3. Завдання фізичного виховання дітей дошкільного віку

Дошкільний вік охоплює період життя від народження до 7 років. Саме в цей період здійснюються найбільш інтенсивний ріст і розвиток найважливіших систем організму та їх функцій, закладається база для всебічного розвитку фізичних і духовних здібностей. Цей вік найбільш сприятливий для загартовування організму, оволодіння елементарними життєво необхідними руховими вміннями, гігієнічними навичками і т.д.

Основою всебічного розвитку дитини в перші роки життя є фізичне виховання. Організовані фізкультурні заняття (в яслах, дитячих садках і сім’ї), а також вільна рухова діяльність, коли дитина під час прогулянок грає, стрибає, бігає і т.п., поліпшують діяльність серцево-судинної, дихальної та нервової систем, зміцнюють опорно-руховий апарат, покращують обмін речовин. Вони підвищують стійкість дитини до захворювань, мобілізують захисні сили організму. Через рухову діяльність дитина пізнає світ, розвиваються його психічні процеси, воля, самостійність. Чим більшою кількістю різноманітних рухів опанує дитина, тим ширші можливості для розвитку відчуття, сприйняття і інших психічних процесів, тим повноцінніше здійснюється його розвиток. Тому, якщо даний період буде упущений у плані грамотного фізичного виховання, то надалі надолужити прогалини, усунути допущені помилки буде надзвичайно важко.

Найбільш загальними завданнями для дітей раннього та дошкільного віку є викладені нижче.

Оздоровчі завдання

1. Підвищення опірності організму впливам зовнішнього середовища шляхом його загартовування. За допомогою розумно дозованих оздоровчих факторів природи (сонячні, водні, повітряні процедури) слабкі захисні сили дитячого організму

Необхідно також з ранніх років створювати у дитини уявлення про правильну поставу. Дієвим засобом попередження порушень постави: сутулості, асиметрії плечей і лопаток, а також сколіозів (захворювань хребта, що викликаються слабкістю м’язів спини і тривалим перебуванням тіла в фізіологічно незручних положеннях) – є фізичні вправи.

3. Сприяння підвищенню функціональних можливостей вегетативних органів. Активна рухова діяльність дитини сприяє зміцненню серцево-судинної і дихальної систем, поліпшенню обмінних процесів в організмі, оптимізації травлення і теплорегуляції, попередженню застійних явищ і т.д.

Фізична культура, надаючи природному процесу становлення форм і функцій організму, що росте оптимальний характер, створюючи сприятливі для цього умови, сприяє тим самим нормальному функціонуванню всіх систем дитячого організму.

4. Виховання фізичних здібностей (координаційних, швидкісних і витривалості). У дошкільному віці процес виховання фізичних здібностей не повинен бути спеціально спрямованим по відношенню до кожного з них. Навпаки, на основі принципу гармонійного розвитку слід так підбирати засоби, міняти діяльність за змістом і характером і регулювати спрямованість рухової активності, щоб забезпечувалося комплексне виховання всіх фізичних здібностей.

БІЛЕТ № 6

1. Особливості формування екологічної культури дітей дошкільного віку.

У «Концепції дошкільного виховання» вказується у тому, що у дошкільному віці закладається позитивне ставлення до природи, й оточуючим людям. У реалізації даного завдання педагоги повинні поступово переорієнтовуватися під виховний потенціал довкілля.

Обов’язковий компонент процесу формування екологічної КУЛЬТУРИ – знання. Якщо людина нічого не знає про об’єкт, вона буде ставитися до нього байдуже. Екологічні знання сприяють формуванню свідомого ставлення до навколишнього світу, природи та закладають основи екологічної свідомості.

Екологічне виховання має на меті не лише озброєння дітей новими екологічними знаннями, а й формування екологічно-компетентної особистості, тобто такої, яка здатна, керуючись здобутими знаннями, сформованими цінностями й досвідом, приймати виважені екологічно- доцільні рішення в життєвих ситуаціях – як у побутових, так і у природному оточенні. Саме ця особистісна характеристика зорієнтовує виховний процесі виступає показником якості сучасної екологічної освіти.

На території дошкільного навчального закладу можуть бути створені клумби, газони, невеликі штучні водойми, альпійські гірки, екологічні стежинки. Дуже важливо якомога повніше використати можливості дошкільного закладу для екологічного виховання дітей.

Формування в дітей дошкільного віку знань про природу слід здійснювати у всіх видах діяльності. На організовані заняття з природи слід виносити узагальнювальні теми після того, як діти набудуть досвіду безпосередньої взаємодії з об’єктами і явищами природи.

Ознайомлення дітей з природою – один із головних засобів їх розвитку, формування екологічно компетентної особистості, здатної вільно орієнтуватися у природоохоронній ситуації.

2 Розвиток словника та активного мовлення дітей.

Словник людини поділяється на пасивний і активний. Активний словник охоплює слова, які мовець не тільки розуміє, але і користується ними в активному мовленні. Кількість слів в активному словнику людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник — це слова, які мовець розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший активного. Активний словник малюка поступово збільшується: в 3 роки він становить 1000 слів, в 4 роки — 1540, 4,5 роки — 1870, 5 років — 2072, 5,5 років —2289, 6 років — 2589, 7 років — 3500—4000 слів.

В активний словник дитини входять не лише загальновживані слова, але й специфічні, які є активними тільки для членів її сім'ї і зумовлені, зокрема, характером праці батьків. Так, активний словник малюка з сім'ї лісника буде дещо відмінний від активного словника свого однолітка з сім'ї вчителя.

З усіх частин мови в активному словнику дитини переважають іменники (50%) ї дієслова (30%). Інші частини мови дитина вживає зрідка.

П'ятирічна дитина надзвичайно допитлива, балакуча, це і сприяє швидкому збагаченню активного словника: засвоюються прикметники, числівники та інші частини мови. Проте і в середньому дошкільному віці є свої складності в засвоєнні слів.

Чимало слів, що позначають час, простір, ще залишаються незрозумілими. Активний словник дитини старшого дошкільного віку (6— 7 років життя) вже наближається до словника дорослої людини. Дитина вільно користується всіма частинами мови, правильно називає предмети, їх ознаки та властивості.

У мові часом ще зустрічаються діалектизми, просторіччя та вульгаризми («тутечки», «сюдою», «умивалка» тощо). Тому батьки повинні постійно збагачувати словник дитини новими словами; уточнювати значення слів, активізуючи словник. Домагатись заміни діалектизмів та вульгаризмів словами літературної мови; збагачувати дитячу мову прислів'ями, приказками, загадками, образними народними виразами.