28. Українська культура другої пол. XVII - XVIII ст.

Правління І. Мазепи Та Його Наслідки

При обранні нового гетьмана І. Мазепи (бл. 1639–1709) були укладені «Коломацькі статті» – договірні умови між старшинами і урядом Росії. посилювали владу царату на українських землях, в Батурині столиці Гетьманщини, розміщувався полк московських стрільців, статті не дозволяли російським воєводам втручатися в українські справи. А завдяки політичному хисту І. Мазепи низка шкідливих для України ухвал Коломацької угоди залишилася нечинною.

І. Мазепа правив майже 21 рік, увів нову категорію козацької старшини – бунчукових товаришів, цілком залежних від нього. У проведенні внутрішньої політики гетьман спирався на козацьку старшину – роздавав їй землі, впорядкував податки, земельну власність. За роки правління він став одним з найбагатших феодалів Європи (мав 20 тис. маєтків), великий меценат: за його сприяння були збудовані й відреставровані понад 20 православних храмів, чимало монастирів, споруд для Києво-Могилянської колегії та ін. Він надавав матеріальну допомогу спудеям.

. Майнова нерівність козацтва була узаконена в 1698 р.: залежно від матеріального становища їх розділили на виборних (несли військову службу) і підпомічників (надавали допомогу виборним при спорядженні тих на службу).

Довгий час гетьман був у дружніх стосунках з російським царем Петром І (1672–1725, трон посів у 1689 р.). Зі своїм військом Мазепа брав участь у походах Росії проти Туреччини. Але у 1700 р. Петро І, уклавши мир з Туреччиною, почав Північну війну зі Швецією за вихід до Балтійського моря. Цар укладаючи угоду з польським королем Августом ІІ Сильним про спільні дії проти шведського короля Карла XІІ (1697–1718), , пообіцяв уступити Речі Посполитій кілька міст на Правобережжі й деякі села Стародубського полку.

Вже 1700 р. для ведення бойових дій проти шведів було відправлено 17 тис. козаків. Українські загони не могли рівнятися з регулярним військом, зазнавали значних (до 70%) втрат, на чолі загонів ставили російських та німецьких командирів. Козацький дух занепадав. Тисячі українців гинули також на будівництві фортець та нової столиці – Санкт-Петербурга. Війна вимагала величезних коштів, тому гетьманська адміністрація постійно запроваджувала нові податки. Це збільшувало соціальну напруженість в українському суспільстві.

Коли польський союзник Карла XІІ С. Лещинський почав погрожувати нападом на Україну, а Петро І відмовився допомогти боронитися від нападників Мазепа почав переговори зі Швецією. Він пообіцяв Карлові XІІ зимові квартири в Україні для шведської армії, запаси їжі та фуражу й військову допомогу в обмін на звільнення краю від впливу Москви. В кінці жовтня 1708 р. гетьман виступив з Батурина назустріч шведам, між Україною і Швецією було укладено угоду

Гетьмана мало хто піддержав – головним чином «низовики» під керівництвом кошового отамана К. Гордієнка та порівняно невелика кількість старшини і козаків Гетьманщини. Тому замість обіцяних 50 тис. війська Мазепа зміг привести з собою до табору Карла XІІ лише близько 3 тис. козаків.

За наказом Петра І князь О. Меншиков зруйнував резиденцію гетьмана в Батурині, вирізавши всіх жителів – 6 тис. чоловіків, жінок і дітей. У травні 1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця. Після поразки 28 червня у Полтавській битві шведсько-українського війська, Мазепа разом з Карлом XІІ відступив у землі, контрольовані турками, де невдовзі помер.

П. Орлик (1672–1742). У 1710 р. ним була укладена перша конституція України (за місцем створення – Бендерська). Вона мала форму угоди між гетьманом, що обирався, та козацькою старшиною і називалася «Пакти і конституція прав і вольностей Запорозького козацтва». Цим документом планувалося: утворення незалежної Української держави в межах етнографічної національної території, визначеної Зборівським миром 1649 р., поділ влади на законодавчу (Генеральна Рада), виконавчу (Гетьман та його уряд) і судову (Генеральний суд). Своїм змістом та демократичністю конституція П. Орлика випереджала всі тогочасні європейські суспільно-політичні концепції.

Навесні 1711 р. П.Орлик здійснив військовий похід на Правобережжя, змушений тікати до Швеції, Німеччині, Франції, Греції та Молдові, де й помер. В історію П. Орлик увійшов як останній гетьман, який відкрито домагався створення Української держави.

Петро І, назавжди перейнявшись недовірою до козацької старшини і відкинувши після Полтавської перемоги обіцянки про збереження «козацьких прав і вольностей», вже влітку 1709 р. призначив резидентів (наглядачів) при гетьманському дворі. Вони повинні були стежити за переміщеннями запорожців на кордонах Гетьманщини, боротися з «мазепинською» агітацією, контролювати зовнішньополітичну діяльність гетьмана І. Скоропадського (1708–1722). Гетьманську резиденцію перенесли до Глухова, ближче до російського кордону.

30. Україна в подіях Північної війни (1700—1721 рр.)

 Із 1700 р. Росія вела Північну війну зі Швецією за вихід до Балтійського моря, Україна не мала в ній інтересів. Проте воювала на території Московії, Прибалтики, Речі Посполитої, в інтересах царя. Жорстоке ставлення з боку командування й тяжкі умови, козаків використовували під час будівництва каналів, доріг, фортець та інших укріплень. Із 1706 р. Гетьманщина мусила також утримувати в ряді міст московську армію й воєнні гарнізони, України постачала провіант, обмеження козацьких станових прав. Усе це призводило до занепаду господарства й торгівлі, посилювало незадоволення політикою московського царя. Гостру реакцію викликав указ 1705 р. про перетворення двох козацьких полків, висланих до Пруссії, на регулярні драгунські.

Перехід І. Мазепи на бік Карла ХІІ, I. Мазепа розпочав таємні переговори зі шведським королем Карлом XII. У 1708 р. Карл ХІІ з 35-тисячною армією вирушив на Москву, мав приєднатися генерал Левенгаупт з 16-тисячним військом та важкою артилерією. Шлях на Москву був перекритий великими залогами російських військ у Пскові, Новгороді та Смоленську. Карл ХІІ мав здійснити обхід через Білорусію. Але через погані дороги, вороже ставлення місцевого населення і дії партизанів шведська армія втратила потрібну рухливість, розгром армії Левенгаупта поблизу села Лісне у Білорусії. Після цього шведський король рушив в Україну, де сподівався на допомогу І. Мазепи.

4 листопада 1708 р. гетьман став на бік Карла ХІІ і, залишивши у Батурині 3-тисячну залогу, із 4-тисячним загоном козаків рушив до ставки Карла ХІІ, багато козаків його залишили, населення розглядало шведів як загарбників.

За наказом Петра І О. Меншиков розгромив гетьманську столицю Батурин. Місто було спалене, а населення знищене.

І. Мазепу було оголошено зрадником. У Глухові гетьманом було обрано Івана Скоропадського (1708—1722 рр.). Крім того, Петро І звернувся до населення бути вірним йому, а на Січ відправив дарунки і гроші. Через кілька днів більшість старшини залишили Мазепу, підписали присягу на вірність царю і визнали гетьманом Скоропадського

До Мазепи і Карла ХІІ приєднався кошовий отаман Кость Гордієнко з частиною запорожців. 8 квітня 1709 р. Мазепа і Гордієнко підписали угоду з Карлом XII, яка передбачала утворення на українських землях, що перебували у складі Росії, князівства, під формальною протекцією Швеції.

Петро І продовжував каральні заходи в Україні. У квітні 1709 р. російські війська під командуванням П. Яковлева здійснила каральний похід на Січ, у результаті якого вона була знищена. Лише небагатьом запорожцям вдалося врятуватися.

Цікаво знати

Після погрому Січі запорожці заснували Кам’янську Січ. Але в 1711 р. російські війська зруйнували її. Потім у володіннях хана — урочищі Олешки поряд із Кардашинським лиманом. Матеріальне становище козаків Олешківської Січі було значно гіршим У 1728 р. збурені козаки під проводом Івана Гусака заарештували кошового К. Гордієнка, рушили на місце Чортомлицької Січі. Зазнавши невдачі, козаки повернулися у володіння кримського хана й оселилися на місці Кам’янської Січі. У 1733 р. помирає К. Гордієнко російська імператриця пробачила запорожцям і дозволила їм повернутися. У 1734 р. козаки заснували Нову Січ, що проіснувала до 1775 р.

Полтавська битва На той час основні сили шведів підійшли до Полтави облога міста тривала три місяці, шведи, які мали лише чотири гармати, не могли зламати опір захисників. Тим часом до Полтави підійшли головні сили росіян. Вирішальна битва Північної війни відбулася 8 липня (27 червня)  1709 р. під Полтавою і завершилася поразкою шведів.

Після поразки І. Мазепа й Карл ХІІ утекли в турецькі володіння. 22 серпня 1709 р. Мазепа помер. Його тіло відвезли в Ясси і там, у колі військової старшини і самого короля Карла ХІІ, поховали в міському монастирі.

16 квітня 1710 р. під Бендерами відбулася козацька рада. Гетьманом було обрано Пилипа Орлика (1672—1742 рр.). Він очолив першу українську політичну еміграцію в Західній Європі й уряд в екзилі (еміграції). Було прийнято написаний ним документ «Пакти й Конституції законів і вольностей Війська Запорозького» («Конституція Пилипа Орлика»). Це була угода між старшиною і запорозькими козаками, з одного боку, та гетьманом — з іншого.Уперше новообраний гетьман укладав зі своїми виборцями офіційну угоду, де чітко зазначалися умови, за яких він отримував владу.

 Цікаво знати

Документ складався із вступу й 16 статей. Проголошувалася незалежність України від Московії та Речі Посполитої; обґрунтовувалася протекція шведського короля та союз із Кримським ханством; територія України визначалася Зборівським договором 1649 р.; козакам поверталися їхні традиційні території в Подніпров’ї; при гетьманові утворювалася Генеральна рада із законодавчою владою, рада збиралася тричі на рік — на Різдво, Великдень, Покрову; справи про кривду гетьманову та провини старшини розглядав генеральний суд, до якого гетьман не мав права втручатися; державна скарбниця і майно підпорядковувалися генеральному підскарбію, на утримання гетьмана призначалися окремі землі; встановлювалася виборність полковників, сотників із наступним їх затвердженням гетьманом; спеціальна комісія мала здійснювати ревізію державних земель, якими користувалася старшина, а також повинностей населення; гетьман мав захищати козацтво і все населення від надмірних податків і повинностей, допомагати козацьким вдовам і сиротам.

Таким чином «Конституція Пилипа Орлика» стала зразком тогочасної політичної думки не тільки в Україні, а й взагалі в Європі. Конституція обмежувала права гетьмана, передбачала створення представницького органу — Генеральної Ради. У ній були закладені підвалини принципу розподілу законодавчої, виконавчої та судової влади, впроваджувалась виборність посад. Зміст документа відповідав інтересам козацької старшини, яка отримала можливість більшої участі в державному управлінні. «Конституція Пилипа Орлика» до 1714 р. діяла на тій частині Правобережної України, де зберігався військовотериторіальний полковий устрій.

П. Орлик уклав угоду з кримським ханом ДевлетГіреєм, шведським королем Карлом ХІІ, прибічниками поваленого польського короля Станіслава Лєщинського. Угоди передбачали спільне визволення Гетьманщини й Слобожанщини. До цієї коаліції приєдналась Туреччина, яка 20 листопада 1710 р. оголосила війну Росії. За спільним планом союзників передбачалось здійснити військову експедицію з метою звільнення Правобережної України.

На початку 1711 р. хан із 40-тисячною ордою та 2 тисячами запорожців вирушив на Слобідську Україну. Не досягнувши там воєнного успіху, він із 12 тисячами захоплених бранців повернувся у Крим. Тим часом Орлик із 5 тисячами запорожців, 20—30-тисячною татарською ордою і загоном поляків рушив на Правобережжя. Він здобув Немирів, Брацлав, Вінницю і взяв в облогу Білу Церкву. До нього приєдналося близько 11 тисяч місцевих козаків на чолі з Самусем. Однак, коли прийшла звістка про наближення російських військ, татари припинили облогу і розпочали брати ясир (10 тисяч жителів). Місцеві козаки залишили гетьмана і кинулись рятувати своїх близьких. Орликом припинив похід і повернувся до Бендер. Козаки Самуся відмовилися відступити і продовжили боротьбу. Вирішальна битва з російськими і польськими військами відбулася при обороні Богуслава. Самусь та його прихильники потрапили в полон і були заслані до Сибіру. Після невдалого походу Орлика на Правобережжя царський уряд аж до 1714 р. «зганяв» тамтешнє населення на Лівобережжя з метою позбавити Орлика будь-якої підтримки.

Улітку 1711 р. Петро І розпочав воєнну кампанію проти Османської імперії. Російська армія вирушила до Молдавії, де її володар підняв антитурецьке повстання.

8—9 липня 1711 р. відбулася вирішальна битва біля р. Прут. Армія Петра І була оточена турецьким військом, і їй загрожувала капітуляція. Петро І вирвався з оточення, лише дякуючи підкупу та великим політичним поступкам.

За Прутським мирним договором 1711 р. російська сторона повертала Туреччині Азов, знищувала свої фортеці, нещодавно збудовані на Запорожжі, і зобов’язувалася не втручатися в проблеми Речі Посполитої.

Зрештою наприкінці 1711 р. Туреччина висунула російській стороні вимогу передати всю Наддніпрянську Україну з Києвом під її протекторат відповідно до умов Прутського миру. У результаті переговорів було досягнуто домовленості, росіяни відмовляються від Правобережжя (окрім Києва з околицями) і західної частини Запорожжя (землі на правому березі Дніпра з Кодаком), а турки — не висувають претензій на інші запорозькі землі та Лівобережну Україну. Ці домовленості були зафіксовані в російськотурецькому договорі, підписаному в квітні 1712 р. та Адріанопольському договорі 1713 р. У квітні 1714 р. між Туреччиною й Польщею було укладено договір, за яким Правобережна Україна залишалася за Польщею. У червні 1714 р. Орлик виїхав із Бендер у подорож до країн Європи, де намагався створити нову антиросійську коаліцію. На запрошення Карла XII Пилип Орлик зі своїми прибічниками прибув до Швеції. У 1720 р. перебрався до Німеччини, а згодом до Франції. Однак політичної підтримки своїх планів знайшов. Після підписання російськошведського Ніштадського мирного договору 1721 р. на перебування українських політичних емігрантів в усіх європейських столицях дивилися як на небажане. У 1722 р. Орлик був змушений переїхати на територію Туреччини, де й прожив 20 останніх років. Усі його дипломатичні зусилля виявились марними.

Висновки

— Північна війна лягла важким тягарем на плечі українського народу. У таких умовах проти політики царя виступив гетьман І. Мазепа.

— Гетьман у своїх діях покладався на хитрість, розрахунок та інтриги, а не на героїзм та відданість народу та його провідників. Поразка шведів у битві під Полтавою стала і поразкою планів гетьмана на здобуття незалежності України.

— Заслугою гетьмана І. Мазепи він створив прецедент виступу української еліти проти російського центру.

— Поразкою завершилися й спроби П. Орлика відновити Козацьку державу.

— П. Орлик збагатив українську і світову історію першою конституцією в сучасному розумінні цього слова.