Розділ 4. Формування оборотних активів підприємства.

В умовах ринкових відносин оборотні активи здобувають особливо важливе значення, адже являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства. Важливо також уміти правильно керувати оборотними активами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних активів. Підприємство у випадку ефективного управління своїми і чужими оборотними активами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого щодо ліквідності та прибутковості. З цього приводу важливість і актуальність проблеми організації аналізу оборотних активів є беззаперечною. Саме оборотні активи поряд з основними забезпечують діяльність підприємства. Немає оборотних активів, немає виробництва.

Із значними темпами інфляції потреба підприємств у власних оборотних активах постійно зростає у зв'язку зі зростанням цін на матеріальні ресурси, планові запаси яких підприємства мають створювати. Тому для здійснення успішної фінансово-господарської діяльності підприємство повинне контролювати наявність в господарському обороті обсяг власних оборотних активів та раціональність їх використання.

Оборотні активи -- це грошові кошти та еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних активів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються».

У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.

Поряд із основними фондами для роботи підприємства має величезне значення наявність оптимальної кількості оборотних активів.

Оборотні активи являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу пов'язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.

У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну:

I стадія кругообігу коштів -- підготовча (відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів);

II стадія кругообігу -- безпосередній процес виробництва (продовжується авансування вартості створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і пов'язані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів);

III стадія кругообігу -- товарна (продовжується авансування продукту праці (готова продукція) у тому ж розмірі, що і на другій стадії).

Лише після того, як товарна форма вартості зробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштів, приєднуються до них і здійснює разом з ними наступні цикли обороту. Грошова форма, якої набувають оборотні кошти на третій стадії їхнього кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів.

Отже, важливим напрямком підвищення ефективності використання оборотних активів на підприємствах є вдосконалення їх розподілу за стадіями кругообігу, зниження питомої ваги фондів обороту.

Склад оборотних коштів -- це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обороту. Склад оборотних коштів у різних галузях економіки може мати певні особливості.

Оборотні активи підприємства класифікуються за трьома ознаками:

• залежно від участі їх у кругообігу коштів;

• за методами планування, принципами організації і регулювання оборотних коштів;

• за джерелами формування оборотних коштів.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти підрозділяються на авансовані в: оборотні виробничі фонди; фонди обертання.

Такий розподіл оборотних активів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер: сфери виробництва і сфери обертання. Чим більше оборотних коштів розміщено в сфері виробництва, тим ефективніше вони використовуються.

Залежно від методів планування оборотні кошти підрозділяються на:

• нормовані оборотні кошти;

• ненормовані оборотні кошти.

За джерелами формування оборотні активи підрозділяються на:

• власні кошти, які включають: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, що вкладається, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільове фінансування;

• позичкові кошти, до яких можна віднести довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями. Відомо, що через низку цілком об'єктивних причин (інфляція, зростання обсягів виробництва) у підприємства завжди виникає додаткова потреба в оборотних коштах. Тому підприємство використовує позичкові кошти: банківські та комерційні кредити, облігаційні позики. Поряд із банківськими кредитами джерелами фінансування оборотних коштів можуть бути також комерційні кредити інших підприємств і організацій, котрі оформляються як позики, векселі, товарні кредити, авансові платежі. Підприємства користуються також і інвестиційними податковими кредитами, тобто тимчасово відстроченими податковими зобов'язаннями. Для одержання інвестиційного податкового кредиту підприємство укладає договір з податковою адміністрацією;

• додатково залучені джерела, які включають: кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також поточні зобов'язання щодо отриманих авансів, розрахунків з бюджетом, позабюджетних платежів, розрахунків зі страхування, з оплати праці, з учасниками, за іншими поточними зобов'язаннями, резервів за сумнівними боргами, благодійні та інші надходження.

Порядок формування джерел створення оборотних активів на підприємствах залежить від форми власності, покладеної в основу функціонування підприємства, специфіки його організаційної побудови та інших факторів.

Розміри і джерела поповнення власних оборотних коштів щорічно відображаються у фінансовому плані. Однак розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. Найважливіші показники господарської діяльності підприємства - прибуток і обсяг реалізованої продукції - безпосередньо залежать від швидкості обертання оборотних коштів.

Прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами:

• від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бо підприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективніше їх використовує, здатне робити такий самий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю обертання;

• з оборотністю пов'язано відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції;

• прискорення обороту на тій чи тій стадії кругообігу коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) змушує прискорити оборот на інших стадіях.

Тривалість обороту оборотних активів в днях (ОБ), згідно найпоширеніших методик 1, с.2, розраховується за наступною формулою:

= , (1.1)

де - середня за період вартість оборотних активів;

Д - кількість днів в періоді;

ВР(ЧД) - виручка (чистий дохід) від реалізації продукції.

Відповідно, коефіцієнт оборотності оборотних активів () має вигляд:

= (1.2)

При цьому, частина формули (1.1.) - це коефіцієнт закріплення оборотних активів (), що є показником, зворотним до коефіцієнту оборотності. Він оцінює суму середнього залишку оборотних активів, що припадає на кожну гривню з виручки від реалізації продукції:

= , (1.3)

Характеризуючи ефективність використання оборотних активів, неможливо обійти поза увагою і такий показник, як їх рентабельність (), який показує, скільки чистого прибутку припадає на кожну гривню вартості оборотних активів:

= (1.4)

де ЧП - чистий прибуток.

Але є окремі автори 18, с.150, які не згодні із загальноприйнятими методиками, а пропонують свої і навіть замість застосування у формулі 1.1. виручки від реалізації продукції використовують її собівартість. З нашого погляду, таке використання не доцільне, хоча сам показник оборотності оборотних активів не є досконалим, а має певні вади:

• порушення однієї з основних вимог економічного аналізу - зіставності величин, бо реалізація представлена в оптових цінах, а запаси - за первісною вартістю;

• швидкість обороту оборотних активів невиправдано ставиться в залежність від рівня оптових цін на продукцію і її рентабельності;

• позбавляє можливості виявити невикористані резерви прискорення оборотності в результаті зниження собівартості продукції.

Прискорення оборотності оборотних активів (?ОБ) вимірюють днями як різницю між довжиною одного обороту у звітному (ОБзв) та попередньому (ОБмин) періоді:

ОБ = ОБзв - ОБмин , (1.5)

Розмір вивільнення активів (?ОА) в результаті прискорення оборотності визначається в гривнях

ОА = ( - ),

де , - тривалість одного обороту оборотних активів у днях в звітному і минулому періодах, відповідно;

- сума одноденної реалізації у звітному періоді.

Оскільки час одного обороту оборотних активів складається з часу їх перебування в грошовій формі, часу їх перебування у вигляді запасів, а також із часу, необхідного для розрахунків за продану продукцію, то для більш детального вивчення ефективності використання оборотних активів доцільно розглянути сукупність часткових показників оборотності їх окремих складових. Згідно існуючих методик 10, 8, 12, основними частковими показниками, що характеризують ефективність використання окремих складових оборотних активів є наступні:

а) коефіцієнт оборотності запасів ():

= , (1.7)

де СВ - собівартість реалізованої продукції;

- середня за період вартість запасів (виробничих запасів, тварин на вирощуванні та відгодівлі, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів).

- тривалість одного обороту запасів ():

= , (1.8)

де Д - кількість днів звітного періоду.

Досить широкого вжитку набули, також, показники оборотності готової продукції та незавершеного виробництва, а саме:

б) коефіцієнт оборотності готової продукції :

, (1.9)

де - середня за період вартість готової продукції.

тривалість одного обороту готової продукції ():

= , (1.20)

де - одноденний оборот по реалізації продукції за період.

в) коефіцієнт оборотності незавершеного виробництва :

, (1.21)

де - середня за період вартість НЗВ.

В чисельнику цієї формули, на відміну від попередньої (див. формулу 1.9), застосовується собівартість продукції, виготовленої за період, що аналізується, адже НЗВ не є метою виробника і потрібні певні витрати, аби перетворити його на готову продукцію, тому співставляти його з виручкою від її реалізації було б недоцільно.

- тривалість одного обороту НЗВ ():

= , (1.22)

г) коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості ():

= , (1.23)

де - середня за період величина дебіторської заборгованості.

- середній строк оборотності дебіторської заборгованості ():

= , (1.24)

де Д - кількість днів звітного періоду.

д) коефіцієнт оборотності середнього залишку грошових активів ():

= , (1.25)

де - середній за період залишок сукупних грошових активів.

- середній період обороту грошових активів ():

= , (1.26)

де - середній за період залишок сукупних грошових активів.

Розгляд перелічених показників є дуже важливим, але кількість днів обороту окремих елементів оборотних активів не дає повного уявлення про ефективність їх використання. В ньому може відображатися довжина відтворювального циклу; крім того, ця кількість днів залежить від стану запасів і дебіторської заборгованості. Значно більшу інформацію дає співставлення оборотності різних елементів оборотних активів, а також оборотності дебіторської і кредиторської заборгованостей. Тому:

а) коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості ():

= , (1.27)

де - середня за період кредиторська заборгованість.

б) коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей ():

= , (1.28)

де ДЗ - дебіторська заборгованість за період;

КЗ - кредиторська заборгованість за період.

Причому, позитивно оцінюється перекриття дебіторською заборгованістю кредиторської як гарантія того, що всі зобов'язання суб'єкта господарювання перед кредиторами будуть погашені.