надійно вирішене тільки для цукру рафінаду, фасованого на виробництві у споживчу тару.

Упаковують цукор-пісок по 50 кг (нетто) в чисті нові і вживані тканинні мішки I і II категорій; в тканинні мішки з поліетиленовими і паперовими вкладишами; мішки з матеріалу з віакозной основою, поліпропіленові. Цукор-пісок, призначений для перевезення автомобільним транспортом, дозволяється упаковувати по 40 кг у п'яти-або шести-слойні паперові мішки з одним або двома ламінованим шарами. Основною тарою для нефасованого цукру-піску все ще залишаються тканинні мішки. Мішки повинні бути щільними, щоб не прокидалися кристали цукру. Однак мішковина не захищає цукор від проникнення пилу та інших забруднень. З матеріалу мішка в цукор потрапляють багаття і ворс. Мішковина має характерний запах, пов'язаний з її обробкою. Мішки - самий значний осередок інфекції цукру. Крім того, тканина легко намокає. Підвищення вимог до якості продукції приводить до необхідності раціонального вирішення питання з упаковкою цукру.

Рафінований цукор-пісок промисловість випускає у великій упаковці в мішках і в споживчій тарі. Цукор-пісок нерафінований в основному надходить в торгівлю на нефасована вигляді. Його фасують у споживчу тару на підприємствах торгівлі у місцях споживання. У великих містах і промислових центрах створені спеціалізовані підприємства, де цукор-пісок фасують механізованим способом по 0,5 - 1,0 кг у пакети паперові (двох-і одношарові) або поліетиленові.

Кусковий цукор-рафінад випускають восновному в споживчій тарі і частина упакованим в тканинні мішки по 40 кг. Для цукру-рафінаду в мішках, встановлені більш високі норми вмісту дрібниці, ніж у пачках (ГОСТ 22-78 зі зміною № 2). У мішках рафінад забруднюється, оббиваються межі шматків, утворюються дріб'язок і пудра. Рафінад, розфасований в пачки і паперові коробки масою нетто по 0,5 і 1 кг, укладають в зовнішню тару - у ящики дощаті та фанерні масою до 30-35 кг або загортають в обгортковий папір у вигляді пакетів по 20 кг. Є досвід упаковки на автоматах пачок кускового цукру в пакети по 20 шт. із застосуванням термоусадочної плівки. У ящики, вистелені папером, упаковують також нефасований цукор-рафінад. Маса нетто упаковок кожної відвантажується окремої партії цукру повинна бути однаковою, тара - однорідною. Метод визначення маси нетто - за ГОСТ 26521-85. Маркують упакований цукор незабрудню-вальною фарбою відповідно до вимог чинного стандарту.

Мед.